Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2025 року

м. Київ

справа № 280/10834/23

адміністративне провадження № К/990/29736/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жук А.В., Уханенко С.А.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу

№ 280/10834/23

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика Владислава Володимировича

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року

(головуючий суддя: Максименко Л.Я.)

і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2024 року (головуючий суддя: Баранник Н.П., судді: Малиш Н.І., Щербак А.А.).

УСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позивачка звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати їй додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі: 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 24 лютого 2022 року до 1 грудня 2022 року, з 8 січня 2023 року до 8 лютого 2023 року, з 15 лютого 2023 року до 12 серпня 2023 року, з 26 серпня 2023 року до 14 грудня 2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити їй додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі: 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 24 лютого 2022 року до 1 грудня 2022 року, з 8 січня 2023 року до 8 лютого 2023 року, з 15 лютого 2023 року до 12 серпня 2023, року з 26 серпня 2023 року до 14 грудня 2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначила, що вона проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України.

Стверджує, що у період з 24 лютого 2022 року до 1 грудня 2022 року, з 8 січня 2023 року до 8 лютого 2023 року, з 15 лютого 2023 року до 12 серпня 2023, року з 26 серпня 2023 року до 14 грудня 2023 року безпосередньо приймала участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи у с. Карлівка Донецької області, с. Воздвижівка Запорізької області, м. Слов`янськ Донецької області с. Білокузьминівка Донецької області, АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 15 грудня 2023 року № 11119.

Однак, виплата додаткової винагороди, яка визначена Постановою №168, відбувалась із порушенням вимог чинного законодавства, адже виплачувалась не в повному обсязі, а саме не в розмірі: 100 000 грн з розрахунку на місяць, а лише 30 000 грн.

Позивачка вважає, що така бездіяльність відповідача порушує її право на отримання грошового забезпечення , у зв`язку з чим звернулась до суду за захистом своїх прав.

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанції

3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2024 року, в позові відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Постанови №168 та Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/а/29, питання виплати додаткової грошової винагороди залежить від визначення відповідними командирами факту безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях. Зазначене визначення повинно бути відповідним чином оформлено належними документами: рапортами командира підрозділу, журналом бойових дій, бойовим наказом (бойовим розпорядженням). В цьому випадку документи про безпосередню участь позивача у бойових діях, за спірний період, військовою частиною не складалися, наказ командира військової частини про виплату додаткової грошової винагороду в розмірі до 100 000 грн стосовно позивача не приймався, у підсумку суд дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №168 у розмірі до 100 000 грн.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що ключовою умовою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн є наявність документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах, а також виконання відповідного бойового наказу (розпорядження).

Зазначена позиція підтримана Третім апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Короткий зміст касаційної скарги і відзиву

4. Не погоджуючись із рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2024 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, адвокат Мандрик Владислав Володимирович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції

Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, касатор посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України касатор вказує на те, що судами не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20 березня 2024 року у справі № 560/3159/23, від 11 квітня 2024 року у справі № 560/3153/23, від 2 липня 2024 року у справі 500/714/23.

5. Також на думку скаржника, суд першої інстанції формально підійшов до розгляду справи, тому як прийняв рішення без доказів, які не були надані на ухвалу суду військовою частиною НОМЕР_2 , в свою чергу суд апеляційної інстанції встановивши відсутність належних доказів також їх не витребував.

6. Касаційна скарга, як указує скаржник, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо реалізації права військовослужбовців Держприкордонслужби на збільшену додаткову винагороду на період дії воєнного стану, передбачену Постановою №168.

Скаржник вважає, що довідка військової частини НОМЕР_1 від 15 грудня 2023 року №11119, відповідно до якої ОСОБА_1 у період з 24 лютого 2022 року до 1 грудня 2022 року, з 8 січня 2023 року до 8 лютого 2023 року, з 15 лютого 2023 року до 12 серпня 2023, року з 26 серпня 2023 року до 14 грудня 2023 року брала безпосередню участь заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України перебуваючи у с. Карлівка Донецької області, с. Воздвижівка Запорізької області, м. Слов`янськ Донецької області, АДРЕСА_1 є достатнім доказом для виплати додаткової грошової винагороди у розмірі до 100 000 грн.

7. У відзиві на касаційну скаргу військова частина НОМЕР_1 зазначила, що подана позивачем касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки мотиви та підстави, зазначені в цій скарзі щодо скасування рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2024 року, є безпідставними та необґрунтованими.

На переконання військової частини НОМЕР_1 , довідка від 15 грудня 2023 року №11119 не може бути належним доказом безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Військова частина НОМЕР_1 також указала, що в період з лютого 2022 року до листопада 2023 року ОСОБА_1 отримувала додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168 з розрахунку 30 000 грн у повному обсязі. Водночас додаткова винагорода з розрахунку 100 000 грн їй не виплачувалась, оскільки вона не приймала участь у бойових діях у цей період.

У зв`язку із викладеним військова частина НОМЕР_1 просить касаційну скаргу представника позивача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

8. Ухвалою від 6 серпня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. ОСОБА_1 проходить військову службу в Збройних Силах України у складі військової частини НОМЕР_1 та перебуває на посаді головного сержанта реактивної артилерійської батареї бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 .

10.15 грудня 2023 року військова частина НОМЕР_1 видала довідку № 11119, у якій зазначено, що ОСОБА_1 дійсно в період з 24 лютого 2022 року до 1 грудня 2022 року, з 8 січня 2023 року до 8 лютого 2023 року, з 15 лютого 2023 року до 12 серпня 2023, року з 26 серпня 2023 року до 14 грудня 2023 року безпосередньо приймала участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи у с. Карлівка Донецької області, с. Воздвижівка Запорізької області, м. Слов`янськ Донецької області, АДРЕСА_1 .

Підстава видачі довідки: витяг з журналу ведення бойових дій військової частини НОМЕР_1 , зокрема, від 21 травня 2022 року, від 28 червня 2022 року, від 27 вересня 2022 року, від 6 січня 2023 року, від 15 березня 2023 року, від 9 травня 2023 року, від 8 вересня 2023 року та накази командира військової частини НОМЕР_1 .

11.Довідкою про грошове забезпечення за період з 1 січня 2022 року до 31серпня 2023 року підтверджується, що з березня 2022 року до листопада 2023 року позивачці нараховано та виплачено додаткову винагороду , що передбачена Постановою №168, у розмірі: 30 000 гривень пропорційно дням безпосередньої участі.

12.На адвокатський запит щодо надання інформації про ненарахування та невиплати щомісячної доплати у вигляді додаткової винагороди у збільшеному розмірі (до 100 000), передбаченою Постановою №168 та надання інформації про грошове забезпечення (додаткові виплати, компенсації) ОСОБА_1 у спірний період, військова частина НОМЕР_1 листом від 17 жовтня 2023 року вих. № 6045 , зокрема повідомила, що проходження військової служби позивачкою у військової частині не є достатніми обставинами щодо виплати їй додаткової грошової винагороди у розмірі: 100 000 грн.

13.Вважаючи, що відповідачем протиправно додаткова винагорода за спірний період виплачувалась не в повному обсязі, позивачка звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДУ

14. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - "Закон №2011-XII") держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

15. У частині другій статті 9 цього Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

16. Відповідно абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

17. Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

18. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам був затверджений наказом Міністра оборони України від 7 червня 2018 року №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (далі - "Порядок №260").

19. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.

20. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

21. Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" Кабінет Міністрів України [зобов`язаний] невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

22. Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 "Про загальну мобілізацію" Кабінету Міністрів України [доручено] забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

23. На виконання цих указів Кабінет Міністрів України видав постанову "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

24. Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній з моменту прийняття цієї постанови до змін, внесених постановою від 9 серпня 2023 року №836) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка" виплачується додаткова винагорода в розмірі: 30000 гривень щомісячно (з 19 липня 2022 року з набранням чинності постановою від 7 липня 2022 року №793 (застосовується з 1 червня 2022 року) - в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

25. У цій постанові Кабінет Міністрів України визначив перелік військовослужбовців за видами військових формувань, на яких поширено дію цієї постанови, та розмір вказаної додаткової винагороди.

26. Водночас реалізація цитованих приписів указаної постанови вимагала визначення порядку та умов виплати такої додаткової винагороди, виходячи з того, що формулювання "а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів … в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах" є нечітким та породжує істотні труднощі у його правозастосуванні, що, насамперед, пов`язано із застосуванням сполучника "або", який має розділовий характер.

27. У постанові від 22 листопада 2023 року у справі №520/690/23 Верховний Суд констатував, що "текстуальний виклад цієї частини пункту 1 Постанови №168 має широкий зміст, що за певних умов могло б спричиняти неоднакове її розуміння та застосування, наслідком чого може бути необґрунтована невиплата військовослужбовцю додаткової винагороди або, навпаки, виплата за відсутності для цього підстав".

28. Конкретизація умов, визначених цитованим положенням пункту 1 Постанови №168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв`язку з чим подальшими змінами, внесеними Постановою від 7 липня 2022 року №793 (застосовується з 24 лютого 2022 року), Постанова №168 доповнена пунктом 2-1, яким установлено, що "порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів".

29. Відповідно до статті 8 Закону України "Про Збройні Сили України" від 6 грудня 1991 року №1934-XII Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац 2 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII).

30. Наказом Міністра оборони України від 1 квітня 2022 року №98, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 квітня 2022 року за №382/37718 (застосовується з 24 лютого 2022 року), внесено зміни до Порядку №260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

31. Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови №168, Міністр оборони України видав директиви від 7 березня 2022 року №248/1217, від 25 березня 2022 року №248/1298, від 18 квітня 2022 року №248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 1 червня 2022 року), які протягом спірного періоду регулювали питання визначення саме документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця в означених діях і заходах.

32. Надання таких телеграм, які є формою рішення Міністра, обов`язкового до виконання суб`єктами, підпорядкованими Міністерству оборони України, обґрунтоване особливостями правового режиму воєнного стану.

33. Телеграмою від 7 березня 2022 року №248/1217 Міністр оборони України довів до відома, зокрема, командирів (начальників) військових частин, вимогу щодо виплати військовослужбовцям Збройних Сил України за періоди безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів), визначених рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України, додаткової винагороди в розмірі :100000 гривень у розрахунку на місяць (пропорційно часу участі у таких діях та заходах).

34. У пункті 2.1 цієї телеграми зазначено, що порядок документального підтвердження (в умовах воєнного стану) безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також підтвердження перебування військовослужбовців в районах проведення зазначених заходів затверджений Головнокомандувачем Збройних Сил України 6 березня 2022 року (додається, далі - Порядок).

35. Пунктом 4 вказаної телеграми встановлено, що командири військових частин, до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин, щомісяця не пізніше 25 березня і в подальшому щомісячно до 5 числа повідомляють військові частини за місцем штатної служби військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях за минулий місяць.

36. Згідно з Порядком, затвердженим Головнокомандувачем Збройних Сил України 6 березня 2022 року, для документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців Збройних Сил України у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також підтвердження перебування військовослужбовців в районах проведення зазначених заходів можуть використовуватися такі документи:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

- наказ (по стройовій частині);

- журнал бойових дій (вахтовий журнал), журнал ведення оперативної обстановки;

- список особового складу, який залучався до виконання бойових (спеціальних) завдань.

Крім цього, можуть використовуватися такі документи (за наявності):

- бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове);

- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконання бойових (спеціальних) завдань;

- книга служби нарядів та подій, що відбувалися;

- постова відомість під час охорони об`єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку тощо), на який було здійснено збройний напад.

37. У директиві від 25 березня 2022 року №248/1298 Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів".

38. Пунктом 3 цього окремого доручення установлено райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

- журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.

39. Пунктом 5 установлено виплату додаткової винагороди у розмірі: 100000 гривень або 30000 гривень здійснювати на підставі наказів:

- командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової частини;

- керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру: 100000 гривень за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.

40. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6).

41. 23 червня 2022 року Міністр оборони України видав Окреме доручення №912/з/29, яке підлягало застосуванню з 1 червня 2022 року, тоді як попередні телеграми Міністра оборони України наказано вважати такими, що з 1 червня 2022 року не застосовуються (пункти 13, 14 окремого доручення).

42.Як установлено судами попередніх інстанцій у підтвердження позовних вимог та права на виплату додаткової винагороди, позивачка надала, зокрема, довідку військової частини НОМЕР_1 від 15 грудня 2023 року № 11119 відповідно до якої ОСОБА_1 дійсно в період з 24 лютого 2022 року до 1 грудня 2022 року, з 8 січня 2023 року до 8 лютого 2023 року, з 15 лютого 2023 року до 12 серпня 2023, року з 26 серпня 2023 року до 14 грудня 2023 року безпосередньо приймала участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи у с. Карлівка, Донецької області, с. Воздвижівка Запорізької області., м. Слов`янськ Донецької області с. Білокузьминівка Донецької області, м. Краматорськ Донецької області.

43.Підставами для видачі такої довідки вказано: витяг з журналу ведення бойових дій військової частини НОМЕР_1 , зокрема, від 21 травня 2022 року, від 28 червня 2022 року, від 27 вересня 2022 року, від 6 січня 2023 року, від 15 березня 2023 року, від 9 травня 2023 року, від 8 вересня 2023 року та накази командира військової частини НОМЕР_1 .

44.Водночас, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій указували на недоведеність позивачем обставин його безпосередньої участі за періоди з лютого 2022 року до грудня 2023 року у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, які б давали підстави для виплати за цей період додаткової винагороди у збільшеному розмірі.

45.Надаючи оцінку висновкам судів попередніх інстанцій щодо відсутності належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, Верховний Суд вказує на передчасність такого висновку з огляду на те, що він ґрунтується на неповністю установлених обставинах справи.

46.Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачка проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 та перебуває на посаді головного сержанта реактивної артилерійської батареї бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 .

47.Судами попередніх інстанцій не було повною мірою з`ясовано обставини щодо виконуваних позивачкою завдань за відповідною посадою головного сержанта реактивної артилерійської батареї бригадної артилерійської групи військової частини. Зокрема, не встановлено, які саме завдання виконувала позивачка, на якому напрямку, а також чим це підтверджується.

48.До того ж судами попередніх інстанцій не витребувано та не надано оцінку журналу ведення бойових дій військової частини НОМЕР_1 який був однією з підстав для видачі довідки від 15 грудня 2023 року № 11119. Окрім того суди не встановили які саме завдання та на якій території виконувала ОСОБА_1 на підставі вказаного журналу ведення бойових дій, ураховуючи, що позивачка була головним сержантом реактивної артилерійської батареї бригадної артилерійської групи військової частини. У вимірі цієї справи Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що сам факт дислокації служби позивачки у спірні періоди у АДРЕСА_1 не виключає можливість виконання позивачкою (у цьому випадку головним сержантом реактивної артилерійської батареї бригадної артилерійської групи військової частини) відповідних завдань які у свою чергу є підставою для отримання нею додаткової винагороди пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

49. Також суди попередніх інстанцій не врахували того, що недотримання органами військового управління та військових частин (установ) вимог стосовно обміну інформацію про участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів чи наявність окремих недоліків документів, складених уповноваженими особами, не може мати негативні наслідки для такого військовослужбовця.

50.Держава не може відмовити особі у виплатах, якщо існують чинні законодавчі норми, які передбачають такі виплати, а особа відповідає умовам, що висуваються цими нормами для проведення таких виплат. Для цього суди мають перевірити чи існують норми, які передбачають виплату, а також чи відповідає особа умовам, для проведення таких виплат.

51.Власне завданням суду в цій адміністративній справі є з`ясування того, а чи могло статися так, що відповідач з певних причин не зафіксував участі позивачки у бойових діях та заходах у документах, які є підставою для виплати додаткової винагороди у підвищеному розмірі.

52.За наведеного Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків по суті справи.

53.Відповідно до підпункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

54.Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

55.З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням вимог процесуального права, що є підставою для їх скасування з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

56.Під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови та установити наведені в ній обставини, які входять до предмету доказування.

57. Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясували обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи, касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика В. В. підлягає задоволенню.

58. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика Владислава Володимировича задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2024 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Запорізького окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

……………………………….

……………………………….

……………………………..

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

С.А. Уханенко,

Судді Верховного Суду