Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 травня 2020 року

Київ

справа №821/338/16

адміністративне провадження №К/9901/28069/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28.04.2016 року (суддя Бездрабко О.І.)

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2016 року (головуючий суддя Стас Л.В., судді: Турецька І.О., Градовський Ю.М.)

у справі № 821/338/16

за позовом Приватного підприємства «Статус-Агроінвест»

до Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року Приватне підприємство «Статус-Агроінвест» (далі - позивач, Підприємство) звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду із позовом до Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - відповідач, податковий орган) в якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у реєстрації Підприємства платником єдиного податку ІV групи на 2016 рік; зобов`язати відповідача виключити з інтегрованих карток платника відомості про наявність податкового боргу по ПДВ у розмірі 5 582,84 грн; зобов`язати відповідача зареєструвати Підприємство платником єдиного податку ІV групи на 2016 рік.

Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 28.04.2016 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2016 року, адміністративний позов задовольнив частково.

Визнав протиправною відмову податкового органу у реєстрації Підприємства платником єдиного податку ІV групи на 2016 рік.

Зобов`язав податковий орган зареєструвати Підприємство платником єдиного податку IV групи на 2016 рік.

В решті позовних вимог відмовив.

При розгляді справи суди попередніх інстанцій встановили, що сплачена сума ПДВ 53 000 грн рахується на рахунку № НОМЕР_1 , що підтверджується наданим представником відповідача витягом з трансакцій, та дана сума повністю перекриває відображену у особовій картці суму недоїмки.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Як зазначив податковий орган, у зв`язку з тим, що коштів на рахунку платника було недостатньо для сплати ПДВ за листопад 2015 року, у Підприємства виник податковий борг в сумі 5 582,84 грн.

Доводи касаційної скарги дослівно повторюють доводи апеляційної скарги.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство наводить доводи, аналогічні викладеним у судових рішеннях, зазначає, що касаційна скарга є необґрунтованою та просить залишити скаргу без задоволення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до свідоцтва від 01.11.2012 року № 200074970 Підприємство є суб`єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

На виконання вимог пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 288 Податкового кодексу України позивачем надано до податкового органу пакет документів для реєстрації платником єдиного податку ІV групи на 2016 рік.

Листом від 10.03.2016 року № 2087/10/21-03-12-02-30 податковий орган відмовив позивачу у реєстрації платником єдиного податку ІV групи на 2016 рік у зв`язку з наявністю станом на 01.01.2016 року податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 5 582,84 грн.

За приписами частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно п. 299.6 ст. 299 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно:

1) невідповідність такого суб`єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу;

2) наявність у суб`єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов`язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

3) недотримання таким суб`єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.

Приписами пп. 291.51.3 п. 291.51 ст. 291 Податкового кодексу України визначено, що не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи, зокрема, суб`єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для відмови у реєстрації позивача платником єдиного податку ІV групи на 2016 рік відповідач зазначив пп.291.51.3 п.291.51 ст.291 ПК України - наявність станом на 01.01.2016 року податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 5 582,84 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не поставлено під сумнів доводами касаційної скарги, що сплата коштів з ПДВ з січня по липень 2015 року здійснювалася Підприємством на рахунок № НОМЕР_1 , а з серпня по грудень 2015 року - на рахунок № НОМЕР_2 . Всі суми проведено через банк, про що свідчать відповідні відмітки ПАТ КБ "Приватбанк".

У особовій картці позивача не відображено суми сплаченого ПДВ у липні 2015 року розмірі 53 000 грн оскільки дані кошти сплачено на рахунок № НОМЕР_1 , а не на рахунок № НОМЕР_2 .

Сплачена сума ПДВ 53 000 грн рахується на рахунку № НОМЕР_1 , що підтверджується наданим податковим органом витягом з трансакцій (арк. с. 128-129), та дана сума повністю перекриває відображену у особовій картці по спец рахунку суму недоїмки (арк. с. 91-93).

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що за таких умов відмова відповідача у реєстрації Підприємства платником єдиного податку IV групи на 2016 рік є протиправною.

В касаційній скарзі податковий орган обмежився твердженням, що коштів на рахунку платника було недостатньо для сплати ПДВ за листопад 2015 року, тому у Підприємства виник податковий борг в сумі 5 582,84 грн. Податковий орган не спростував факт наявності переплати з ПДВ по особовому рахунку Підприємства встановлений судами першої та апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо доведеності вимог позивача в цій частині.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28.04.2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2016 року у справі № 821/338/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. ВасильєваСудді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко