Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.03.2019 року у справі №819/94/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2019 року

Київ

справа №819/94/16

адміністративне провадження №К/9901/8668/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 у складі судді Дерех Н.В. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016 у складі колегії суддів: Іщук Л.П. (головуючий), ОСОБА_3, ОСОБА_4 у справі №819/94/16 за позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання протиправними дій, визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2.) звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області (надалі - УМВС), Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (надалі - ГУНП), в якому просив:

1.1.визнати протиправними дії посадових осіб УМВС за фактом втрати вказаними посадовими особами заяви, поданої ОСОБА_2 про виявлення бажання працювати в ГУНП;

1.2.визнати незаконним та скасувати наказ УМВС №323 о/с від 06.11.2015 в частині звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ;

1.3.поновити ОСОБА_2 на роботі, зобов'язавши ГУНП призначити ОСОБА_2 на посаду, що заміщується поліцейськими, рівнозначну вищій або нижчій посаді, яку він обіймав під час проходження служби в міліції з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

1.4.стягнути з ГУНП 10000 гривень завданої моральної шкоди.

2. Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 позовні вимоги задоволено частково.

2.1.Перенесено дату звільнення ОСОБА_2 з 06.11.2015 на 11.11.2015.

2.2.Зобов'язано УМВС нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за період з 06.11.2015 по 11.11.2015.

2.3.У задоволенні решті позовних вимог відмовлено.

3. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016 постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 скасовано і прийнято нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

4. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

4.1.ОСОБА_2. проходив службу в органах внутрішніх справ, з 20.03.2013 на посаді дільничного інспектора міліції СДІМ МГБ Монастириського РВ.

4.2.Наказом УМВС від 06.11.2015 №323 о/с згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ вирішено звільнити з 06.11.2015 у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) капітана міліції ОСОБА_2, дільничного інспектора міліції СДІМ МГБ Монастириського РВ УМВС, з виплатою компенсації за 30 діб невикористаної чергової відпустки за фактично відпрацьований час у 2015 році.

5. Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що позивач був фактично звільнений з органів внутрішніх справ 11.11.2015, оскільки 07.-08.11.2015 він перебував на добовому чергуванні, після чого мав вихідний день і здав посвідчення працівника міліції лише 11.11.2015. Тому, суд першої інстанції дійшов висновку, що дату звільнення позивача зі служби слід перенести з виплатою йому середнього заробітку за період з 06.11.2015 по 11.11.2015. Разом з тим, відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, судом першої інстанції зазначено, що позивач не скористався наданим Законом України "Про Національну поліцію" правом на подання заяви про прийняття на службу до поліції, що в силу вимог даного Закону вважається не виявленням бажання на проходження служби в поліції та є підставою для його звільнення за пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

6. Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог суд апеляційної інстанції вказав, що обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушених прав позивача не відповідає змісту заявлених останнім позовних вимог. Також, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що відсутність виявленого позивачем бажання проходити службу в органах поліції слугує безумовною підставою для його звільнення зі служби в органах внутрішніх справ і УМВС позбавлене повноважень з'ясовувати можливість подальшого використання позивача на службі в ГУ НП.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

7. Позивачем - ОСОБА_2, подано касаційну скаргу на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

7.1.Аргументи скаржника полягають у тому, що суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень неправильно застосували норми матеріального права і порушили норми процесуального права. Скаржник наголошує, що суди належним чином не з'ясували ту обставину, чи виявив позивач бажання проходити службу в поліції, що підтверджувалось, у тому числі, показаннями свідків. Посилається на те, що в силу пункту 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ відповідач 1 повинен був розглянути можливість подальшого використання позивача на службі.

8. Відповідачі відзивів (заперечень) на касаційну скаргу не подали.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

9. Конституція України:

"Стаття 43. <…> Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення".

10. Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII):

Розділ XI

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

"1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім:

1) пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування;

2) частини сьомої статті 15 та частини п'ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року".

"…4. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону".

"…8. З дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

9. Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

10. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ".

11. Закон України "Про міліцію" від 20.12.1990 №565-XII (що був чинним на час виникнення спірних правовідносин):

Стаття 18. Проходження служби в міліції

"Порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України".

12. Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (надалі - Положення):

"…8. Особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, які досягли встановленого для них пунктом 7 цього Положення віку, підлягають звільненню в запас з постановкою на військовий облік або у відставку.

…Дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться: <…> у зв'язку із скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі".

"64. Особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік):

…г) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі".

13. Постанова Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" (надалі - Постанова):

"1. Утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1.

2. Ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2".

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

14. Закон №580-VІІІ опублікований в газеті Голос України 06.08.2015 за №141-142, отже, він набрав чинності 07.11.2015 (окрім норм, визначених пунктом 1 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення").

15. Тобто, тримісячний строк, протягом якого працівники міліції, що виявили бажання проходити службу в поліції, за умови їх відповідності вимогам до поліцейських, передбаченим Законом №580-VІІІ, могли бути прийняті на службу в поліцію, закінчився 06.11.2015.

16. Враховуючи приписи пунктів 9-10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VІІІ та підпункту "г" пункту 64 Положення, працівник міліції міг бути звільнений зі служби в органах внутрішніх справи через скорочення штатів виключно у разі відмови від проходження служби в поліції та/або неприйняття на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, за умови відсутності можливості подальшого використання на службі.

17. Також, відповідно до наведених норм Закону №580-VІІІ, працівник міліції міг бути прийнятий на службу до поліції, за умови його відповідності вимогам до поліцейських, або шляхом видання наказу про призначення за його згодою, або за результатами проходження конкурсу.

18. Колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що в першому випадку формою волевиявлення особи слугувало надання згоди на призначення на посаду. При цьому, наданню згоди повинна була передувати пропозиція щодо призначення на відповідну посаду, тобто ініціатива керівництва, оскільки згода особи, по своїй суті, є відповіддю на цю ініціативу, а наслідком такої згоди є призначення особи на посаду у відповідності до узгодженої пропозиції. Отже, особа, попереджена про звільнення внаслідок скорочення штатів, у цьому випадку не має можливості виявити ініціативу і своє волевиявлення здійснює шляхом згоди на ініціативу керівництва.

19. Така ініціатива є обов'язковою, оскільки без неї не може бути встановлено наявність чи відсутність можливості подальшого використання особи на службі відповідно до підпункту "г" пункту 64 Положення.

20. Що стосується другого з наведених вище випадків, то необхідна ініціатива особи щодо участі в конкурсі. Спосіб виявлення такої ініціативи визначається порядком проведення конкурсу та може мати форму письмової заяви (рапорту).

21. Таким чином, лише в разі, якщо особа відмовилася від усіх пропозицій щодо зайняття посад і не подала заяви (рапорту) про участь в конкурсі на зайняття посад, виникають підстави для застосування пункту 10 розділу XI Закону №580-VІІІ і звільнення особи за скороченням штатів.

22. Слід зауважити, що Верховний Суд України в постанові від 28.10.2014 у справі №21-484а14 сформулював правову позицію, згідно якої встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Колегія суддів Верховного Суду не вбачає підстав відступати від зазначеної правової позиції.

23. Сам факт відсутності заяви про намір продовжувати службу в органах поліції, якщо не було дотримано процедури звільнення, не може бути достатнім свідченням того, що звільнення у зв'язку зі скороченням штатів відбулось правомірно.

24. Вирішуючи справу, суди попередніх інстанцій послались на неподання скаржником заяви (рапорту) про призначення в органах поліції, але не встановили факту надання або ненадання скаржнику пропозиції щодо призначення на посаду в органах поліції.

25. За змістом частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

26. Відтак, Верховний Суд як суд касаційної інстанції позбавлений можливості перевіряти правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права інакше, аніж на підставі та в межах встановлених ними фактичних обставин справи та/або самостійно їх встановлювати.

27. Згідно з пунктом 1 частини 2, частиною 4 статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

28. З огляду на це, касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржувані судові рішення скасувати і направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

ПОСТАНОВИВ:

29. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

30. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016 у справі №819/94/16 за позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання протиправними дій, визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди скасувати і направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

31. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

...........................

...........................

...........................

В.М. Шарапа

В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич,

Судді Верховного Суду