Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2018 року

Київ

справа №822/671/16

касаційне провадження №К/9901/25470/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль» (далі - Товариство) на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.06.2016 (суддя - Шевчук О.П.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016 (головуючий суддя - Полотнянко Ю.П., судді - Загороднюк А.Г., Драчук Т.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль» до Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - Інспекція) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило: визнати протиправною бездіяльність Інспекції щодо: пред'явлення під розписку або надіслання до початку проведення документальної позапланової перевірки Товариства копії наказу про її проведення; пред'явлення або надіслання направлення на проведення документальної позапланової перевірки для ознайомлення та підписання про ознайомлення з направленням; складання акту, який засвідчує факт відмови у допуску до перевірки; зобов'язати Інспекцію скласти акт про відмову у допуску службових осіб Інспекції до проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалось на те, що у зв'язку з порушенням Інспекцією процедури повідомлення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, позивач правомірно не допустив посадових осіб Інспекції до її проведення, а останніми протиправно не складено акт, який мав засвідчити факт такої відмови.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 23.06.2016, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016, у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що Інспекцією було дотримано процедуру повідомлення платника податку про проведення документальної позапланової перевірки, оскільки на адресу місцезнаходження Товариства засобами поштового зв'язку було надіслано копію наказу та направлень на перевірку, а відтак проведення перевірки відповідає приписам пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України. Крім того, суди дійшли висновку, що допуск позивачем посадових осіб Інспекції до перевірки у будь-якому разі нівелює правові наслідки допущених процедурних порушень.

Товариство оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 03.10.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що складання посадовими особами Інспекції акту перевірки від 12.03.2016 №617/22-03/35750435 при тому, що їх фактично не було допущено до її проведення, нівелює правову норму, яка гарантує платнику податків право на захист власних інтересів від проведення перевірки, здійсненої з порушенням податкового законодавства, у зв'язку з чим просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалені у даній справі рішення судів першої та апеляційної інстанції при прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2018 у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15.03.2018 прийняв касаційну скаргу Товариства до провадження та призначив справу до розгляду у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на 20.03.2018.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що 29.02.2016 Інспекцією був прийнятий наказ №413 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства у період з 01.03.2016 по 03.03.2016, на виконання якого складені направлення на перевірку №000876, №000877. Оформлення даного наказу пов'язано зі встановленням Інспекцією фактичного місцезнаходження Товариства за адресою: м. Рівне, вул. Фабрична, 12. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 3301103082693 зазначений наказ та направлення на перевірку 01.03.2016 були надіслані на адресу місцезнаходження Товариства рекомендованим листом з повідомленням про вручення та вручені уповноваженому представнику Товариства 03.03.2016. Працівниками Інспекції на підставі зазначеного наказу здійснено виїзд за вказаною адресою 01.03.2016, тобто у день надіслання позивачу його копії рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. У свою чергу, 01.03.2016 начальник юридичного відділу ТОВ «Т-Стиль» відмовився розписатися у направленні на перевірку та фактично відмовив у допуску посадовим особам Інспекції до проведення перевірки, мотивувавши це неналежним повідомленням Товариства про її проведення, з огляду на що перевіряючими був складений акт не допуску до перевірки № 31/22-04 від 01.03.2016. Разом з цим, за наслідками цієї перевірки Інспекцією був складений акт документальної позапланової виїзної перевірки Товариства від 12.03.2016 №617/22-03/35750435.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до пункту 78.5 статті 78 Податкового кодексу України допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Положеннями пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України визначено, що посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється. При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Таким чином, платнику гарантується право оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього. Реалізація такого права за відсутності обов'язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою. Невиконання вимог пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України щодо пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, направлення на проведення перевірки та копії наказу про проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

В порушення наведених правових норм, суди попередніх інстанцій дійсних обставин справи щодо ознайомлення позивача з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення саме до її початку не встановили.

Принцип всебічності з'ясування обставин вимагає від суду надати правову оцінку кожному доводу, а у випадку неприйняття - навести відповідні аргументи.

Судами попередніх інстанцій не досліджено та не спростовано доводи позивача стосовно того, що про факт проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариство у передбачений чинним законодавством спосіб було повідомлено лише 03.03.2016, що має визначальне правове значення для правильного вирішення спору.

При цьому, в контексті наведеного застосування приписів Податкового кодексу України, які регламентують процедуру призначення та проведення позапланової перевірки, а також наслідки недотримання такої процедури, предметом дослідження у даній справі є встановлення юридично значимих результатів такої перевірки та їх правова оцінка. Крім того, дослідженню підлягає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права та його співвідношення зі способом, визначеним законом.

З урахуванням наведеного касаційна скарга Товариства підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у даній справі судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Товариства підлягає частковому задоволенню, а постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.06.2016 та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016 підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 349, п. 1 ч. 2 ст. 353, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359, ч. 3 ст. 375, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль» задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.06.2016 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна