Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2018 року

Київ

справа №425/1926/17

адміністративне провадження №К/9901/637/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімон М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 18 вересня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Романовського Є.О. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Сіваченка І.В., суддів Шишова О.О., Чебанова О.О.,

в с т а н о в и в :

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовом до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - Рубіжанське ОУПФ України Луганської області), в якому просила:

- визнано неправомірними дії Рубіжанського ОУПФ України Луганської області щодо відмови в нарахуванні та виплаті їй грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV);

- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV.

В обґрунтування своїх вимог послалася на те, що з 19 серпня 1978 року по теперішній час вона працює у загальноосвітньому навчальному закладі, який з січня 2014 року має назву Рубіжанська обласна загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів, тобто була працівником освіти та має спеціальний педагогічний стаж, що дає їй право на призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком. 09 червня 2017 року їй призначена пенсія за віком з урахуванням педагогічного стажу 38 років 9 місяців. Разом з тим їй відмовлено у призначені грошової допомоги, оскільки період її роботи у Рубіжанському навчально-реабілітаційному центрі з 01 вересня 1998 року по 03 вересня 2014 року на посаді «вчителя початкових класів» відповідачем не віднесено до посад, що дають право на пенсію за вислугою років та не зараховано до спеціального стажу.

Постановою Рубіжанського міського суду Луганської області від 18 вересня 2017 року, залишеною без зміни ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року, позовні вимоги задоволено; визнано неправомірними дії Рубіжанського ОУПФ України Луганської області щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV; зобов'язано Рубіжанське ОУПФ України Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV.

Рішення мотивовані тим, що керуючись статтею 37 Закону «Про освіту», Положенням про загальноосвітню школу-інтернат та загальноосвітню санаторну школу-інтернат, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 12 червня 2003 року № 363, Постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963 «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників», період роботи позивача у Рубіжанському навчально-реабілітаційному центрі з 01 вересня 1998 року по 03 вересня 2014 року на посаді «вчителя початкових класів» відноситься до посад, що дають право на пенсію за вислугою років, а тому позивач має право при призначенні їй пенсії за віком на грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону

№ 1058-ІV.

У касаційній скарзі Рубіжанське ОУПФ України Луганської області заявило вимогу про скасування рішень судів попередніх інстанцій та ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Позивач відзиву на касаційну скаргу суду не надав.

Суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач ОСОБА_1 працює вчителем початкових класів: з 19 серпня 1978 року в загальноосвітній школі-інтернат; з 16 серпня 1980 року в санаторній школі-інтернат; з 01 вересня 1998 року в Рубіжанському навчально-реабілітаційному центрі; з 03 січня 2007 року в Рубіжанському обласному навчально-реабілітаційному центрі; з 31 січня 2014 року в Рубіжанській обласній загальноосвітній санаторній школі-інтернаті І-ІІІ ступенів, що підтверджується копією трудової книжки та довідками Управління освіти Рубіжанської міської ради та Комунального закладу «Рубіжанської обласної загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІІ ступенів».

З урахуванням педагогічного стажу 38 років 09 місяців ОСОБА_1 призначено пенсію за віком згідно протоколу від 22 червня 2017 № 931 у розмірі 3 700,83 грн. довічно.

На заяву ОСОБА_1 від 13 липня 2017 року, відповідач листом від 25 липня 2017 року № 71/112/С-14 відмовив у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти мінімальних пенсій, передбаченої пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV з тих підстав, що Комунальний заклад «Рубіжанська обласна загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів» не включена до Переліку закладів, установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою КМУ від 04 листопада 1993 року № 909, а тому період роботи з 01 вересня 1998 року по 03 вересня 2014 року на посаді вчителя початкових класів не відноситься до посад, що дають право на пенсію за вислугу років, а тому цей період не може бути зарахований до спеціального стажу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 затверджений перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Відповідно до статті 37 Закону України від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII «Про освіту» для дітей, які не мають необхідних умов для виховання і навчання в сім'ї, створюються загальноосвітні школи-інтернати; для дітей, які потребують тривалого лікування, створюються дошкільні навчальні заклади, загальноосвітні санаторні школи-інтернати, дитячі будинки; для осіб, які мають вади у фізичному чи розумовому розвитку і не можуть навчатися в масових навчальних закладах, створюються спеціальні загальноосвітні школи-інтернати, школи, дитячі будинки, дошкільні та інші навчальні заклади з утриманням за рахунок держави.

Відповідно до Положення про загальноосвітню школу-інтернат та загальноосвітню санаторну школу-інтернат, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 363 від 12 червня 2003 року, загальноосвітня школа-інтернат - це загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ, І-ІІІ ступенів, що забезпечує реалізацію права дітей, які потребують соціальної допомоги, на загальну середню освіту; загальноосвітня санаторна школа-інтернат - це загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ, І-ІІІ ступенів з відповідним медичним профілем, що забезпечує реалізацію права дітей, які потребують тривалого лікування та реабілітації, на загальну середню освіту.

Отже, навчально-реабілітаційний центр та загальноосвітня школа-інтернат є загальноосвітніми навчальними закладами та відносяться до Переліку закладів та установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Позивач ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, працювала на посаді, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років, загальний педагогічний стаж роботи позивача на час призначення пенсії за віком складав 38 років 09 місяців, а тому має право на нарахування та виплату допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суди дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 18 вересня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року у справі № 425/1926/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Судді Верховного Суду