ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2022 року

м. Київ

справа №360/2991/19

адміністративне провадження № К/9901/6759/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А. І.,

суддів: Стеценка С. Г., Тацій Л. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 360/2991/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Кантр-2018" до Головного управління Держпраці у Луганській області (далі - ГУ Держпраці) про визнання протиправною та скасування постанови, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ГУ Держпраці

на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2020, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Арабей Т. Г., суддів Геращенка І. В., Міронової Г. М.,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1.10.07.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Кантр-2018" звернулось до суду з позовом, у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову ГУ Держпраці від 19.03.2019 № ЛГ188/486/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу у розмірі 1 ~money0~

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач під час проведення інспекційного відвідування та оформлення за його наслідками акта відвідування і складання на підставі цього акта постанови про накладення штрафу діяв не у порядку та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому постанова про накладення штрафу не відповідає вимогам чинного законодавства, є необґрунтованою і підлягає скасуванню як протиправна, оскільки висновки інспекторів ГУ Держпраці, які стали підставою для її прийняття, не ґрунтуються на вимогах закону з огляду на те, що фізичні особи залучалися ТОВ "Кантр-2018" до виконання робіт на підставі цивільно- правових угод, а саме договорів підряду. Також, в оскаржуваній постанові відсутні відомості щодо роз'яснення прав та обов'язків учасникам, які брали участь у розгляді справи, що є порушенням права на захист. При цьому позивач зазначив, що на адресу ТОВ "Кантр-2018" не надходили ні постанова, ні акт, ні будь-який припис щодо усунення порушень. Крім цього позивач вказав на те, що оспорювана постанова відповідача прийнята поза межами 10-денного строку, визначеного Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від
17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).

2. Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 25.10.2019 відмовив у задоволенні позовних вимог.

3. Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 11.02.2020 скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове рішення - про задоволення позовних вимог.

4.05.03.2020 ГУ Держпраці звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від
11.02.2020, а рішення Луганського окружного адміністративного суду від
25.10.2019 - залишити в силі.

5. Верховний Суд ухвалою від 22.04.2020 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. У справі, яка розглядається суди встановили, що відповідно до статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 № 1985-IV "Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці N 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі" (далі - Конвенція Міжнародної організації праці), підпункту 3 пункту 5 та пункту 10 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі - Порядок № 295), на підставі інформації, отриманої із листа Головного управління ДФС у Луганській області від 07.02.2019 № 981/10/12-32-13-05, листа Департаменту з питань праці Державної служби України з питань праці від 28.01.2019 № 756/4/4.1-ДП-19, прийнято наказ від 21.02.2019 № 162 "Про проведення інспекційного відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю "Кантр-2018" та направлення № 01-17/187 на проведення інспекційного відвідування від
21.02.2019 № 01-17/187.

Направлення отримано уповноваженою посадовою особою ТОВ "КАНТР-2018", про що свідчить підпис ОСОБА_1.

У зв'язку з неможливістю проведення інспекційного відвідування з причини створення перешкод у діяльності інспектора праці, інспектором праці складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування від 21.02.2019 № ЛГ188/486-НД, разом з актом складено вимогу про надання/поновлення документів від 21.01.2019 № 1. У цьому ж акті строк проведення інспекційного відвідування зупинено на 6 днів у строк до 14 год. 00 хв. 26.02.2019.

Вказані документи отримано уповноваженою посадовою особою ТОВ "Кантр-2018", про що свідчить підпис ОСОБА_1

27.02.2019 інспекторами праці ГУ Держпраці за результатами інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЛГ188/486/АВ (далі - акт інспекційного відвідування № ЛГ188/486/АВ), у якому зафіксовано що станом на 21.02.2019 позивачем допущено до роботи без належного оформлення 14 осіб, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_1, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, що, є порушенням частини 1 статті 21, частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівників на роботу".

Акт складено у двох примірниках, які підписані інспекторами праці та посадовою особою ТОВ "Кантр-2018" ОСОБА_1 27.02.2019.

У зв'язку із виявленими порушеннями та відповідно до пункту 19 Порядку № 295 ГУ Держпраці винесено припис від 27.02.2019 № ЛГ188/486/АВ/П "Про усунення виявлених порушень", який складено у 2-х примірниках; підписано представником ГУ Держпраці та представником об'єкту відвідування ОСОБА_1.

Відповідно до Порядку № 509 посадовою особою ГУ Держпраці 07.03.2019 прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ЛГ188/486/АВ/П/ТД та призначено її розгляд на 19.03.2019 о 09 год. 00 хв.

19.03.2019 ГУ Держпраці прийнято постанову № ЛГ188/486/АВ/П/ТД-ФС про накладення уповноваженими особами штрафу, якою на ТОВ "Кантр-2018" накладено штраф за порушення законодавства про працю у розмірі 1 ~money1~

ТОВ "Кантр-2018", не погоджуючись із такою постановою відповідача про накладення штрафу, звернулося до суду з цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що трудові угоди (цивільно-правового характеру), укладені ТОВ "Кантр-2018" з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, були укладені для приховування трудових відносин, оскільки аналіз цих угод дає підстави вважати, що на виконавців послуг з реалізації продукції будь-якого асортименту, обслуговування покупців, замовлення та приймання товарів в магазини та кіоски поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку; вони не можуть самостійно організовувати процес надання послуг (виконання робіт), у тому числі використовувати власні засоби, матеріали, кошти; не вправі залучати відповідних фахівців для якісного і своєчасного надання послуг (виконання послуг) за власний рахунок тощо. Натомість позивачем не було укладено трудових договорів з вищезазначеними працівниками відповідно до вимог статей 21, 24 КЗпП України, оформлених наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та не повідомлено центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття цих працівників на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

8. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив із того, що аналіз укладених позивачем трудових угод (цивільно-правового характеру) з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, вказує на те, що за умовами цих угод ці особи могли виконувати роботи за власним графіком та отримувати винагороду за них, а відтак відсутні підстави стверджувати про наявність порушень норм законодавства про працю щодо їх оформлення.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

9. Касаційна скарга відповідача мотивована, зокрема тим, що інспекційне відвідування здійснено його посадовою особою у повній відповідності із нормами чинного законодавства, а прийняте рішення про накладення на позивача штрафу також законодавчо обґрунтоване, оскільки укладені між позивачем та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 цивільно-правові угоди укладені з метою приховування трудових відносин, які фактично мали місце під час інспекційного відвідування. Окрім того, в порушення вимог статей 21, 24 КЗпП України ТОВ "Кантрі-2018" не виконало обов'язку укласти трудові договори з ОСОБА_11, ОСОБА_1, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та не направило повідомлення до органу державної фіскальної служби, оскільки наявність наказів про їх прийняття та записи у трудових книжках не свідчить про виконання позивачем наведеного вище обов'язку.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги відповідача, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України [в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі"; (далі - ~law36~)], колегія суддів виходить із такого.

11. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Відповідно до статті 1 Конвенції Міжнародної організації праці система інспекції праці на промислових підприємствах застосовується до всіх підприємств, щодо яких інспектори зобов'язані забезпечити застосування правових норм щодо умов праці та охорони працівників під час їхньої роботи.

15. Пунктом "а" статті 3 вказаної Конвенції визначено, що завданнями системи інспекції праці є забезпечення застосування правових норм у галузі умов праці та охорони працівників під час їхньої роботи, як наприклад, норм щодо тривалості робочого дня, заробітної плати, безпеки праці, охорони здоров'я і добробуту, використання праці дітей і підлітків та з інших подібних питань, у тій мірі, в якій інспектори праці повинні забезпечувати застосування таких норм.

16. Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

17. КЗпП України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.

18. КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (стаття 1 КЗпП України).

19. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

20. Згідно із статтею 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

21. Відповідно до статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи), держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

22. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96).

23. Згідно із пунктом 1 Положення №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

24. Згідно із підпунктами 6,9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, у тому числі, здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

25. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що ГУ Держпраці наділено контролюючими функціями за дотриманням роботодавцями законодавства про працю.

26. Так, відповідно до частини 1 та 2 статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

27. На виконання частини 1 статті 259 КЗпП України Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №295, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).

28. Так, у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №1340/5964/18, від
24.12.2019 у справі №360/403/19, від 10.02.2020 у справі №1.380.2019.000037 міститься правовий висновок згідно із яким інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача. За результатами інспекційного відвідування складається акт і в разі виявлення порушень - виноситься припис. Якщо під час інспекційного відвідування встановлено факти використання праці неоформлених працівників, то вживаються заходи щодо притягнення об'єкта відвідування до відповідальності незалежно від усунення виявлених порушень.

29. Відповідальність за порушення законодавства про працю регламентована положеннями статі 265 КЗпП України, за правилами якої юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

30. Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 КЗпП України та частинами 2 -7 статті 53 Закону України від 05.07.2012 № 5067-VI "Про зайнятість населення" визначено Порядком №
509.

31. У справі, яка розглядається суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених у справі обставин та наведених вище нормативно-правих актів дійшли висновку, що ГУ Держпраці було дотримано процедури інспекційного відвідування та розгляду питання про застосування штрафних санкцій.

32. Визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є наявність чи відсутність ознак трудових правовідносин між позивачем та особами, з яким він уклав цивільно-правові договори.

33. Частиною 1 статті 21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

34. Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (Статтею 24 КЗпП України); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

35. За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

36. Загальне визначення цивільно-правового договору міститься у статті 626 ЦК України, згідно з частиною першою якої договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

37. При цьому, відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог статті 6 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

38. Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

39. Відповідно до частин 1 та 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

40. При цьому, за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами не робиться.

41. Водночас відповідно до пункту "а" частини 3 статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію.

42. Основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від цивільно-правових є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

43. Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а.

44. Колегія суддів зазначає, що виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

45. З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

46. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №822/723/17.

47. У справі, яка розглядається суди встановили, що під час проведення інспекційного відвідування станом на 27.02.2019 у позивача працювало 16 осіб.

48. Стосовно 5 осіб, а саме: ОСОБА_11, ОСОБА_1, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, то за встановлених у справі обставин вони фактично працюють у позивача з
10.01.2019, про що свідчать відповідні записи в трудових книжках, наказ про прийняття їх на роботу від 10.01.2019 №3к; штатний розпис позивача на 2019 рік; відомості нарахування та виплати заробітної плати за січень 2019 рік.

49. Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про відсутність порушень щодо належного оформлення вищевказаних осіб станом на
21.02.2019 та повідомлення про їх укладення, оскільки як видно з матеріалів справи відповідне повідомлення до центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України було надіслано 25.01.2019.

50. Водночас, стосовно інших працівників (9 осіб), суди встановили, що з ними було укладено трудові угоди (цивільно-правового характеру), а саме: з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, предметом яких є послуги з урахуванням Правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ "Кантр-2018" приймати і реалізовувати товарно-матеріальні цінності, відповідати за умови їх зберігання і якість.

51. Також з пояснень, наданих свідками та трудових угод (цивільно-правового характеру) суди встановили, що предметом останніх є послуги з реалізації продукції будь-якого асортименту, обслуговування покупців, замовлення та отримання товарів в магазині та кіоску, тобто послуги продавця згідно з Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 65. "Торгівля та громадське харчування", який затверджено наказом Міністерства зовнішніх економічних зав'язків і торгівлі України 30.11.1999 №918 та погоджено з Міністерством праці та соціальної політики України.

52. При цьому, за наданими трудовими угодами (цивільно-правового характеру) відсутній власний графік роботи фізичних осіб, предметом укладених договорів позивача з фізичними особами є процес праці, а не кінцевий результат, робота ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 виконуються в інтересах позивача ними особисто; із додержанням визначеного режиму роботи та на робочому місці, яке вказується (погоджується) з позивачем, що її замовляв; має визначену тривалість і вимагає присутності працівників; передбачає надання робочого місця, інформації, документів необхідних для виконання роботи стороною, що замовляє роботи, працівники (виконавці) не організовують самостійно процес надання послуг (виконання робіт).

53. Таким чином, суд зазначає, що аналіз укладених позивачем трудових угод (цивільно-правового характеру) з фізичними особами дає підстави вважати, що на виконавців послуг з реалізації продукції будь-якого асортименту, обслуговування покупців, замовлення та приймання товарів в магазині та кіоску поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку; вони не можуть самостійно організовувати процес надання послуг (виконання робіт), у тому числі використовувати власні засоби, матеріали, кошти; не вправі залучати відповідних фахівців для якісного і своєчасного надання послуг (виконання послуг) за власний рахунок тощо.

54. Таким чином предметом зазначених договорів є процес праці, а не її кінцевий результат. Фізичні особи повинні були виконувати систематично певні трудові функції відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк.

При цьому, в укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов'язання виконувати роботи (надавати послуги). Крім того, означені цивільно-правові договори не містять відомостей щодо того, який саме конкретний результат повинен передати виконавець замовникові, не визначено перелік завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик.

55. При цьому, на думку колегії суддів, дії позивача щодо надання вказаним трудовим договорам форми цивільно-правового договору перешкоджають реалізації цими працівниками права на працю, гарантованого Конституцією та Кодексом законів про працю України, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці.

56. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 26.09.2019 № 0440/5828/19.

57. З урахуванням наведеного колегія суддів не може погодитись із висновком суду апеляційної інстанції про відсутність у позивача обов'язку дотримання у межах спірних правовідносин вимог статті 24 КЗпП України в частині допуску до роботи працівників (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10) без належного оформлення.

58. Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що позивача притягнуто до відповідальності оспорюваною постановою за допуск до роботи без належного оформлення 14 осіб. Проте, у ході судової ревізії знайшло своє підтвердження порушення позивачем вимог трудового законодавства щодо 9 осіб.

59. Відтак, на думку колегії суддів оспорювана постанова від 19.03.2019 № ЛГ188/486/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу у розмірі 1 ~money2~ є частково обґрунтованою в розмірі 1 ~money3~ [30х 4 173,00 (мінімальна зарплата станом на 01.01.2019) х 9 осіб]. В частині ~money4~ (1 ~money5~ - 1 ~money6~) постанова відповідача від 19.03.2019 № ЛГ188/486/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу є неправомірною, у зв'язку із чим в цій частині вона підлягає скасуванню.

60. Відповідно до частини 1 -3 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

61. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

62. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

63. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції вирішуючи спір неправильно застосував норми матеріального в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови ГУ Держпраці від 19.03.2019 № ЛГ188/486/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу у розмірі 1 ~money7~, а також без урахування висновку Верховного Суду, викладеного, зокрема у постанові від 26.09.2019 №0440/5828/18, у зв'язку із чим його постанова в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині. В іншій частині постанову Першого апеляційного адміністративного від 11.02.2020 слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Луганській області задовольнити частково.

Скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2020 у справі №360/2991/20 в частині визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Луганській області від 19.03.2019 № ЛГ188/486/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу у розмірі у розмірі 1 126 710,00 з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В іншій частині постанову Першого апеляційного адміністративного суду від
11.02.2020 у справі №360/2991/20 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.........................................

А. І. Рибачук

С. Г. Стеценко

Л. В. Тацій,

Судді Верховного Суду