ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

20 лютого 2018 року

справа №808/2535/17

адміністративне провадження №К/9901/4134/17

справа № 808/2535/17

провадження № К/9901/4134/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватної комерційно-виробничої фірми «Сорбполімер» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року (головуючий суддя - Стрельнікова Н. В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року (головуючий суддя - Іванов С. М., судді - Панченко О. М., Чередниченко В.Є.) у справі № 808/2535/17 за адміністративним позовом Приватної комерційно-виробничої фірми «Сорбполімер» до Головного управління Державної фіскальної служби в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року Приватна комерційно-виробнича фірма «Сорбполімер» (далі по тексту - позивач, платник податків) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Запорізькій області (далі по тексту - відповідач, митний орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 квітня 2017 року № 0005141401.

Позовні вимоги обґрунтовані неможливістю застосування положень Податкового кодексу України при виявленні порушень статей 1, 2 Закону України «Про здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР від 23 вересня 1994 року (із змінами і доповненнями), оскільки санкція за такі порушення передбачена статтею 238 Господарського кодексу України. Крім того, позивач вважає, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем пропущено строк, встановлений статтею 250 Господарського кодексу України, для застосування адміністративно-господарських санкцій. Позивач обґрунтовує свою позицію постановою Верховного Суду України від 04.11.2014 у справі №21-469а14.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що з набранням чинності Податкового кодексу України, положення статті 250 Господарського кодексу України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій, на нарахування штрафних санкцій (пені) за порушення валютного законодавства, в тому числі на нарахування пені за порушення резидентами термінів розрахунків в іноземній валюті у сфері зовнішньоекономічної діяльності, не розповсюджуються.

Позивачем подано касаційну скаргу на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року, в якій посилається на порушення податковим органом підстав та порядку застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлених положеннями Господарського кодексу України та правову позицію Верховного Суду України, викладену у Постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 у справі №21-469а14, доводить неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Відповідачем до Верховного Суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому він погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх законними та обґрунтованими і просить залишити постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду по справі № 808/2535/17 без змін, а касаційну скаргу позивача - без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

20 квітня 2017 року податковим органом на підставі акту позапланової документальної виїзної перевірки від 09 березня 2017 року №105/08-01-14-01/23856614 позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства по зовнішньоекономічному імпортному контракту № 805 від 05 червня 2015 року з нерезидентом «Skyfine Inc. Limited» (Гонконг) за період 05 червня 2015 року по 01 березня 2017 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» № 0005141401, яким позивачу нараховану пеню за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 36 193,95 грн. (а.с.9).

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94-ВР від 23 вересня 1994 року з урахуванням п. 1 Постанови Національного Банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» № 160 від 03 березня 2015 року по зовнішньоекономічному імпортному контракту № 805 від 05 червня 2015 року у періоді з 16 вересня 2015 року по 01 березня 2017 року (532 дні).

Щодо доводів касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94-ВР від 23 вересня 1994 року (далі - Закон №185/94-ВР) (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів, зокрема з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 4 Закону №185/94-ВР порушення резидентами строків, передбачених зокрема статтею 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми вартості недопоставленого товару в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Згідно статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця. Тобто, дана стаття містить посилання лише на первинний момент переміщення товару через митний кордон України - фізичний перетин товаром митного кордону.

При цьому момент перетину товаром митного кордону України не ставиться у залежність від необхідності проходження всіх процедур митного оформлення даного товару, завершення яких дає право для подальшого їх використання власником на вільний розсуд, а згідно статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначальним є початковий момент перебування товару під митним контролем - момент фізичного перетину товаром митного кордону держави.

Із змісту додатку №2 до акту перевірки №105/08-01-14-01/23856614 від 09 березня 2017 «Розрахунок пені по зовнішньоекономічному імпортному контракту №805 від 05 червня 2015 року з нерезидентом «Skyfine Inc. Limited» (Гонконг)», позивачем допущено прострочення сплати дебіторської заборгованості по вказаному зовнішньоекономічному імпортному контракту у розмірі 1 800 дол. США та 214,54 дол. США у період з 16 вересня 2015 року по 01 березня 2017 року, кількістю днів - 532, та у період з 16 вересня 2015 по 17 грудня 2015 року, кількістю днів 93 відповідно. У зв'язку із цим, відповідачем розраховану суму пені, виходячи із суми дебіторської заборгованості, кількості днів прострочення, ставки пені у розмірі 0,3% суми неодержаної виручки, та курсу валют станом на день виникнення заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що факт наявності дебіторської заборгованості по зовнішньоекономічному імпортному контракту №805 від 05 червня 2015 року з нерезидентом «Skyfine Inc. Limited» (Гонконг)» понад передбачений законодавством строк, позивачем не оспорюється.

Колегія суддів дійшла висновку, що даний спір врегульований нормами валютного та податкового законодавства. За своєю суттю в межах спірних правовідносин має місце валютне правопорушення, яке підпадає під регулювання в частині контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті податковим органом відповідно до пп.19-1.1.4 п.19-1.1 ст.19 Податкового кодексу України. Застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності здійснює цей орган відповідно до пп.54.3.3. п.54.3 ст.54 цього Кодексу.

Посилання заявника касаційної скарги на те, що пеня нарахована податковим органом за порушення розрахунків в іноземній валюті є адміністративно-господарською санкцією правомірно відхилено судами першої та апеляційної інстанцій виходячи з того, що відповідно до статті 4 Господарського кодексу України не є предметом його правового регулювання адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.

Розрахунки в іноземній валюті не є порушенням господарської діяльності, внаслідок чого пеня застосована податковим органом спірним податковим повідомленням-рішенням не є адміністративно-господарською санкцією в розумінні статті 238 Господарського кодексу України, і як наслідок цього, до спірних правовідносин не можуть застосовуватись строки застосування цих санкцій, встановлені статтею 250 цього Кодексу.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає неприйнятною раніше існуючу практику Верховного Суду України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій до спірних правовідносин щодо розрахунків в іноземній валюті.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суд визнає, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга Приватної комерційно-виробничої фірми «Сорбполімер» залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватної комерційно-виробничої фірми «Сорбполімер» залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року у справі № 808/2535/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Р.Ф. Ханова

Судді І. А. Васильєва

В.П. Юрченко