ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

20 лютого 2018 року

справа №725/2009/17

адміністративне провадження №К/9901/3011/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Олендера І .Я., Юрченко В.П.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Першотравневого районного суду міста Чернівців від 17 липня 2017 року (суддя - Скуляк І.А.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року (судді - Ватаманюк Р.В., Мельник-Томенко Ж.М., Сторчак В.Ю.) у справі №725/2009/17 за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправної та скасування постанови у справі про порушення митних правил,

УСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач у справі, скаржник у справі) звернувся до суду з позовом до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач у справі, митний орган), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Чернівецької митниці Державної фіскальної служби Жижняка І.С. від 17 червня 2016 року, якою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, а саме: 260141,97 гривень, а провадження у справі закрити.

Позов мотивований протиправністю оскаржуваної постанови митного органу, оскільки в ході винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

Постановою Першотравневого районного суду міста Чернівців від 17 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач вчинив дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, в той час як працівниками митного органу під час оформлення матеріалів відносно позивача та їх розгляду дотримано вимоги чинного законодавства та здійснено всі можливі заходи щодо належного повідомлення позивача.

У поданій касаційній скарзі із посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права позивач у справі просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій неповно з'ясували всі фактичні обставини справи, не дослідили і не надали належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяли повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому оскаржувані рішення не відповідають фактичним обставинам справи, є незаконними, необґрунтованими.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач у справі зазначає, що судами попередніх інстанцій жодних порушень матеріального права, на які посилається відповідач не допущено. Судами першої та апеляційної інстанцій повно встановлено обставини, що мають значення для справи, та надано їм правильну правову оцінку, на підставі норм законодавства, що підлягали застосуванню до даних спірних правовідносин.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили наступне.

26 квітня 2016 року головним інспектором відділу митного оформлення №6 митного поста «Кельменці» Чернівецької митниці Державної фіскальної служби Ліпатовим Р.С відносно позивача складено протокол про порушення митних правил №0554/40803/16.

З вказаного протоколу вбачається, що 26 квітня 2016 року о 15:51 год. під час здійснення митного контролю, позивач рухався на транспортному засобі марки "AUDI A4" з України до Республіки Молдова. Згідно інформації програмно-інформаційного комплексу "Облік транспортних засобів в пунктах пропуску для автомобільного сполучення" та орієнтування Чернівецької митниці Державної фіскальної служби встановлено порушення позивачем митних правил, а саме, 20 лютого 2015 року об 11 годині 45 хвилин він ввіз на митну територію України через пункт пропуску "Сокиряни - Окниця", транспортний засіб реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, країна реєстрації Республіка Польща, в митному режимі «транзит» через митну територію України в строк на десять діб, тобто з терміном вивезення до 02 березня 2015 року. Проте, митний режим "транзит" у визначений термін завершено не було. Таким чином, позивач перевищив встановлений статтею 95 Митного кодексу України строк доставки транспортного засобу, що перебуває під митним контролем, до митного органу призначення більше ніж на десять діб.

25 березня 2016 року у зв'язку із цим, постановою по справі про порушення митних правил позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 8 500 гривень.

У встановлені статтею 95 Митного кодексу України строки транзитного перевезення для автомобільного транспорту 10 діб, позивач не вивіз за межі митної території України автомобіль марки "Volkswagen CADDY", не вказав поважних причин пропуску строку вивезення транспортного засобу та надалі використовує визначений транспортний засіб на митній території України.

Зважаючи на викладене, використання позивачем транспортного засобу особистого користування, в даному випадку автомобіля марки "Volkswagen CADDY", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, країна реєстрації Республіка Польща, VIN НОМЕР_2, ввезеного на митну територію України у митному режимі «транзит» та користування таким транспортним засобом понад передбачений статтею 95 Митного кодексу України строк, являє собою використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.

У зв'язку з викладеним, 17 червня 2016 року постановою заступника начальника Чернівецької митниці Державної фіскальної служби Жижияна І.Є. позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, що становить 260 141 гривень 97 копійок.

Стаття 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Судами попередніх інстанцій установлено, що позивача у справі притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення статті 485 Митного кодексу України, а саме використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.

В теорії адміністративного права визначено, що адміністративне правопорушення складається з чотирьох обов'язкових елементів: суб'єкт, суб'єктивна сторона, об'єкт, об'єктивна сторона.

Об'єктивною стороною правопорушення, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності (стаття 485 Митного кодексу України) є дії, які полягають у використанні товарів, стосовно яких надані певні пільги.

Відповідно до статті 491 Митного кодексу України підставами для порушення справи про порушення митних правил є: безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил; офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що здійснюють види контролю, зазначені у частині першій статті 319 цього Кодексу; офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій.

Судами першої та апеляційної інстанції установлено, що 26 квітня 2017 року, під час здійснення митного контролю позивача у справі, який рухався на транспортному засобі «AUDI A4» з України до Республіка Молдова, згідно інформації програмно-інформаційного комплексу "Облік транспортних засобів в пунктах пропуску для автомобільного сполучення" ввіз на митну територію України через пункт пропуску "Сокиряни - Окниця", транспортний засіб "Volkswagen CADDY" в митному режимі «транзит». Проте митний режим «транзит» у визначений термін завершено не було.

Однак безпосереднього виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил, визначеного статтею 485 Митного кодексу України, а саме використання транспортного засобу "Volkswagen CADDY", виявлено не було і доказів про це не надано.

Таким чином, судами попередніх інстанцій не досліджено наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, а саме такого елементу як об'єктивна сторона.

Відповідно до статті 485 Митного кодексу України вчинення зазначених в ній правопорушень, зокрема використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

На позивача у справі накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, а саме 260141,97 грн.

Судами попередніх інстанцій установлено, що розмір митних платежів визначений на підставі службової записки №24-70-60-16/103-ЕП від 18 квітня 2016 року.

Згідно статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Основний метод визначення митної вартості в цьому випадку не застосовувався, оскільки він використовується при ввезенні на територію України транспортного засобу в режимі «імпорт» та при добровільному декларуванні цього транспортного засобу. В цьому випадку транспортний засіб "Volkswagen CADDY" ввозився на територію України в митному режимі «транзит», тобто декларування цього транспортного засобу не відбувалося. Таким чином, визначення митної вартості транспортного засобу відбувалося за одним з другорядних методів.

Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції від 24 листопада 2003 року №142/5/2092, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (далі - Методика) у пункті 7.35 вказано, що у разі відсутності цінових даних колісних транспортних засобів (далі - КТЗ) у довідковій літературі, зокрема зазначеній у додатку 8, а також у разі наявності обставин, зумовлених змінами економічного стану країни, що супроводжуються різкими коливаннями цін на КТЗ, та в інших випадках, коли застосування довідкових даних є неможливим, допускається використання даних обмеженого ринку КТЗ. У такому випадку інформація про ціни на нові КТЗ чи КТЗ, які були в користуванні, може бути отримана з каталогів, комп'ютерних програм та прайс-листів дилерів виробників і торговельних фірм, а також із спеціалізованих для продажу КТЗ періодичних видань.

Пунктом 7.53.5 Методики, дозволяється використання ресурсів мережі Інтернет, однак довідкові дані, які використовуються під час оцінки отримані з ресурсів мережі Інтернет, повинні бути роздруковані із зазначенням дати отримання інформації і абсолютної URL-адреси і включені у звіт (акт) про оцінку або у висновок експерта (експертного дослідження).

Судами попередніх інстанцій не досліджено дотримання митними органами Методики, а саме включення довідкових даних отриманих з ресурсів мережі Інтернет у звіт (акт) про оцінку або у висновок експерта, і взагалі не досліджено питання наявності звіту (акту) про оцінку або висновок експерта про визначення митної вартості транспортного засобу.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, оскаржувані рішення судів попередніх інстанції вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, а саме правомірності застосування до позивача у справі санкцій.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що судами попередніх інстанцій порушено принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішення, яке не відповідає вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Першотравневого районного суду міста Чернівців від 17 липня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року у справі №725/2009/17 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Р.Ф.Ханова

І.Я.Олендер

В.П.Юрченко