Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2018 року

Київ

справа №573/1669/17

адміністративне провадження №К/9901/769/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Білопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дії протиправними стягнення суми заборгованості та моральної шкоди, за касаційною скаргою Білопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області на постанову Білопільського районного суду Сумської області у складі судді Кліщ О.В. від 06 жовтня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Старостіна В.В., Рєзнікової С.С., Бегунц А.О. від 27 листопада 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Білопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дії протиправними стягнення суми заборгованості та моральної шкоди, просив визнати дії відповідача щодо невиплати призначеної довічної пенсії за період з травня по грудень 2014 року та з січня по березень 2017 року протиправними та стягнути невиплачену пенсію за вісім місяців з травня по грудень 2014 року в сумі 10334,72 грн. та невиплачену пенсію за січень-березень 2017 року в розмірі 3875,52 грн. й компенсацію моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач не має жодних законних підстав позбавляти його права отримувати щомісячну пенсію за місцем його мешкання незалежно від того, живе він безвиїзно в місті Білопілля, знімаючи пенсію зі свого карткового рахунку раз на місяць, чи подорожує світом і повертається до м. Білопілля аби зняти пенсію лише раз на рік.

Постановою Білопільського районного суду Сумської області від 06 жовтня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року, позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправними дії відповідача щодо невиплати за січень-березень 2017 року пенсії за вислугу років ОСОБА_2, зобов'язано відповідача за січень-березень 2017 року поновити нарахування та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_2, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що на момент припинення виплати пенсії позивачу у відповідача були відсутні законні підстави для припинення виплати пенсії.

Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, Білопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Білопільського районного суду Сумської області від 06 жовтня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що перелік підстав для припинення виплати пенсії, встановлений у статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не є вичерпним та може врегульовуватись іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону судові рішення суду першої та апеляційної інстанції відповідають, а викладені в касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно статті 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Судами встановлено, що рішення Білопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про припинення виплати пенсії ОСОБА_2 не обґрунтоване посиланням на жодну із вказаних підстав.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, держава зобов'язана гарантувати громадянам право на соціальний захист, а обмеження цього права можливо лише на підставі законів, що приймаються Верховною Радою України.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 06 жовтня 2015 року у справі № 608/1189/14-а прийшов до аналогічних висновків та зазначив, що держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право на отримання пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Конституційний Суд України у рішенні (справа про рівність сторін судового процесу) від 12 квітня 2012 року № 9-рп зазначив, що рівність та недопустимість дискримінації особи є не тільки конституційними принципами національної правової системи України, а й фундаментальними цінностями світового співтовариства, на чому наголошено у міжнародних правових актах з питань захисту прав і свобод людини і громадянина, зокрема у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року (статтях 14, 26), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (статті 14), Протоколі № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (статті 1), ратифікованих Україною та у Загальній декларації прав людини 1948 року (статтях 1, 2, 7). Гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у пунктах 51, 54 та тексті свого рішення у справі "Пічкур проти України" (№ 10441/06) право на отримання пенсії не може бути залежним від місця проживання заявника. Різниця в поводженні, є порушенням статі 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Білопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Білопільського районного суду Сумської області від 06 жовтня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І.Гриців

Н.В. Коваленко