Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.03.2019 року у справі №1340/5847/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 1340/5847/18

адміністративне провадження № К/9901/6319/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О. П.,

суддів - Єзерова А. А., Кравчука В. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2019р. (судді - Ніколін В. В., Рибачук А. І., Старунський Д. М. ) у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Стрийської міської ради про визнання протиправними дій, скасування рішення,

встановив:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо намагання провести обстеження житла та скасувати Акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 08.09.2016р. №145.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07.12.2018р. позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2018р. позовну заяву повернуто позивачу на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України у зв'язку із неусуненням її недоліків у встановлений судом строк.

З таким рішенням суду першої інстанції не погодилась позивач, звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права просила його скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019р. апеляційну скаргу залишено без руху та надано заявнику 10-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2019р. в задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовлено, апеляційну скаргу повернуто заявнику на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України.

Позивач не погодилась з ухвалою апеляційної інстанції про повернення апеляційного провадження, звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить її скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що розмір судового збору в сумі 1921 грн, який підлягає сплаті за подання апеляційної скарги, перевищує розмір її пенсії, яка складає 1657,72 грн, а тому її майновий стан не дозволяє виконати вимоги апеляційного суду щодо сплати судового збору у такому розмірі. Вважає, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні її клопотання про звільнення від сплати судового збору із наведених вище підстав.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Статтею 296 КАС України встановлені вимоги до апеляційної скарги, зокрема, пунктом 1 частини 5 якої передбачено необхідність додання до апеляційної скарги документа про сплату судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ч. 2 ст. 298 КАС України, застосовуються правила ч. 2 ст. 298 КАС України, відповідно до яких апеляційна скарга залишається без руху і скаржнику надається строк для усунення її недоліків до десяти днів з дня вручення ухвали.

Залишаючи апеляційну скаргу позивача без руху, суд апеляційної інстанції виходив з того, що така не відповідає вимогам, встановлених статтею 296 КАС України, оскільки до неї не додано документу про сплату судового збору, а також неправильно зазначено найменування суду апеляційної інстанції, до якого подається скарга.

На виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху позивачем надіслано нову апеляційну скаргу, в якій правильно викладено назву апеляційного суду та заявлено вимогу про звільнення її від сплати судового збору через незадовільний майновий стан та у зв'язку з тим, що сума судового збору перевищує розмір її місячної пенсії.

Повертаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд виходив з того, що позивач у встановлений судом строк не усунула недоліки апеляційної скарги, відповідних доказів незадовільного майнового стану до суду не надала.

При цьому апеляційний суд також виходив з того, що в задоволенні клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору слід відмовити, оскільки позивачем не надано до суду доказів на підтвердження розміру річного доходу за попередній календарний рік та відомостей про відсутність інших джерел доходу на момент подання апеляційної скарги.

Крім того, апеляційний суд виходив з того, що до клопотання про звільнення від сплати судового збору позивачем не додано жодних належних доказів, відповідно до яких суд може розглянути таке клопотання з урахуванням важкого майнового стану.

Довідка пенсійного органу про розмір виплаченої позивачу пенсії за один місяць не може слугувати підставою для звільнення скаржника від сплати судового збору.

Такими доказами можуть слугувати, зокрема, довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік та довідка органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Таким чином, передбачена законом можливість звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору пов'язана виключно з майновим станом сторони.

При цьому, якщо позивач належить до певної категорії осіб (пункт 2 частини першої статті 8 Закону), або ж предметом спору є захист певних прав (пункт 3 частини першої статті 8 Закону), то закон не обмежує сторону у виборі способів та засобів доказування свого важкого майнового стану, який не дозволяє їй сплатити судовий збір у визначеному законом розмірі.

Такий зміст закону покликаний захистити окремі вразливі та менш соціально захищені категорії громадян та сприяти їм у захисті своїх основоположних прав.

Якщо ж сторона не підпадає під дію пункту 2 або 3 частини першої статті 8 Закону, то вона вправі клопотати перед судом про звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 8 Закону.

Однак, в такому випадку сторона повинна довести уже конкретні обставини, які унеможливлюють сплату судового збору.

Такими обставинами, за змістом пункту 1 частини першої статті 8 Закону, є перевищення розміру судового збору на 5 відсотків розмір річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Оскільки, у справі яка розглядається позивач звернулась до суду з позовом, предметом якого є захист порушених на її думку діями відповідача соціальних прав, а тому при доведенні свого майнового стану позивач не може бути обмежена вимогами пункту 1 частини першої статті 8 Закону, щодо обов'язкового підтвердження наявності доходів за попередній календарний рік.

При цьому позивач надала довідку про розмір пенсії за попередній місяць, який був менший від визначеного законом розміру судового збору, що в сукупності з предметом спору у цій справі створює підстави для звільнення позивача від сплати судового збору.

Посилання суду апеляційної інстанції на практику Великої Палати Верховного Суду у справі №800/533/17 є необґрунтованою, оскільки рішення у цій справі постановлено за інших обставин, а сам спір не був пов'язаний із захистом соціальних, трудових, сімейних, житлових прав чи відшкодування шкоди здоров'ю.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням норм процесуального права, а справа направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2019р. скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О. П. Стародуб

А. А. Єзеров

В. М. Кравчук