Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.10.2018 року у справі №816/2372/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 листопада 2018 року

Київ

справа №816/2372/16

адміністративне провадження №К/9901/40189/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.03.2017 року (Суддя: Ясиновський І.Г.),

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 року (Судді: Чалий І.С., Зеленський В.В., Пянова Я.В.),

по справі № 816/2372/16

за позовом ОСОБА_2

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 липня 2016 року № 41257-13, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 липня 2016 року № 41257-13 (редакція позовних вимог від 20 лютого 2017 року).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.03.2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 року позов задоволений, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27 липня 2016 року № 41257-13 (арк. справи 77-79, 114-116).

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що контролюючий орган під час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 27 липня 2016 року № 41257-13 керувався інформацією, наданою Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, щодо автомобілів, середньоринкова вартість яких розрахована на основі даних ДП «Держзовінішінформ», відомості якої не містять однієї з ключових складових для визначення середньоринкової вартості автомобіля - пробігу транспортного засобу (арк. справи 65-67). До того ж суди задовольняючи позов враховували наданий позивачем розрахунок середньоринкової вартості транспортного засобу позивача, здійсненого за допомогою інструмента, розміщеного на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційну скаргу відповідач обґрунтував тим, що судами не враховано, що підставою для прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення була виключно надана Мінекономрозвитку інформація, а тому відповідачем в автоматичному режимі правомірно сформоване податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

У відповідності до ухвали Верховного суду від 26 жовтня 2018 року справа розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спірного питання, суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, ОСОБА_2 є власником легкового автомобіля марки Toyota моделі Highlander, номер шасі (кузова, рами) 5ТDDKRFH10S146353, об'єм двигуна 3456 куб.см., 2015 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу серії CХТ № 328562 (арк. справи 13).

27 липня 2016 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Полтавській області на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення № 41257-13, яким позивачу визначено до сплати суму податкового зобов'язання за платежем «Транспортний податок фізичних осіб» за 2016 рік в розмірі 25 000,00 грн (арк. справи 11).

Незгода з вказаним податковим повідомленням-рішенням стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (в редакції закону від 24.12.2015 році).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Законом України «Про державний бюджет України на 2016 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної, який станом на 01.01.2016 становив 1 378 грн.

Таким чином, об'єктом оподаткування у 2016 році є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років та середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн.

З 19.02.2016 року набрала чинності затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66 Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей їх віднесення до об'єктів оподаткування транспортним податком. Методикою передбачено, що Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Пунктом 2 вказаної Методики визначено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу.

Згідно із пунктом 4 Методики, інформація про ціну нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством «Держзовнішінформ» до Мінекономрозвитку.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13 Методики).

Відтак, зі змісту підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України та Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 вбачається, що повноваження та обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.

Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про середньоринкову вартість певного автомобіля із врахуванням його марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач та пробігу.

Колегія суддів звертає увагу, що контролюючий орган під час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 27 липня 2016 року № 41257-13 керувався інформацією, наданою Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, щодо автомобілів, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, розрахованої на основі даних ДП «Держзовінішінформ», відомості якої не містять однієї з ключових складових для визначення середньоринкової вартості автомобіля - пробігу транспортного засобу (арк. справи 65-67), а тому така інформація без врахування пробігу, не може враховуватись для правильного обчислення середньоринкової вартості автомобіля, яка була підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення.

До того ж в матеріалах справи взагалі відсутня інформація про розмір середньоринкової вартості транспортного засобу позивача, та докази, що вона становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

При цьому суд звертає увагу, що повнота з'ясування обставин у даній справі вимагає від судів витребування у відповідача або у Мінекономрозвитку, інформації, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, при цьому й інформацію щодо пробігу транспортного засобу позивача, яка враховувалась при розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу позивача та впливає на визначення об'єкту оподаткування транспортним податком.

Крім цього суд звертає увагу, що позивач скористався процедурою, передбаченою пп. 267.6.10 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України, та звернувся з письмовою заявою до контролюючого органу, зазначивши на тому, що контролюючим органом при визначенні до сплати грошового зобов'язання з транспортного податку за 2016 рік не був врахований пробіг легкового автомобіля, який складав 32 022 км, з врахуванням якого середньоринкова вартість автомобіля складає 976 378,46 грн, що є меншою 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а тому автомобіль позивача не є об'єктом оподаткування в 2016 році (арк. справи 70).

На вказану заяву відповідач листом від 19.01.2017 року надав відповідь, в якій контролюючий орган повідомив позивача про правомірність визначення до сплати грошового зобов'язання з транспортного податку за 2016 рік, посилаючись на те, що податкове повідомлення-рішення сформовано в автоматичному режимі на підставі інформації Мінекономрозвитку, відображеної в програмному забезпеченні (арк. справи 74).

Суд зазначає, що вказаній інформації оцінка дана судом вище.

До того ж суд касаційної інстанції зазначає, що задовольняючи позов суди враховували наданий позивачем на аркуші справи 19 розрахунок середньоринкової вартості транспортного засобу позивача, здійсненого за допомогою офіційного веб-сайту Мінекономрозвитку, проте вказаний розрахунок не містить середньоринкової вартості автомобіля позивача, а містить визначення вартості нового транспортного засобу позивача, яка складає 1 623 509,23 грн (арк. справи 19) та є значно більшою, ніж 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

При цьому, у відповідності до статті 77 КАС України, суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Разом з тим, за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановивши фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, - задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.03.2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 року по справі № 816/2372/16, - скасувати. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко