ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

19 вересня 2018 року

справа №809/2438/15

адміністративне провадження №К/9901/55414/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

при секретарі судового засідання Гутніченко А.М.

за участю представників

позивача - Остап`юка М.П. за дов. від 14 травня 2018 року №01-18/ЮС

відповідача - Дмитренка О.О. за дов. від 10 вересня 2018 року № 1731/10/09-15-10-13

розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційній інстанції матеріали адміністративної справи № 809/2438/15

за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року у складі судді Лучко О.О.

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2018 року у складі колегії суддів Іщук Л. П., Обрізка І. М., Онишкевича Т.В.

У С Т А Н О В И В:

ПРОЦЕДУРА

19 червня 2015 року Приватне акціонерне товариство «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - податковий орган, контролюючий орган, відповідач у справі) про протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 квітня 2015 року №0000172202, №0000182202, №0000192202 від 16.01.2015 та №0000772202, №0000792202, з мотивів безпідставності їх прийняття.

03 листопада 2015 року постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року, позов задоволено частково.

26 квітня 2017 року за наслідками касаційного розгляду даної справи ухвалою Вищого адміністративного суду України (суддя Бухтіярова І. О.) постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, з підстав відсутності в матеріалах справи акта податкової перевірки, що унеможливлює повне та всебічне встановлення обставин справи.

11 травня 2017 року адміністративна справа надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла.

09 листопада 2017 року постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2018 року, позов задоволено частково. Судами попередніх інстанцій визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 16 січня 2015 року № 0000172202 в частині визначення Товариству грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 413 346 грн. 98 коп., № 0000182202, яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариства по податку на додану вартість в загальному розмірі 387 739 грн. 50 коп., № 0000192202, яким збільшено суму грошового зобов'язання платника податків по авансових внесках з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 428 841 грн., а також визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 06 квітня 2015 року № 0000772202, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача по податку на додану вартість в загальному розмірі 3 000 грн. та № 0000792202, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання по авансових внесках з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 47 649 грн.

06 липня 2018 року податковим органом до Верховного Суду подано касаційну скаргу, в якій відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

26 липня 2018 року касаційна скарга передана судді-доповідачу.

01 серпня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребувано з Івано-Франківського окружного адміністративного суду № 809/2438/15.

22 серпня 2018 року справа № 809/2438/15 надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у відкритому судовому засіданні відповідно до статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

У листопаді-грудні 2014 року посадовими особами податкового органу проведено планову виїзну перевірку платника податків з питань, серед іншого, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт № 7/09-15-22-02/13655435 (далі - акт перевірки).

16 січня 2015 року на підставі акта перевірки та згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийнято спірні податкові повідомлення-рішення № 0000172202, № 0000182202, № 0000192202.

Податковими повідомленнями-рішеннями № 0000172202 та № 0000192202 за порушенням вимог пункту 57.1 статті 57, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пункту 138.2, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV, підпункту 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2, пунктів 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року № 168/704 (далі - Положення № 88), відповідно, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 381 193 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 190 596 грн. 50 коп., а також збільшено суму грошового зобов'язання за авансовими внесками з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 285 894 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 142 947 грн.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000182202 за порушення вимог пунктів 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV, підпункту 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2, пунктів 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року № 168/704 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 258 493 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 129 246 грн. 50 коп.

Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій у спірних податкових повідомленнях-рішеннях визначено положення пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

За наслідками процедури апеляційного адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень, скарга позивача залишена без задоволення та визнано наявність підстав для прийняття додаткових податкових повідомлень-рішень.

06 квітня 2015 року податковим органом прийнято додатково ще два податкові повідомлення-рішення: №0000792202, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 31 766 грн. за основним платежем та 15 883 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), та №0000772202, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 2000 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1000 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що склад податкових правопорушень, покладених в основу прийняття податкових повідомлень-рішень № 0000172202, № 0000182202, № 0000192202, доводиться на підставі двох груп доводів, а саме завищення витрат операційної діяльності внаслідок нереальності господарських операцій позивача з контрагентами, а також завищенням інших операційних витрат на загальну суму 766 283 грн.

На думку податкового органу, за нереальними господарськими операціями Товариством сформовано витрати, віднесені до складу собівартості реалізованих товарів, на загальну суму 1 239 996 грн. та визначено податковий кредит з податку на додану вартість за вісім місяців 2013 року на загальну суму 258 493 грн.

Завищення «інших операційних витрат доводиться податковим органом на підставі того, що Товариство віднесло до складу витрат, пов'язаних із виплатою та доставкою пенсій, призначених відповідно до пункту «а» та пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суму у розмірі 1 128 726 грн., хоча реально відшкодувало 362 443 грн. 01 коп. (різниця - 766 283 грн.).

На підставі виявлених порушень податковим органом зроблено висновок про завищення податку на прибуток на загальну суму 381 193 грн., заниження авансових платежів з податку на прибуток з березня по листопад 2014 року на суму 285 894 грн. та завищення податкового кредиту у сумі 258 493 грн.

01 квітня 2015 року рішенням податкового органу погоджено застосування податкового компромісу з податку на прибуток за заявою позивача по податковому повідомленню-рішенню від 16 січня 2015 року №0000172202 на суму 7922,13 грн., що складає 5% від суми 158 442 грн. 52.

Податковий компроміс досягнуто по віднесенню позивачем до витрат сум відшкодувань Пенсійному фонду України фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" та пунктів "б"-"з" у розмірі 766 282 грн. 99 коп., які підприємством фактично не відшкодовано. Вказану суму позивач сплатив у встановлений строк.

Судами попередніх інстанцій, серед іншого, встановлено, що 22 квітня 2016 року старшим слідчим з особливо важливих справ слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області винесено постанову, якою закрито кримінальне провадження №3215090000000033 від 09 липня 2015 року у зв'язку з відсутністю в діях службових осіб Товариства складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 212 Кримінального кодексу України.

Ухвалою суду першої інстанції від 17 жовтня 2017 року витребувано від слідчого органу інформацію щодо результатів порушеного відносно посадових осіб позивача кримінального провадження за фактами ухилення від сплати податків.

Слідчим слідчого відділу Івано-Франківського відділу поліції Головного управління національної поліції України в Івано-Франківській області на підставі постановою від 18 липня 2017 року закрито кримінальне провадження №32015090010000033 від 09 липня 2015 року за ознаками злочину, передбаченого частиною 4 статті 191, частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України з приводу того, що службові особи Товариства шляхом проведення удаваних операцій з придбання товарів у листопаді 2013 року привласнили кошти підприємства. Підставою для закриття даного кримінального проводження зазначено відсутність в діянні осіб складу злочину.

У постанові зазначено про спростування зібраними у кримінальному провадженні доказами висновків податкового ревізора та оперативного працівника, зазначених в акті проведеної перевірки від 24 грудня 2014 року №7/09-15-22-02/313655435.

Склад податкових повідомлень-рішень №0000792202 та №0000772202, додатково прийнятих податковим органом за наслідком процедури апеляційного адміністративного оскарження, відповідно, доводиться податковим органом на підставі висновку про несплату авансового внеску у грудні 2014 році, а також висновком про безпідставне включення до сум податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВО «ТВО Східбуд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Днепросталь».

ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позовні вимоги у частині, суди попередніх інстанцій виходили недоведеності податковим органом складу податкових правопорушень, покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Суди попередніх інстанцій висновувалися з підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача та контрагентів, на підставі яких платником податків сформовано витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит з податку на додану вартість.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено безпідставність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень №0000792202 та №0000772202, внаслідок відповідно, відсутності у позивача на момент проведення перевірки обов'язку щодо сплати авансового внеску з податку на прибуток за грудень місяць 2014 року та недоведеності, в супереч вимогам принципу офіційного з'ясування обставин справи, нереальності господарських операцій позивача з Товариствами з обмеженою відповідальністю «ТВО Східбуд» та «Днепросталь».

Суди попередніх інстанцій зауважили, що вироком Дарницького районного суду м. Києва від 24 липня 2015 року у справі № 753/2189/14-к не встановлено безтоварності спірних господарських операцій, а відтак такий вирок не може братися до уваги при вирішенні спірних правовідносин.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 158 442 грн. 52 коп. згідно податкового повідомлення-рішення від 16 січня 2015 року №0000172202, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем з податковим органом на цю суму застосовано податковий компроміс, а відтак вона не може бути донарахована податковим повідомленням-рішенням.

ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Обґрунтування доводів касаційної скарги зводиться виключно до твердження про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами. При цьому у касаційній скарзі податковий орган відтворює зміст доводів акта перевірки, заперечень та доводів апеляційної скарги і не вказує які саме норми матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій порушено.

Нереальність господарських операцій доводиться податковим органом на тій підставі, що:

- контролюючим органом отримано акти про неможливість проведення зустрічних звірок, якими встановлена неможливість підтвердження операцій з іншими контрагентами (Товариство з обмеженою відповідальністю «Троник», «Атака», «ТВО Східбуд», «Словенія Плюс», «Торгсервіс», «Автобізнесгруп», «Завод Днепросталь»), фізичною неможливістю надання послуг перевезення (Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВО Східбуд»);

- висновками актів невиїзних перевірок (Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВО Східбуд»);

- протоколом допиту свідка ОСОБА_2, який вказує, що за пропозицією ОСОБА_3 погодився зареєструвати на своє ім'я без мети здійснення господарської діяльності якесь товариство, назву не пам'ятає (Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Днепросталь»);

- вироком Дарницького районного суду м. Києва від 24 липня 2015 року у справі №753/2189/14-к, яким особу причетну до діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепросталь» визнано винуватою у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу України, частини 5 статті 27, частини 2 статті 28, частини 1 статті 222 Кримінального кодексу України, частини 5 статті 27, частини 2 статті 205 Кримінального кодексу України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній з 15 року 2017 року, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Щодо застосування норм процесуального права

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А) Нормативне регулювання

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються, серед іншого, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, який податковим органом визначено за підставу податкового повідомлення-рішення, встановлено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

Положеннями пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, надано право платнику податків віднести до складу податкового кредиту, серед іншого, сум податку на додану вартість, що сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

Первинні документи податкового та бухгалтерського обліку мають відповідати вимогам, передбаченим статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», вимогам Положенню № 88.

За змістом пунктів 2.15, 2.16 Положення № 88, порушенням вимог яких доводиться склад податкового правопорушення, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників. У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Б) Оцінка доводів касаційної скарги

Перша обставина, яку зауважує Верховний Суд, - касаційна скарга, хоча і містить вимоги про прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, проте доводи її стосуються виключно нереальності господарських операцій, якими частково обґрунтовуються підстави прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000172202, а також № 0000182202, № 0000192202, №0000772202.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що платник податків придбавав у контрагентів товарно-матеріальні цінності (запчастини, прокат, тощо), які у подальшому використовувалися у власній господарській діяльності - частина реалізована інших суб'єктам господарювання, а частина перебуває на складському обліку.

Факт використання придбаних у контрагентів товарів у подальшій господарській діяльності Товариства підтверджується наданими та долученими до матеріалів справи первинними документами податкового та бухгалтерського обліку та не спростовується відповідачем.

Верховний Суд визнає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Щодо відповідності первинних документів законодавчим вимогам

Судами першої та апеляційної інстанцій досліджено первинні документи податкового та бухгалтерського обліку за вказаними операціями, надано оцінку їх відповідності вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704).

Жодних доводів щодо невідповідності первинних документів, оформленим за наслідками спірних господарських операцій, законодавчо встановленим приписам податковим органом у касаційній скарзі, так само як і в акті перевірки не наведено.

Щодо наявності актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента та актів перевірок контрагентів.

Більша частина доводів касаційної скарги - це посилання на акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача та їх контрагентів.

Суд погоджується також з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність посилання податкового органу на акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, а також їх контрагентів, з огляду на те, що таким актом зафіксовано факт неможливості проведення звірки та посвідчує він виключно цю (ці) обставину (обставини) і жодним чином не впливає на склад податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Щодо наявності актів перевірок контрагентів позивача (Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВО Східбуд»), то висновки таких актів не можуть породжувати негативні наслідки для позивача, якщо вказані висновки не підтверджено сукупністю інших доказів у справі. Відомості, які містяться в акті перевірки щодо іншого контрагента є службовою інформацією податкового органу і не є самостійним та єдиним засобом доказування.

Висновки перевіряючих щодо відсутності факту підтвердження транспортування та ненадання товарно-транспортних документів в підтвердження їх доставки спростовано судами попередніх інстанцій на підставі наданих до суду документів, оскільки, як зазначив суд апеляційної інстанції, вони зроблені без достатнього дослідження умов постачання згідно укладених договорів, якими передбачено доставку продавцем товару за місцезнаходженням Товариства.

Щодо наявності протоколу допиту свідка у кримінальному провадженні.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діє на момент розгляду справи у суді касаційної інстанції) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Протокол допиту свідка є джерелом доказів, у розумінні статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, яке підлягає обов'язковій оцінці судом у сукупності, разом з іншими доказами, з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Верховний Суд не погоджується з доводом касаційної скарги, що судами попередніх інстанцій не надано жодної оцінки протоколу допиту свідка, з точки зору його належності (відношення до обставин справа), допустимості (отримання уповноваженими суб'єктами у спосіб та у порядку, встановлений законом), достовірності (відповідності фактам об'єктивної дійсності), з огляду на здійснену судами оцінку в процесі нового розгляду справи.

При цьому, податковим органом не вжито ніяких заходів з метою доведення складу податкового правопорушення, крім дублювання податкової інформації, викладеної в акті перевірки, не викликано свідків у судове засідання, не надано суду інших доказів на підтвердження складу податкового правопорушення.

Щодо наявності вироку у кримінальному провадженні

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діє на момент розгляду справі у судах попередніх інстанцій) вирок суду в кримінальному провадженні який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд зазначає, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

Вирок, на який посилається податковий орган, як на аргумент фіктивності операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод Днепросталь», винесений щодо ОСОБА_3, а не посадової особи позивача, був відсутнім на момент проведення перевірки та прийняття спірного податкового повідомлення - рішення, що унеможливлює посилання на нього податковим органом відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас, аналізуючи об'єктивну сторону діяння ОСОБА_3, суд у кримінальній справі встановив, що ОСОБА_3 схилив ОСОБА_2, який не мав наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність, у присутності приватного нотаріуса підписати завчасно підготовлений статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Днепросталь». Протягом 2013 року на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Днепросталь» (код ЄДРПОУ 38544085) від підприємств реального сектору економіки були перераховані грошові кошти, як оплата за начебто виконані роботи (послуги), поставку товарів, хоча підприємницьку діяльність фактично не здійснювали.

Перереєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Днепросталь» в органах державної влади, отримання необхідних реквізитів: назви, юридичної адреси, особистих даних службових осіб підприємства, індивідуального податкового номеру платника податків, відкриття поточного рахунку та отримання печатки підприємства надало можливість невстановленим слідством особам, прикриваючись зовнішньо законним фактом реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Днепросталь», здійснювати неконтрольовані державою фінансові операції.

Судом у кримінальній справі також встановлено, що використовуючи Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Днепросталь» для прикриття незаконної діяльності, невстановлені слідством особи уникли від контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів, завдяки чому отримали можливість складати фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи.

Суди попередніх інстанцій, спростовуючи доводи податкового органу, щодо необхідності врахування відповідного вироку суду, послалися на те, що цим вироком не встановлено безтоварність спірних господарських операцій. При цьому судами попередніх інстанцій не надано оцінку обставинам, встановленим у вироку, а саме, наслідкам дій ОСОБА_3 у розрізі виникнення і реалізації спірних у цій справі господарських відносин; тому факту, що ОСОБА_3 за винагороду, запропонував посадовій особі Товариства з обмеженою діяльністю «Завод Днепросталь» зареєструвати відповідну юридичну особу без мети здійснення подальшої діяльності. Судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі, між іншим, не встановлено, хто укладав договори від імені Товариства з обмеженою діяльністю «Завод Днепросталь» у період, який охоплювався предметом, перевірки. Не встановлювалося судами попередніх інстанцій чи продовжував ОСОБА_3 відповідні дії у 2014 році і чи здійснював фактичну діяльність ОСОБА_2 у цей період.

Суд визнає, що наведені обставини, можуть бути підставою окремої перевірки за наслідками кримінального провадження, разом із тим врахування цих обставин для визначення податкових правопорушень у межах цієї справи неможливе.

Щодо посилань судів попередніх інстанцій на постанови про закриття кримінального провадження.

Відповідно до змісту статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені такими постановами, жодного преюдиційного значення не мають і не є підставами для звільнення від доказування.

В) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд, переглянувши постанови судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Суд вважає, що податковим органом не доведено складу податкових правопорушень, покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2018 року у справі № 809/2438/15 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Р.Ф.Ханова

Судді І.А.Гончарова

І.Я.Олендер