Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 липня 2018 року

Київ

справа №807/706/17

адміністративне провадження №К/9901/46757/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.11.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2018 у справі №807/706/17 за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна судова адміністрація України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2.) звернулася до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області (надалі - ТУ ДСА в Закарпатській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна судова адміністрація України про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нездійснення нарахування позивачу суддівської винагороди за січень-березень 2017 року виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" - 3200,00 грн. та стягнення з відповідача на користь позивача недоплаченої суддівської винагороди за цей період.

2. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.11.2017, яку залишено без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2018, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

3. Суди попередніх інстанцій встановили:

3.1.Указом Президента України "Про призначення суддів" №321/2016 від 01.08.2016 ОСОБА_2 призначено на посаду судді Свалявського районного суду Закарпатської області строком на 5 років.

3.2.На підставі наказу Свалявського районного суду Закарпатської області №9/02-03 від 22.08.2016 ОСОБА_2 зараховано у штат Свалявського районного суду Закарпатської області строком на 5 років з 23.08.2016.

3.3.Відповідно до довідок про доходи ОСОБА_2 за січень, лютий та березень 2017 року, позивачу виплачувалась суддівська винагорода, виходячи з посадового окладу 16000,00 грн. щомісячно.

4. Суди попередніх інстанцій приймаючи оскаржувані судові рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, застосували до спірних правовідносин норми пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VІІІ. На думку судів, наведені норми не суперечать вимогам статті 130 Конституції України і не впливають на розмір суддівської винагороди, встановлений статтею 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Позивач подала касаційну скаргу на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.11.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2018, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, не передаючи справу на новий розгляд.

6. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги полягають у тому, що суди попередніх інстанцій не врахували, що пунктом 23 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено отримання до проходження кваліфікаційного оцінювання суддею суддівської винагороди, визначеної відповідно до положень цього Закону. Також, Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII прямо встановлено, що суддівська винагорода не може визначатися іншими нормативно-правовими актами (частина 1 статті 135). Тому, на думку скаржника, у судів попередніх інстанцій не було підстав брати до уваги норми Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і визначений ним порядок розрахунку суддівської винагороди.

7. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

8. Конституція України:

"Стаття 130. Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій".

9. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (надалі - Закон №1402-VIII):

Стаття 135. Суддівська винагорода

"1. Суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

…3. Базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року".

Розділ ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення"

"…22. Право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

23. До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами)".

10. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI (надалі - Закон №2453-VI):

Стаття 133. Суддівська винагорода

"…3. Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат".

11. Закон України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР (надалі - Закон №108/95-ВР):

Стаття 3. Мінімальна заробітна плата

"Мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці".

Стаття 8. Сфера державного регулювання оплати праці

"Держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників".

12. Бюджетний кодекс України:

Стаття 40. Предмет регулювання закону про Державний бюджет України

"1. Законом про Державний бюджет України визначаються:

… 8) розмір мінімальної заробітної плати на відповідний бюджетний період".

13. Закон України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 №1801-VIII:

"Стаття 8. Установити у 2017 році мінімальну заробітну плату:

у місячному розмірі: з 1 січня - 3200 гривень".

14. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII (набрав чинності 01.01.2017, надалі - Закон №1774-VIII):

Розділ ІІ "Прикінцеві та перехідні положення"

"3. Установити, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень".

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

15. Вирішуючи питання обґрунтованості поданої касаційної скарги, Верховний Суд наголошує на тому, що відповідно до частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

16. З урахуванням наведених вище норм Конституції України та Закону №1402-VIII, розмір посадового окладу для суддів місцевих судів до моменту проходження кваліфікаційного оцінювання складає 10 мінімальних заробітних плат.

17. Разом з тим, в межах здійснення державного регулювання оплати праці, як це передбачено статтею 8 Закону №108/95-ВР, державою прийнятий Закон №1774-VIIІ, яким встановлені особливі умови визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, а саме, шляхом застосування починаючи з 01.01.2017 в якості розрахункової величини при їх визначенні мінімальної заробітної плати на рівні 1600 гривень, а не 3200 гривень.

18. При цьому, норми пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" даного Закону безпосередньо не стосуються визначення розміру суддівської винагороди, адже ними врегульовано лише порядок застосування мінімальної заробітної плати.

19. Законом №1774-VIIІ також не вносились зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI і посадовий оклад для цілей визначення суддівської винагороди залишився в залежності від 10 мінімальних заробітних плат.

20. Тому колегія суддів не бере до уваги аргументи скаржника щодо наявності суперечностей між нормами пункту 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII та нормами статті 130 Конституції України, частини 1 статті 135 Закону №1402-VIII щодо можливості визначення розміру винагороди судді виключно законом про судоустрій.

21. Стаття 22 Конституції України гарантує, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

22. За змістом статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" від 25.12.2015 №928-VIII, установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату в місячному розмірі з 1 січня - 1378 гривень, з 1 травня - 1450 гривень, з 1 грудня - 1600 гривень.

23. З урахуванням норм статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI, розмір суддівської винагороди, починаючи з 01.01.2017, порівнюючи з його розміром, що діяв протягом 2016 року, не змінився.

24. Тому, безпідставним є твердження скаржника на звуження обсягу та змісту його прав внаслідок прийняття Закону №1774-VIII.

25. За приписами частини 1 статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

26. З огляду на це, касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.11.2017 та постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2018 залишенню без змін.

ПОСТАНОВИВ:

27. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

28. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.11.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2018 по справі №807/706/17 за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна судова адміністрація України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії залишити без змін.

29. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

...........................

...........................

...........................

В.М. Шарапа

В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич ,

Судді Верховного Суду