ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2018 року

Київ

справа №826/14171/13-а

адміністративне провадження №К/9901/2686/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експо Промо Груп" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2013 року (суддя Літвінова А.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року (судді: Сорочко Є.О. (головуючий), Горбань Н.І., Межевич М.В.) у справі №826/14171/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експо Промо Груп" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Експо Промо Груп" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.03.2013 №0001322210, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 26 537,50 грн, у тому числі: 21 230,00 грн - основний платіж, 5 307,50 грн - штрафні (фінансові) санкції, від 06.03.2013 №0001332210, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) у розмірі 20 247,50 грн, у тому числі: 16 198,00 грн - основний платіж, 4 049,50 грн - штрафні (фінансові) санкції та від 06.03.2013 №0001342210, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 960,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято необґрунтовано з огляду на те, що витрати на рекламні заходи відображені позивачем у податковому обліку у повній відповідності до вимог податкового законодавства, а доводи контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій з ТОВ «РМА «Монамі» є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивачем не доведено доцільності придбання рекламно-інформаційних послуг, неможливість здійснення придбаних послуг самостійно, надані позивачем документи не містять кількісних, якісних характеристик отриманих послуг, обсягу наданих послуг, а отже господарські операції з контрагентом ТОВ «РМА «Монамі», за наслідками яких було сформовано витрати та податковий кредит, не спричинили настання реальних правових наслідків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2013 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог Товариства в повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення сум грошового зобов'язання з податку на прибуток, ПДВ, зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ, згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 11.02.2013 №149/22.1-07/34427525, оформленого за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Експо Промо Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «РМА «Монамі» за період 01.10.2009 по 31.12.2010, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 27 973,00 грн та ПДВ на загальну суму 19 058,00 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції з контрагентом ТОВ «РМА «Монамі» не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що надані первинні документи фактично є узагальнюючими документами, які не містять кількісних характеристик, якісних показників, обсягу наданих послуг, не визначають конкретні дії (конкретний перелік наданих послуг), період їх надання, а містять лише загальні назви. Не містять такі документи і ідентифікуючих реквізитів щодо осіб, які їх склали і підписали. Крім того, згідно інформації, що міститься в акті Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва ДПС від 29.10.2012 №833/3-22-80-36375673, вказаний контрагент за юридичною адресою не знаходиться, матеріальних та трудових ресурсів для проведення фінансово - господарської діяльності не має.

На підставі акту перевірки, вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Судами встановлено, що господарські правовідносини між позивачем та контрагентом ТОВ «РМА «Монамі» відбувались у межах усно укладеного договору про надання послуг з розміщення рекламних банерів з рекламою відповідних виставкових заходів у всесвітній мережі Інтернет у період грудень 2009 року-квітень 2010 року.

Судами встановлено, що позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій було надано копії рахунків-фактури, податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та виписок з особового рахунку ТОВ«Експо Промо Груп».

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на неврахування судами доводів щодо реального здійснення господарських операцій позивача з контрагентом, з огляду на підтвердження таких належними первинними документами. В касаційній скарзі інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в позовній заяві та апеляційній скарзі Товариством не вказано.

8. Контролюючим органом відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

9. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:

9.1. Стаття 1.

9.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

9.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

9.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

9.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

10. Закон України № 334/94-ВР від 28.12.1994 року «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пунктом 5.1 статті 5.

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

10.2.Підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

11. Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Пункт 1.7. статті 1.

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

11.2. Підпункт 7.4.1. пункту 7.4. статті 7.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

11.3 Підпункт 7.4.4 пункту 7.4 статті 7.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

11.4. Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

13. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

14. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування витрат та податкового кредиту..

15. Рекламні послуги належать до безтоварних операцій і за своєю суттю є витратами на збут. Документами, що підтверджують фактичне отримання рекламних послуг можуть бути акти приймання-передачі послуг або інші документи, що підтверджують фактичне надання (отримання) послуг, які повинні мати всі обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», звіти про надані (отримані) рекламні послуги, в яких мають бути викладені результати наданих послуг, їх якісні, кількісні показники, а також бухгалтерські та статистичні документи, що підтверджують збільшення обсягу продажу, розміру доходу тощо.

16. Для врахування витрат на рекламні послуги при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту необхідне доведення безпосереднього зв'язку понесених витрат з господарською діяльністю платника податків та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, які б засвідчували факт здійснення господарської операції.

17. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

18. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми витрат та/або податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

19. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення операцій з надання (отримання) рекламних послуг, враховуючи специфіку таких послуг та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, зокрема і ті, які посвідчують мету, об'єктивну необхідність, економічну доцільність отримання відповідних послуг, а також можливість проведення таких операцій контрагентом з урахуванням необхідного часу, місця, матеріальних ресурсів необхідних для надання таких послуг.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

20. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

21. Розв'язуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, враховуючи встановлені контролюючим органом під час проведення перевірки обставини щодо непідтвердження належними первинними документами операцій з отримання рекламних послуг, а відповідно і неправомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту за такими операціями, надав належну оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України та дійшов обґрунтованого висновку про недостовірність задекларованих позивачем даних податкового обліку, що, відповідно, виключає право позивача формувати витрати та податковий кредит за такими операціями, з огляду на наступне:

21.1. надані позивачем рахунки-фактури та акти здачі-прийняття робіт не містять ідентифікуючих реквізитів щодо осіб, які їх склали, зокрема, відсутні: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення як з боку позивача, так і з боку його контрагента; прізвище, ім'я, по-батькові посадових осіб ТОВ «РМА «Монамі», які складали рахунки-фактури та акти здачі-прийняття робіт.

21.2. надані рахунки-фактури та акти здачі-прийняття робіт є узагальнюючими документами, в них не конкретизовано які саме послуги виконувались (перелік наданих послуг), виконавців таких послуг, обсяг наданих послуг, період їх надання;

21.3. з наданих ксерокопії рекламної продукції не вбачається, що такі послуги були надані саме ТОВ «РМА «Монамі», а не іншою особою за іншим договором;

21.3. позивачем не було доведено доцільності залучення інших осіб, зокрема ТОВ«РМА «Монамі», для надання рекламно-інформаційних послуг, а також неможливість здійснення певних послуг самостійно, оскільки як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами видами діяльності позивача є видання газет, розроблення стандартного програмного забезпечення, рекламна діяльність, дослідження кон`юктури ринку та виявлення суспільної думки, консультування з питань комерційної діяльності та управління;

21.4. враховуючи значну вартість рекламно-інформаційних послуг, із наданих позивачем документів не вбачається, які саме критерії використовувались для визначення такої їх вартості, а відповідно їх необхідності та доцільності для господарській діяльності Товариства, зокрема, не наведено та не підтверджено наявності економічного ефекту від таких рекламних послуг.

22. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеним контрагентом, за якими Товариством було сформовано витрати та податковий кредит, та надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених Товариством як в позовній заяві так і апеляційній скарзі, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі (аналогічні тим, що були зазначені в позові та апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

23. Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

24. Враховуючи встановлені обставини справи, а також правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем з огляду на приписи процесуального закону (ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України) належними та допустимими доказами не підтверджено свої заперечення проти наданих контролюючим органом та зібраних судом на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України доказів щодо неправомірного включення до складу витрат та формування податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «РМА «Монамі» без належного документального підтвердження фактичного отримання рекламно - інформаційних послуг.

25. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експо Промо Груп" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року слід залишити без задоволення.

26. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

27. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експо Промо Груп" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року у справі №826/14171/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду