ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2018 року

Київ

справа №806/5235/15

адміністративне провадження №К/9901/26729/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

за участю секретаря судового засідання - Загороднього А.А.,

учасники справи:

представник позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року (суддя Капинос О.В.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2016 року (судді: Зарудяна Л.О. (головуючий), Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В.) у справі №806/5235/15 за позовом ОСОБА_5 до Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_5 (далі - позивач, ОСОБА_5.) звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - відповідач, контролюючий орган) № 0001321700 від 12.11.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування за основним платежем у розмірі 11 626,99 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3 076,74 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що висновки акта перевірки документально не підтверджені та ґрунтуються на припущеннях і носять суб'єктивний характер. У розумінні пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України основною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи не матеріальній формі, проте доходу, про який контролюючий орган вказує в акті перевірки, на підставі якого і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, позивач не отримував, а отже і податок з доходу фізичних осіб сплачувати не зобов'язаний. При цьому, відсотки за користування кредитом, нараховані банком відповідно до умов договору та списані за його рішенням, не є доходом платника податків у розумінні Податкового кодексу України, котрий підлягає оподаткуванню в порядку пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2016 року, позов задоволено оскаржуване податкове повідомлення - рішення визнано протиправним та скасовано.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що сума відсотків за користування кредитом не є складовою основної суми боргу (кредиту), вона не включається до загальномісячного (річного) доходу, так як основною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування, в тому числі у вигляді додаткового блага є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі, а враховуючи, що позивачем було повернуто в повному обсязі кошти, отримані в якості кредиту, а відсотки, нараховані банком відповідно до умов договору, анульовані за його рішенням, у позивача не відбулося збільшення загального майнового стану чи проросту активів, а тому об'єкт оподаткування у розумінні абз. "д" пп. 164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України відсутній.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2016 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фахівцями контролюючого органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету ОСОБА_5 за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт №000175/06-01-17/НОМЕР_2 від 30.10.2015 та прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

Відповідно до висновків контролюючого органу, викладених у акті перевірки, позивачем допущено порушення вимог пп. 49.18.4 п. 49.18 ст.49, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, що полягало у неподанні податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік, не нарахування та несплата податку на доходи фізичних осіб у сумі 11 626,99 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що позивачем не задекларовано дохід у вигляді додаткового блага (анулювання (прощення) боргу) у сумі 69 743,48 грн за кредитним договором від 25.12.2006 №288/58-007, укладеного позивачем з ПАТ "Укрсоцбанк" та не сплачено з таких доходів податок на доходи фізичних осіб за 2013 рік.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 25.12.2006 між ОСОБА_5 та ПАТ "Укрсоцбанк" було укладено Договір кредиту № 288/58-007, відповідно до якого позивач отримав кошти в сумі 38000 доларів США для купівлі житла.

25.12.2012 позивач з дозволу банку продав іпотечне майно для погашення заборгованості за договором кредиту.

В подальшому між позивачем та банком було підписано додаткову угоду № 3 про внесення змін до Договору кредиту №288/58-007 від 25.12.2006, якою було змінено черговість погашення та фактично встановлено припинення договору кредиту та іпотеки.

12.04.2013 згідно повідомлення ПАТ "Укрсоцбанк" №19.1-02/96-6004 від 07.05.2013 року, банком було здійснено анулювання заборгованості, а саме анулювання відсотків в розмірі 69 743,48 грн за Договором кредиту №288/58-007 від 25.12.2006.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. У доводах касаційної скарги контролюючий орган наводить норми матеріального та процесуального права, вказує на їх неправильне застосування, зазначає про неврахування судами всіх фактичних обставин справи, що мають значення для справи, зокрема вказує, що відповідно до абз."д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України ПАТ "Укрсоцбанк" здійснив анулювання заборгованості позивача за кредитним договором в сумі 69 743,48 грн (відсотки) та відобразило таку суму у податковому розрахунку за формою 1 ДФ, а отже позивач отримавши дохід у вигляді додаткового блага самостійно мала сплатити податок з такого доходу та відобразити його у річній декларації. Також контролюючий орган зазначає про те, що на момент анулювання (прощення) заборгованості законодавством не було розмежовано складові анульованого (прощеного) боргу, а тому анульовані (прощені) відсотки за кредитним договором включаються до загального річного доходу платника податку.

8. ОСОБА_5 відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

9. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

9.1. Підпункт 14.1.47 пункту 14.1 статті 14.

Додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.

9.2. Підпункт 14.1.54 пункту 14.1 статті 14.

Дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.

9.3. Пункт 164.1 статті 164.

Базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

9.4. Підпункт 164.2.14 пункт 164.2 статті 164.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання.

9.5. Абзац «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу), зокрема у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

9.6. Підпункт 165.1.49 пункту 165.1 статті 165.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

10. Цивільний кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Частина перша статті 605.

Зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.

12. Основна сума боргу платника податку анульована (прощена) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника.

13. Проценти нараховані за користування кредитними коштами включаються до оподаткованого доходу, що отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором, оскільки нараховані проценти за користування кредитом, є платою за надану послугу з користування кредитними коштами, а тому анулювання таких (процентів) - звільнення від оплати за таку послугу для позивальника є додатковим благом, при цьому обов'язок сплати таких передбачено умовами кредитного договору як невід'ємної частини домовленостей досягнутих між сторонами та не є засобом забезпечення їх виконання.

14. При списанні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом включаючи і проценти як плату за отриману послугу з користування наданими коштами.

15. Доходом платника податку у розумінні норм Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) є основна сума боргу та відсотки за кредитним договором, які були анульовані (прощені) кредитором, натомість анульовані (прощені) пеня, штраф чи підвищені відсотки (за прострочення платежу) не є доходом платника податку, а відповідно і не є об'єктом оподаткування податком з доходу фізичних осіб.

16. Кредитор має належним чином повідомити платника податку - боржника про анулювання (прощеного) боргу (рекомендованим листом з повідомленням про вручення, шляхом укладення відповідного договору, шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто) та включити суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку.

17. Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

18. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

19. Судами попередніх інстанцій не в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, що мають вирішальне значення для правильного вирішення справи.

20. Колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції передчасно дійшли висновку про неправомірність збільшення позивачу суми грошового зобов'язання, згідно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, оскільки судами не було досліджено кредитного договору №288/58-007 від 25.12.2006 (копії якого матеріали справи не містять), не було встановлено умови надання кредитних коштів, зокрема відсовкову ставку за договором, розрахунок відсотків, період їх нарахування, не було також встановлено і сум сплачених коштів за кредитним договором у розрізі складових, зокрема, основної суми за договором (тіло кредиту), відсотків, штрафів, пені тощо та період за який такі сплачено, що виключає можливість перевірити правильність та розмір суми нарахованих банком відсотків за кредитом та їх подальше анулювання (прощення).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

21. За змістом частини 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

22. Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

23. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

24. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

25. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третя ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

26. Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

27. Згідно ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

28. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

29. Відповідно до п. 2 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

30. За правилами ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

31. Колегія суддів дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2016 року у справі № 806/5235/15 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду