Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.06.2018 року у справі №804/5470/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2018 року

Київ

справа №804/5470/15

адміністративне провадження №К/9901/8775/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В.М.,

суддів Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2016 року у складі колегії суддів: Семененка Я.В. (головуючий), суддів Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю. у справі за позовом ОСОБА_2 до Дніпропетровської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№ 89), Управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

УСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ Дніпропетровської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№89) від 16 березня 2015 року № 11 о/с в частині звільнення в запас Збройних Сил за пунктом 63 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114), прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_2, молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки;

- визнати незаконним та скасувати наказ Дніпропетровської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№ 89) № 243 від 13 березня 2015 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності в частині звільнення прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_2, молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки за порушення службової дисципліни, скоєння вчинку, що принижує звання особи начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України з Державної кримінально-виконавчої служби України ;

- поновити позивача на посаді молодшого інспектора відділу нагляду та безпеки Дніпропетровської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№ 89) з 17 березня 2015 року;

- зобов'язати Управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- стягнути на користь позивача моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень.

На обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на відсутність правових підстав для його звільнення з займаної посади, з огляду на недоведеність обставин, які б вказували на порушення ним службової дисципліни.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 4 грудня 2015 року позов задовольнив частково, внаслідок чого:

- визнав протиправним та скасував наказ Дніпропетровської виправної колонії № 89 Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області № 11о/с в частині звільнення в запас Збройних Сил України за пунктом 63 «є» (за порушення дисципліни) Положення № 114 прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_2, молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки;

- визнав протиправним та скасував наказ Дніпропетровської виправної колонії № 89 Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області № 243 від 13 березня 2015 року;

- зобов'язав Дніпропетровську виправну колонію № 89 Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області поновити ОСОБА_2 на посаді молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Дніпропетровської виправної колонії № 89 Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області;

- зобов'язав Дніпропетровську виправну колонію № 89 Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 березня 2015 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не обґрунтовано зробив висновок про порушення позивачем службової дисципліни, вину у діях останнього не довів.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 5 липня 2016 року скасував постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2015 року та прийняв нову, якою у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовив.

Приймаючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що результати службового розслідування вказували на порушення позивачем службової дисципліни, у зв'язку з чим його обґрунтовано притягнуто до дисциплінарної відповідальності та враховуючи обставини, за яких скоєно проступок, тяжкість проступку, правомірно накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.

Не погоджуючись із постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, позивач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на помилковість висновків суду, просить постанову апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги полягають у тому, що під час розгляду справи суд апеляційної інстанції не приділив належної уваги доказам у справі, у зв'язку з чим скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Вказує, що наказ про звільнення є незаконним, службове розслідування є необ'єктивним, проведене з грубим порушенням вимог законодавства, що призвело до тяжких для позивача наслідків. Рішеннями, які прийняті за результатами кримінального та адміністративного провадження не встановлено вини позивача у скоєнні кримінального та адміністративного правопорушень, не встановлено факту належності наркотичних засобів та прекурсорів саме ОСОБА_2

Зазначає, що за одним фактом до нього було застосовано декілька дисциплінарних заходів: спочатку відсторонено від виконання службових обов'язків у зв'язку з порушенням кримінального провадження та призначено службове розслідування; пізніше - двічі звільнено з органів кримінально-виконавчої служби за порушення службової дисципліни - наказами від 13 березня 2015 року № 243 та 16 березня 2015 року № 11о/с.

Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін.

На обґрунтування заперечення відповідач вказує на те, що звільнення позивача за порушення службової дисципліни здійснено на підставі висновків належним чином проведеного службового розслідування. Під час прийняття спірних рішень відповідачем враховувалися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода (авторитет установи), попередня поведінка позивача та визнання ним своєї вини, його ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації.

Зазначає, що позивач звільнений саме за порушення службової дисципліни, а висновок про відсутність підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності у зв'язку з недоведеністю вини у вчиненні кримінального чи адміністративного правопорушення, є безпідставним.

За наслідками попереднього розгляду справи колегія суддів касаційного суду, перевіривши доводи та вимоги касаційної скарги, а також правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, приходить до висновку про відсутність визначених статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі судового рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України з 18 вересня 2001 року по 16 березня 2015 року. Остання посада - молодший інспектор відділу нагляду і безпеки Дніпропетровської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№ 89).

27 лютого 2015 року співробітниками Дніпропетровського територіального відділу внутрішньої безпеки та виявлення корупції ДПтС України (структурний підрозділ центрального апарату ДПтС України) спільно з працівниками оперативного відділу ДВК (№ 89) та у взаємодії з працівниками СБНОН Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області виявлено та задокументовано факт спроби ОСОБА_2 пронести на територію зі спеціальним режимом доступу, що охороняється (ДВК-89), заборонені предмети (наркотичні речовини та прекурсори).

Матеріали за вказаним фактом зареєстровано до КОІП Дніпропетровської ВК (№ 89) за № 13 від 27 лютого 2015 року та в журналі єдиного обліку Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області за № 3154 від 27 лютого 2015 року, і направлено до прокуратури Дніпропетровської області.

27 лютого 2015 року наказом ДВК (№89) від 27 лютого 2015 року № 216 молодшого інспектора ВНіБ ДВК № 89 прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_2 відсторонено від виконання службових обов'язків з 28 лютого 2015 року.

28 лютого 2015 року за вих. № 06/1-718 вих.15 з прокуратури Дніпропетровської області до Дніпропетровської виправної колонії № 89 Управління ДПтСУ у Дніпропетровській області надійшла постанова із зобов'язанням провести службову перевірку за вказаним фактом та зазначено, що за фактом вилучення у прапорщика ОСОБА_2 предметів, схожих на наркотичні речовини та прекурсори, 28 лютого 2015 року розпочато кримінальне провадження № 4215040000000146 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 309 Кримінального Кодексу України (далі - КК України).

На підставі постанови слідчого прокуратури керівництвом Дніпропетровської виправної колонії (№ 89) проведено службові розслідування за фактами неналежного ставлення до виконання своїх посадових обов'язків та спроби пронести на територію, що охороняється, заборонені предмети прапорщиком внутрішньої служби молодшим інспектором відділу нагляду і безпеки Дніпропетровської виправної колонії № 89 ОСОБА_2

За результатами проведеного службового розслідування 4 березня 2015 року складений та затверджений начальником Дніпропетровської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№ 89) висновок службового розслідування за фактом неналежного ставлення до виконання своїх посадових обов'язків молодшим інспектором відділу нагляду і безпеки Дніпропетровської виправної колонії №89 прапорщиком внутрішньої служби ОСОБА_2 Відповідно до вказаного висновку, дане порушення стало можливим через неналежне ставлення молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_2 до виконання своїх службових обов'язків. Враховуючи те, що наказом начальника установи № 216 від 27 січня 2015 року останнього відсторонено від виконання службових обов'язків, а матеріали кримінального провадження знаходяться в прокуратурі Дніпропетровської області, даним висновком рекомендовано прийняти рішення щодо притягнення ОСОБА_2 до відповідальності після розгляду справи по суті.

Крім цього, Управлінням Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (як органом, вищим за підпорядкуванням щодо ДВК № 89), проведено службове розслідування, за результатами якого 5 березня 2015 року складений та затверджений начальником управління ДПтС України у Дніпропетровській області генералом-майором внутрішньої служби ОСОБА_3 висновок службового розслідування за фактом спроби пронести на територію, що охороняється заборонені предмети прапорщиком внутрішньої служби ОСОБА_2, молодшим інспектором відділу нагляду і безпеки Дніпропетровської виправної колонії управління ДПтС України у Дніпропетровській області (№ 89). Відповідно до висновку розслідування, дана подія стала можливою внаслідок особистої недисциплінованості ОСОБА_2, небажання підвищувати свій загальноосвітній та професійний рівень, а також у зв'язку з його низькими морально-діловими якостями. За результатами даного розслідування, факт спроби ОСОБА_2 пронести на територію, що охороняється, заборонені предмети визнано таким, що знайшов своє підтвердження. У зв'язку з цим, вирішено звільнити молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Дніпропетровської виправної колонії управління ДПтС України у Дніпропетровській області (№ 89) прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_2 з ДВКС України за порушення службової дисципліни.

13 березня 2015 року начальник Дніпропетровської виправної колонії управління ДПтС України у Дніпропетровській області (№ 89) наказом № 243 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_2.», яким за порушення службової дисципліни, скоєння вчинку, що принижує звання особи начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_2, молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки, звільнено з Державної кримінально-виконавчої служби України.

16 березня 2015 року наказом № 11о/с «Про особовий склад», на підставі пункту 63 «є» (за порушення трудової дисципліни) Положення № 114, звільнено у запас Збройних Сил України прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_2, молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки, з 16 березня 2015 року. Підставою для видання наказу зазначено висновок службового розслідування управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області від 5 березня 2015 року.

У силу вимог Закону України від 23 червня 2005 року № 2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію», (який був чинним на час притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності; далі - Закон № 565-ХІІ), а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.

Відповідно до статті 25 Закону № 565-ХІІ, працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.

Підпунктом «є» пункту 63 Положення № 114, встановлено, що за порушення дисципліни особи рядового і начальницького складу, звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік).

Згідно зі статтею 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний Статут), службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Статтею 2 Дисциплінарного Статуту передбачено, що дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до статті 11 КК України, злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

У силу вимог статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

З огляду на правове визначення таких понять як «дисциплінарний проступок», «злочин» та «адміністративне правопорушення», колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про помилковість ототожнення судом першої інстанції підстав для притягнення позивача до кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності й, відповідно, необгрунтованість висновку цього ж суду про відсутність підстав для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності у звязку з наявністю рішень про закриття кримінального та адміністративного проваджень.

Рішення, прийняті у кримінальному чи адміністративному провадженнях не можуть свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або заперечувати сам факт скоєння такого проступку, оскільки у вказаних випадках надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі КК України та КУпАП.

Крім цього, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи свідчать про те, що постановою старшого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015040000000146 від 28 лютого 2015 року, відносно позивача закрито у зв'язку з відсутністю в діянні ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення. Отже, підставою для закриття кримінального провадження є відсутність у діях позивача складу кримінального правопорушення. При цьому, такі висновки ґрунтуються на тому, що хоча вилучені у позивача речовини і належать до наркотичних засобів та прекурсорів, але їх розмір (вага) не становлять складу злочину, передбаченого статтями 309, 311 КК України.

Також судами встановлено, що 28 квітня 2015 року постановою о/у СБНОН Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області адміністративне провадження відносно ОСОБА_2 припинено. Підставою для припинення адміністративного провадження за незаконний обіг прекурсорів стало те, що КУпАП не передбачена відповідальність за такі дії. Підставою для припинення адміністративного провадження відносно незаконного обігу наркотичних засобів є закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП - посилання в резолютивній частині постанови на правові підстави для припинення провадження (частина друга статті 38, пункт 7 частини першої статті 247 КУпАП).

Таким чином, посилання суду на рішення у справах кримінального та адміністративного провадження, є безпідставним.

Як зазначено вище, службова дисципліна, невиконання чи неналежне виконання якої створює склад дисциплінарного проступку, є дотримання особами рядового і начальницького складу, у тому числі, законів України.

Згідно із статтею 7 Закону України від 15 лютого 1995 року № 60/95-ВР «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» (далі - Закон № 60/95-ВР), діяльність фізичних осіб з обігу наркотичних засобів і психотропних речовин на території України забороняється, за винятком підстав, встановлених цим законом.

Тобто, наркотичні засоби є предметами, забороненими для зберігання, використання, перевезення (транспортування) фізичними особами на всій території України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що ОСОБА_2, здійснюючи обіг наркотичних речових, порушив заборони, встановлені Законом № 60/95-ВР. При цьому, суд враховує, що таке порушення допущено позивачем, як службовою особою, під час виконання своїх обов'язків, на території об'єкта з особливим режимом охорони. Отже, вказані обставини безперечно вказують на порушення позивачем службової дисципліни, тобто на скоєння ним дисциплінарного проступку.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного Статуту, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно зі статтею 14 Дисциплінарного Статуту, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Як зазначено вище, судами встановлено, що за фактом спроби пронести на територію, яка охороняється, заборонені предмети прапорщиком внутрішньої служби ОСОБА_2, молодшим інспектором відділу нагляду і безпеки Дніпропетровської виправної колонії управління ДПтС України у Дніпропетровській області (№ 89), проводилось службове розслідування, яким такий факт підтверджено. Так, під час службового розслідування встановлено, що 27 лютого 2015 року ОСОБА_2, користуючись тим, що з території колонії виїжджає вантажний автомобіль, ховаючись за ним, вийшов на територію режимного об'єкта та повернувся назад, чим викликав у оперативних співробітників підозру. Під час догляду ОСОБА_2 у нього був виявлений та вилучений зарядний пристрій від телефону, цілісність якого була порушена. У середині цього пристрою знаходились згорток з речовиною рослинного походження та вісім таблеток медпрепарату «Акатар». Згідно з відібраними в той же день поясненнями ОСОБА_2, останній не заперечував факту вилучення у нього зазначених речовин та пояснив, що зберігав їх для власних потреб. Викладені у висновку службового розслідування обставини підтверджують пояснення співробітників виправної колонії, складений протокол огляду та вилучення, протокол огляду місця події.

Таким чином, суд апеляційної інстанції аргументовано дійшов висновку про те, що результати службового розслідування безперечно вказували на порушення позивачем службової дисципліни, у зв'язку з чим його обґрунтовано притягнуто до дисциплінарної відповідальності та правомірно накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, враховуючи обставини, за яких скоєно проступок та його тяжкість.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції позивач вказував на те, що пояснення з приводу належності наркотичних речовин та прекурсорів, надані ним під психологічним впливом осіб, які його затримали. При цьому, позивач зазначав, що йому не було відомо про наявність наркотичних речовин та прекурсорів у зарядному пристрої, а сам зарядний пристрій йому було кинуто у кишеню одним із засуджених. Позивач вказував на те, що у зв'язку з відсутністю часу, він поклав зарядний пристрій до своїх речей з метою подальшого повідомлення керівництва про такий випадок.

З огляду на такі пояснення ОСОБА_2, за ініціативою апеляційного суду було допитано як свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - осіб, що брали участь у затриманні позивача та у складенні протоколу огляду та вилучення.

Зважаючи на показання свідків та документи, які складені під час затримання позивача та які ним підписані без зауважень, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку щодо відсутності підстав стверджувати про необ'єктивність проведеного службового розслідування, а також про психологічний вплив на ОСОБА_2 під час власноручного написання ним письмових пояснень.

Отже, під час розгляду справи апеляційним судом встановлений факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який став підставою для видання наказу про звільнення.

Що стосується посилань скаржника на відсутність наказу про проведення щодо нього службового розслідування, то судом апеляційної інстанції встановлений факт призначення такого розслідування постановою слідчого прокуратури Дніпропетровської області. Сама по собі відсутність наказу про проведення службового розслідування не може нівелювати результати такого розслідування та встановлені ним обставини.

Крім цього, колегія суддів бере до уваги встановлені апеляційним судом фактори, що призвели до вчинення ОСОБА_2 дисциплінарного проступку, такі як особиста недисциплінованість позивача, небажання підвищувати свій загальноосвітній та професійний рівень, низькі морально-ділові якості, та зазначає, що вчинений позивачем дисциплінарний проступок дискредитує Державну кримінально-виконавчу службу України, як орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, діє на засадах законності, виконує правозастосовні та правоохоронні функції.

Під час розгляду касаційної скарги не знайшли підтвердження і доводи позивача щодо застосування до нього відповідачем декількох дисциплінарних заходів за вчинення одного дисциплінарного проступку.

Так, відсторонення ОСОБА_2 від посади наказом від 27 лютого 2015 року №216 здійснено на виконання вимог частини 8 статті 14 Закону № 2713-IV і не є дисциплінарним стягненням.

Наказом від 13 березня 2015 року № 243 ОСОБА_2 притягнутий до дисциплінарної відповідальності відповідно до статті 12 Дисциплінарного Статуту.

Наказом від 16 березня 2015 року №11о/с ОСОБА_2 звільнений у запас Збройних сил за пунктом 63 «є» Положення № 114 за порушення дисципліни.

У силу вимог статті 18 Дисциплінарного Статуту, дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності.

Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби, та вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

Таким чином, наказ від 13 березня 2015 року № 243 за своєю суттю є наказом про застосування до ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення, а фактичне звільнення позивача здійснено наказом по особовому складу від 16 березня 2015 року № 11 о/с, який видано у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, застосованого наказом від 13 березня 2015 року № 243.

З урахуванням наведеного, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо правомірності спірних наказів від 13 березня 2015 року № 243 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_2.» та від 16 березня 2015 року № 11 о/с «Про особовий склад», відповідно до яких позивача звільнено зі служби за пунктом 63 «є» Положення № 114 за порушення дисципліни.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

З огляду на те, що апеляційний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2016 року у справі № 804/5470/15 за позовом ОСОБА_2 до Дніпропетровської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№ 89), Управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

...........................

...........................

...........................

В.М. Шарапа

В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич,

Судді Верховного Суду