ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2021 року

м. Київ

справа № 804/2326/16

касаційне провадження № К/9901/24918/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І. А.,

суддів - Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року (головуючий суддя - Борисенко П. О.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Баранник Н. П. ; судді - Дурасова Ю. В., Щербак А. А.)

у справі № 804/2326/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон"

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" (далі - ТОВ "ФК "Фінілон"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 лютого 2016 року № 0001012203.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 20 липня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ТОВ "ФК "Фінілон" звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити повністю адміністративний позов.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає, що при віднесенні господарських операцій, здійснених між ТОВ "ФК "Фінілон" та Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк", до контрольованих операцій відповідач повинен був проаналізувати ставку податку за результатами здійснення операцій саме між цими суб'єктами господарювання. Крім того, платник звертає увагу на порушення контролюючим органом спеціальної процедури проведення перевірки щодо дотриманням податкового законодавства при здійсненні операцій між пов'язаними особами та оформлення її результатів.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27 грудня 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ФК "Фінілон".

Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надійшло, що в силу частини 4 статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

19 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ "ФК "Фінілон" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 02 жовтня 2013 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 26 січня 2016 року № 28/04-35-22-05/38920700.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неподанням звіту про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до 01 травня 2015 року.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 09 лютого 2016 року № 0001012203, згідно з яким нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 365400,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України для цілей підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України контрольованими операціями є: господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами-резидентами, які: задекларували від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за попередній податковий (звітний) рік; застосовують спеціальні режими оподаткування станом на початок податкового (звітного) року; сплачують податок на прибуток підприємств та/або податок на додану вартість за іншою ставкою, ніж базова (основна), що встановлена відповідно до підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України, станом на початок податкового (звітного) року; не були платниками податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість станом на початок податкового (звітного) року.

Згідно з підпунктом 39.2.1.4 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України господарські операції, передбачені у підпунктах 39.2.1.1 і 39.2.1.2 цієї статті, визнаються контрольованими за умови, що загальна сума таких операцій платника податків з кожним контрагентом дорівнює або перевищує 50 мільйонів гривень (без урахування податку на додану вартість) за відповідний звітний календарний рік.

Підпунктом 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що пов'язані особи - це юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють.

При визнанні осіб пов'язаними враховується вплив, який може здійснюватися через володіння однією особою корпоративними правами інших осіб відповідно до укладених між ними договорів або за наявності іншої можливості однієї особи впливати на рішення, що приймаються іншими особами. При цьому такий вплив враховується незалежно від того, чи здійснюється він особою безпосередньо і самостійно або спільно з пов'язаними особами, що визнаються такими відповідно до цього підпункту.

Пов'язаними особами для цілей трансфертного ціноутворення визнаються юридичні особи - у разі якщо одна з таких осіб безпосередньо та/або опосередковано (через пов'язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків (підпункт "а").

Отже, господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами-резидентами, які, зокрема, сплачують податок на прибуток підприємств та/або податок на додану вартість за іншою ставкою, ніж базова (основна), що встановлена відповідно до ПК України, станом на початок податкового (звітного) року, та за умови, що загальна сума здійснених операцій платника з кожним контрагентом дорівнює або перевищує 50 мільйонів гривень (без урахування податку на додану вартість) за відповідний календарний рік, є контрольованими операціями.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що одним із засновником ТОВ "ФК "Фінілон" є Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське бюро кредитних історій" із внеском до статутного капіталу 9999910,00 грн (99,9991 %).

В свою чергу, одним із засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське бюро кредитних історій" є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" із внеском до статутного капіталу 4985000,00 грн (99,7%).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02 лютого 2016 року державна реєстрація змін до установчих документів позивача здійснена 26 грудня 2014 року.

Відтак у періоді з 20 листопада 2014 року по 26 грудня 2014 року позивач та Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" були пов'язаними особами через іншу пов'язану особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське бюро кредитних історій".

Протягом зазначеного періоду між ТОВ "ФК "Фінілон" та Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" здійснено господарські операції на загальну суму 150906352,30 грн, що є більшим ніж 50 мільйонів гривень.

Відповідно до інформаційних баз Державної фіскальної служби України Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" у 2014 році сплачувало податок за іншою ставкою (0 %, 2 %, 10 %), ніж базова, відповідно до положень статті 160 ПК України.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицією, за якою сплата пов'язаною особою податку на додану вартість за експортними операціями за іншою ставкою, ніж базова (основна), яка установлена ПК України, є ознакою контрольованої операції, незважаючи на те, що платник податку при здійсненні контрольованої операції сплачував податок на додану вартість за базовою (основною) ставкою (постанови Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі № 823/382/16 (провадження № К/9901/19522/18), від 31 березня 2020 року у справі № 810/3108/15 (провадження № К/9901/9446/18), від 19 травня 2020 року у справі № 804/15248/15 (провадження № К/9901/25808/18).

Аналогічні правові наслідки настають і в разі сплати пов'язаною особою податку на репатріацію відповідно до положень статті 160 ПК України.

Згідно з підпунктом 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України платники податків (крім Національного банку України), які протягом звітного періоду здійснювали контрольовані операції, зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, наступного за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Утім, як з'ясовано судами попередніх інстанцій, позивачем звіт про контрольовані операції за 2014 рік не подано, що є порушенням вимог підпункту 39.4.2 пункту
39.4 статті 39 ПК України.

Щодо доводів ТОВ "ФК "Фінілон" про порушення відповідачем порядку проведення перевірки та оформлення її результатів, то судами встановлено, що в даному випадку ГУ ДФС у Дніпропетровській області не здійснювалася безпосередньо перевірка контрольованих операцій в розумінні статті 39 ПК України, а лише під час проведення виїзної планової перевірки виявлено здійснення позивачем в охоплений ревізією період контрольованих операцій, за які останній повинен був подати звіт центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до 01 травня 2015 року, чого платником здійснено не було.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ТОВ "ФК "Фінілон" без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова