Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.12.2018 року у справі №825/1131/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2018 року

м. Київ

справа №825/1131/17

адміністративне провадження №К/9901/37104/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Кравчука В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року (головуючий суддя Парінов А.Б., судді: Грибан І.О., Беспалов О.О.) у справі №825/1131/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій» до приватного нотаріуса Прилуцького нотаріального округу Шрайбера Віталія Віталійовича, треті особи: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Батьківщина», ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Обрій» звернулось до суду з позовом до приватного нотаріуса Прилуцького нотаріального округу Шрайбера Віталія Віталійовича (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію іншого речового права від 30.05.2017, індексні номери рішень: 35427815 та 35427519.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване рішення прийняте в період дії чинного договору позивача, а отже свідчить про подвійну реєстрацію речових прав, що не відповідає вимогам закону.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову про задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора № 35427519 від 30 травня 2017 року про державну реєстрацію іншого речового права, права оренди земельної ділянки площею 1,2397 га (кадастровий НОМЕР_1) та рішення державного реєстратора № 35427815 від 30 травня 2017 року про державну реєстрацію іншого речового права, права оренди земельної ділянки площею 1,9668 га (кадастровий НОМЕР_2).

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належать земельні ділянки загальною площею 1,2397 га, та площею 1,9668 га, які розташована на території Гриціївської сільської ради Срібнянського району Чернігівської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку.

9 вересня 2011 року між ТОВ «Обрій» та ОСОБА_2 було укладено договори оренди вказаних земельних ділянок строком на 5 років, що були зареєстровані відділом Держкомзему у Срібнянському районі 19 грудня 2011 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено записи № 742510004001871 та № 742510004001873.

28 жовтня 2016 року між СТОВ «Батьківщина» (Орендар) та ОСОБА_2 (Орендодавець) було укладено договори оренди цих же земельних ділянок, які зареєстровано державним реєстратором речових прав на нерухоме майно Срібнянської РДА Чернігівської області 31 жовтня 2016 року.

Також 19 грудня 2016 року між ТОВ «Обрій» та ОСОБА_2 було укладено договори оренди цих же земельних ділянок строком на 7 років.

Проте, рішеннями державного реєстратора від 27 грудня 2016 року № 33197768 та №33197769 ТОВ «Обрій» було відмовлено у реєстрації договорів оренди у зв'язку з тим, що право користування цими земельними ділянками уже зареєстровано за СГТОВ «Батьківщина» згідно з рішеннями від 31 жовтня 2016 року.

Рішення про державну реєстрацію іншого речового права індексний № 32165709 та № 32165832 від 31 жовтня 2016 року державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Срібнянської районної державної адміністрації Чернігівської області про реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 1,2397 га та площею 1,9668 га за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» були оскаржені ТОВ «Обрій» до суду.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року по справі № 825/628/17 та постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року по справі № 825/627/17 вищевказані рішення державного реєстратора від 31 жовтня 2016 року № 32165709 та № 32165832 були скасовані.

Вказані судові рішення набрали законної сили 07 червня 2017 року.

25 травня 2017 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» та ОСОБА_2 знову було укладено договори оренди спірних земельних ділянок.

Право оренди за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» цих земельних ділянок на підставі вказаних вище договорів, було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25 травня 2017 року згідно рішень відповідача від 30 травня 2017 року: індексні номери рішень: 35427815 та 35427519, номери запису про інше речове право: 20655220 та 20654940 відповідно.

21 червня 2017 року ТОВ «Обрій» звернулося до державного реєстратора прав на нерухоме майно Срібнянської районної державної адміністрації Чернігівської області із заявою про реєстрацію права оренди спірних земельних ділянок на підставі договорів від 19 грудня 2016 року.

Рішеннями від 26 червня 2017 року № 35857377 державною реєстраційною службою Талалаївською РДА у реєстрації було відмовлено з тих підстав, що заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право вже зареєстровано в Державному реєстрі.

Не погодившись з рішеннями про державну реєстрацію іншого речового права від 30 травня 2017 року, індексні номери рішень: 35427815 та 35427519 (право оренди СГ ТОВ «Батьківщина»), позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що станом на день прийняття оскаржуваних рішень та вчинення відповідачем реєстраційних дій, договори оренди земельних ділянок від 25 травня 2017 року, укладені між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» та ОСОБА_2, були чинні. Доказів того, що на день вчинення реєстраційних дій, в будь яких реєстрах було зареєстровано право оренди цих ділянок за будь-якими іншими особами, в тому числі і позивачем, суду не представлено.

Отже, оскільки рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 травня 2017 року, індексні номери рішень: 35427815 та 35427519, були винесені відповідачем на підставі договорів оренди земельної ділянки від 25 травня 2017 року, укладених між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» та ОСОБА_2, які були чинні на дату їх винесення (прийняття) відповідачем і є чинними на день їх реєстрації від 30 травня 2017 року, індексні номери рішень: 35427815 та 35427519 відповідачем встановлено відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, були відсутні правові підстави для зупинення розгляду заяв, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.

З такими висновками не погодився апеляційний суд, вказавши, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації. Станом на час вчинення відповідачем оскаржуваних реєстраційних дій 30 травня 2017 року щодо права оренди спірних земельних ділянок за СТОВ «Батьківщина», таке право оренди було зареєстроване за СТОВ «Батьківщина» на підставі договорів оренди від 28 жовтня 2016 року відповідно до рішення про державну реєстрацію іншого речового права індексний № 32165709 та № 32165832 від 31 жовтня 2016 року державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Срібнянської районної державної адміністрації Чернігівської області. Судові рішення про скасування рішення про державну реєстрацію іншого речового права індексний № 32165709 та № 32165832 від 31 жовтня 2016 року станом на дату вчинення реєстраційних дій не набрали законної сили.

Таким чином, станом на час державної реєстрації права оренди спірних земельних ділянок, належних ОСОБА_2, за СТОВ «Батьківщина» на підставі договорів оренди землі від 25 травня 2017 року, право оренди на ці ж земельні ділянки вже було зареєстроване за СТОВ «Батьківщина» на підставі договорів оренди від 28 жовтня 2016 року. Відповідач вказані обставини в порушення п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону № 1952-IV не перевірив, що призвело до подвійної реєстрації права оренди однієї і тієї ж земельної ділянки. Таким чином, виникла ситуація, коли одночасно зареєстровано право користування однієї і тієї ж юридичної особи однією і тією ж земельною ділянкою, проте, на підставі різних договорів оренди, які недійсними не визнавалися, що не відповідає вимогам законодавства.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, СТОВ «Батьківщина» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Допустити поворот виконання судового рішення шляхом скасування рішень державного реєстратора, вчинених на виконання постанови суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована зокрема тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що дії відповідача призвели до подвійної реєстрації права оренди однієї і тієї ж земельної ділянки, а також одночасне існування зареєстрованого права користування однієї і тієї ж юридичної особи однією і тією ж земельною ділянкою, проте, на підставі різних договорів оренди, які недійсними не визнавалися. Так, договір від 28 жовтня 2016 року було припинено на підставі угод про дострокове розірвання, натомість 25 травня 2017 року були укладені нові договори оренди цих же земельних ділянок, речове право на які було законно зареєстровано 30 травня 2017 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Вимогами у цій справі є визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди земельної ділянки, що пов'язане з порушенням прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою відповідачем зареєстровано аналогічне право на ту саму земельну ділянку.

Вирішуючи спірні правовідносини, суди попередніх інстанцій надавали правову оцінку діям реєстратора при проведенні державної реєстрації речового права за СТОВ «Батьківщина» за договором оренди землі, вказуючи про наявність права оренди на цю земельну ділянку у ТОВ «Обрій».

При цьому, апеляційний суд вказав, що позовні вимоги у даній справі ґрунтуються на протиправності дій державного реєстратора як суб'єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, у зв'язку з недотриманням ним вимог Порядку, а саме проведення державної реєстрації права оренди на за відсутності правових підстав. Тобто, виходячи з підстав позову, у цій справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії державного реєстратора, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.

Верховний Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ця справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства з огляду на таке.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 2 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

У пункті 7 частини першої статті 3 КАС України в наведеній вище редакції визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Водночас помилковим є застосування статті 17 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №914/2006/17.

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право оренди на спірну земельну ділянку), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Визнання протиправним і скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.

Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права оренди і відсутністю такого права у СТОВ «Батьківщина» і, як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо фіксації свого права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отже, ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій не врахували того, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача та СТОВ «Батьківщина» щодо права на спірну земельну ділянку, яке підлягає державній реєстрації.

З урахуванням наведеного Верховний Суд вважає, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Також Верховний Суд вважає, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов'язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права оренди цієї ж земельної ділянки. Такий спір має приватноправовий характер. Залежно від суб'єктного складу сторін спору і тих осіб, на чиї інтереси впливає таке рішення, він має вирішуватися за правилами господарського або цивільного судочинства.

Такий висновок сформулювала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, відступивши від своїх попередніх висновків щодо належності до юрисдикції адміністративних судів спорів за позовами осіб, які не були заявниками вчинення реєстраційних дій, до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що такий критерій визначення юрисдикції спору як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав на земельну ділянку не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою.

Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов'язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.

Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб'єктного складу сторін спору.

Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених відповідно статтями 238, 240 КАС України. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС України).

Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті стаття 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2017 року та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 239 Кодексу, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Верховний Суд вказує, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін.

Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Керуючись статтями 343, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року у справі №825/1131/17 скасувати.

Провадження у справі №825/1131/17 закрити.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

В.М. Кравчук ,

Судді Верховного Суду