Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

18 грудня 2018 року

справа №820/7222/16

адміністративне провадження №К/9901/32070/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської митниці ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року у складі судді Тітова О.М. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року у складі суддів Тацій Л.В., Подобайло З.Г., Григорова А.М. у справі №820/7222/16 за позовом ОСОБА_1 до Харківської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови, а також про визнання надмірно сплаченою суми митних платежів,

У С Т А Н О В И В :

У грудні 2016 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач у справі) звернулась до суду з позовом до Харківської митниці ДФС (далі по тексту - митний орган, відповідач у справі), в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просила визнати надмірно сплаченою суму митних платежів у розмірі 17700 гривень 88 коп., а рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №807000011/2016/000831/2 від 13 жовтня 2016 року та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807110000/2016/00205, які зумовили надмірну сплату нею сум митних платежів у розмірі 17700 гривень 88 коп., визнати протиправними та скасувати.

Позов обґрунтовано тим, що приймаючи спірні рішення, митний орган не довів наявність в нього обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної позивачем за ціною контракту митної вартості товару, а також необґрунтовано застосував другорядний метод її визначення у той час, як до митного оформлення надано всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року, позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №807000011/2016/000831/2 від 13 жовтня 2016 року та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807110000/2016/00205. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, а відтак протиправності винесеного спірного акту індивідуальної дії.

У липні 2017 року митним органом подана касаційна скарга на судові рішення судів попередніх інстанцій, провадження за якою відкрито ухвалою Вищого адміністративного суду України від 7 липня 2017 року (суддя Єрьомін А.В.), справу №820/7222/16 витребувано з суду першої інстанції.

2 березня 2018 року справу №820/7222/16 передано до Верховного Суду.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме статей 52, 53, 54, 55, 57 Митного кодексу України, статей 8, 8, 70, 159, 163, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Наводить доводи, викладені раніше у запереченнях на позов та в апеляційній скарзі.

Скаржник обґрунтовує, що судами попередніх інстанцій не враховано, що декларантом не надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору, а надані документи містять розбіжності, які, на думку митного органу, не дозволяють перевірити правильність складових митної вартості товару.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач вважає доводи митого органу необґрунтованими, у задоволенні скарги просить відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Позивач імпортував товар (легковий автомобіль марки RENAULT моделі КОLEOS, 2014 року випуску з номером кузова VF1VY7WGMUC491040), придбаний на умовах рахунку-фактури №2016/9-483 від 21 вересня 2016 року, який одночасно є договором купівлі-продажу на експорт (вартість товару 9500 євро).

З метою митного оформлення товару до митного органу подано митну декларацію №807110000/2016/013181 від 12 жовтня 2016 року, в якій митну вартість товару заявлено за першим методом - усього на суму 276 525,16 грн.

До митної декларації долучено необхідний пакет документів на підтвердження заявленої митної вартості товару.

У зв'язку з наявністю у поданих документах, на думку митного органу, розбіжностей щодо коду транспортного засобу, наведеного у поданому до митного оформлення експертному висновку, та у митній декларації, а також з підстав відсутності у поданих документах всіх відомостей про митну вартість, відповідач додатково витребував у позивача: 1) інформацію щодо останнього власника транспортного засобу; 2) копію митної декларації країни відправлення; 3) інформацію про митне оформлення ідентичних або подібних товарів.

Підставами, що покладені в основу прийняття 13 жовтня 2016 року спірного рішення, яким митну вартість імпортованого товару скориговано у бік збільшення за резервним методом на основі наявної в митного органу інформації, зазначено ненадання позивачем витребуваних документів та вищевказані розбіжності щодо коду транспортного засобу.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем до митного оформлення подано всі, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, документи. Судами оцінено і спростовано кожен з доводів митного органу щодо непідтвердження складових митної вартості, відомості про яку підтверджено сукупністю наданих позивачем документів.

Судами попередніх інстанцій спростовано висновки митного органу про розбіжності у поданих до митного оформлення документах, що унеможливлюють визначення митної вартості за першим методом, зокрема встановлено, що в експертному висновку допущено описку, в результаті чого позивачем в подальшому подано виправлений експертний висновок, що, однак, не послугувало причиною для визнання митним органом заявленої позивачем митної вартості.

Суди дійшли висновку, що митним органом безпідставно витребувано додаткові документи, які не передбачено законом.

Крім того судами надано ґрунтовну правову оцінку власне самому висновку експертного автотоварознавчого дослідження Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса №10121 від 11 жовтня 2016 року, в результаті якої встановлено, що від ціни аналогічного товару, яка підлягає сплаті, експертом відраховано суму податку на додану вартість, що встановлено умовами договору купівлі-продажу на експорт.

Позаяк контрактні умови не передбачали включення до ціни автомобілю податку на додану вартість, Суд погоджується з правовою оцінкою, здійсненою судами попередніх інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно положень частини 6 статті 54 Митного кодексу України, підставами для відмови у митному оформленні, серед іншого, є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

Задовольняючи позов, суди висновувалися з того, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до органу доходів і зборів документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.

Суди попередніх інстанцій висновувалися з дослідження складу митного правопорушення з урахуванням усіх обставин справи, а не лише з факту наявності повноважень митного органу на здійснення контрольних функцій при митному оформленні товарів.

Суд вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо повноти дослідження складу митного правопорушення, його відсутності у спірних правовідносинах, доводить безпідставність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Суд касаційної інстанції, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій.

Суд зазначає, що в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Позиція митного органу щодо непідтвердження складових митної вартості у цій справі не доведена.

Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить.

Суд визнає, що судами попередніх інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга митного органу залишається без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Харківської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року у справі №820/7222/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер