Історія справи

Ухвала КАС ВП від 31.05.2018 року у справі №820/4619/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2018 року

Київ

справа №820/4619/16

адміністративне провадження №К/9901/23120/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у судовому засіданні без виклику сторін в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №820/4619/16

за позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету внутрішніх справ про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2016 року (постановлену у складі головуючого судді - Зінченка А.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2017 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Донець Л.О., суддів: Бенедик А.П., Мельникової Л.В.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в подальшому уточненим, в якому просив визнати протиправною бездіяльність (дії) Харківського національного університету внутрішніх справ щодо невиплати в день звільнення одноразової грошової допомоги, передбаченої чинним законодавством та зобов'язати відповідача здійснити виплату суми середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 104033 грн 76 коп.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно з наказом Харківського національного університету внутрішніх справ №205 о/с від 06 листопада 2015 року позивача звільнено зі служби через скорочення штатів. Між тим, в день звільнення не було проведено всіх необхідних розрахунків, а саме - не було виплачено одноразову грошову (вихідну) допомогу, передбачену чинним законодавством, а виплату проведено лише 21 липня 2016 року. Позивач вважає дії відповідача в частині невиплати в день звільнення одноразової грошової допомоги такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. У зв'язку з цим просить суд стягнути середній заробіток за час затримки вказаного розрахунку.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. 09 грудня 2016 року Харківський окружний адміністративний суд вирішив:

Адміністративний позов залишити без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що належна позивачу виплата одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби здійснюється Міністерством внутрішніх справ України, а не Харківським національним університетом внутрішніх справ. Отже, виплативши ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу 21 липня 2016 року, одразу після отримання листа Міністерства внутрішніх справ України щодо розподілу коштів, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції

4. 30 січня 2017 року Харківський апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2016 року залишити без змін.

5. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

6. 23 лютого 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2017 року. Постановити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2017 року.

8. 15 лютого 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.

Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2018 року задоволено заяви суддів Мороз Л.Л., Бучик А.Ю., Гімона М.М. про самовідвід та відведено вказаних суддів від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету внутрішніх справ про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

04 червня 2018 року дану справу передано на розгляд судді-доповідачу Верховного Суду Стрелець Т.Г.

9. Харківський національний університет внутрішніх справ надав до суду заперечення на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

10. Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за його участю, справу призначено до касаційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 18 грудня 2018 року.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

11. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (позивача у справі).

Касаційна скарга обґрунтована тим, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2016 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2017 року прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню.

ОСОБА_1 зазначає, що згідно з нормами Положення про вищі навчальні заклади Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14 лютого 2008 року №62 вищі навчальні заклади є юридичними особами, мають власний статут, прапор, символіку, відокремлене майно, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатки, є відповідачами та позивачами в суді. Зазначає, що 06 листопада 2015 року він звільнений з посади саме наказом Харківського національного університету внутрішніх справ. Також, одноразова грошова допомога при звільненні у сумі 114417 грн 92 коп. позивачу була нарахована відповідачем та виплачена 21 липня 2016 року. У зв'язку з цим, компенсація за затримку розрахунку при звільненні позивача підлягає стягненню саме з Харківського національного університету внутрішніх справ.

12. Доводи, викладені у запереченні на касаційну скаргу (відповідача у справі).

Харківський національний університет внутрішніх справ зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими. Вказує, що як вбачається зі змісту частини четвертої статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» виплата одноразової грошової допомоги при звільненні здійснюється не державною установою (в даному випадку Харківським національним університетом внутрішніх справ), а Міністерством внутрішніх справ України за рахунок коштів Державного бюджету України, а не коштів установи.

Зазначає, що після звільнення особи з органів внутрішніх справ, Міністерством внутрішніх справ України готувався відповідний розподіл коштів на всіх звільнених з кожного підпорядкованого підрозділу, який затверджується фінансовим органом Міністерства внутрішніх справ України. Після цього кошти направляються на казначейський рахунок підрозділу, а відповідний лист з розподілом поштою направляється до підпорядкованого підрозділу. Після отримання даного розподілу та грошових коштів університет проводить відповідні розрахунки. Лист Міністерства внутрішніх справ України щодо розподілу коштів надійшов до Харківського національного університету внутрішніх справ 21 липня 2016 року. В той же день було проведено виплату одноразової допомоги ОСОБА_1. Відповідач вважає безпідставним посилання позивача на статті 116, 117 Кодексу законів про працю України відповідно до яких при звільненні працівника, виплата всіх сум, що належать йому від установи, провадиться в день звільнення. При звільненні ОСОБА_1 були виплачені всі суми, що належать йому від Харківського національного університету внутрішніх справ.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ.

14. Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ №205 о/с від 06 листопада 2015 року підполковника міліції ОСОБА_1, заступника начальника факультету підготовки фахівців для підрозділів слідства Харківського національного університету внутрішніх справ, звільнено зі служби за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів). Вислуга років для отримання одноразової грошової допомоги при звільненні складає 26 років 03 місяці 05 днів.

15. Також, судом встановлено, що згідно з довідкою Харківського національного університету внутрішніх справ №4/1109д від 01 листопада 2016 року підполковникові міліції ОСОБА_1, звільненому з посади заступника начальника факультету підготовки фахівців для підрозділів слідства з 06 листопада 2015 року, була нарахована одноразова грошова допомога при звільненні в сумі 114417 грн 92 коп.

16. Кошти для виплати вищевказаної допомоги Департамент фінансово-облікової політики МВС України направив Харківському національному університету внутрішніх справ 21 липня 2016 року за КПКВ 1001080 «Підготовка кадрів вищими навчальними закладами із специфічними умовами навчання». Того ж дня відповідачем було проведено з позивачем повний розрахунок по одноразовій допомозі при звільненні проведений.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

17. Конституція України.

17.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року)

18.1. Частина друга статті 2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

18.2. Частина третя статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

19. Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

19.1. Частина перша статті 9. Особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

19.2. Частина четверта статті 9. Виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

20. Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» від 17 липня 1992 року №393.

20.1. Пункт 10. Особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, після закінчення строку контракту, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

21. Положення про вищі навчальні заклади МВС, затверджене наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14 лютого 2008 року №62, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 березня 2008 року за №193/14884.

21.1. Пункт 1.1. Вищі навчальні заклади Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС) є державними навчальними закладами, які підпорядковані МВС, засновані і діють згідно із законодавством України, реалізовують відповідно до наданої ліцензії (ліцензій) освітньо-професійні програми підготовки фахівців за певними освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечують навчання, виховання та професійну підготовку осіб з урахуванням нормативних вимог у галузі вищої освіти з метою задоволення освітніх потреб особи, суспільства і держави, а також здійснюють наукову і науково-технічну діяльність.

21.2. Пункт 1.5. ВНЗ є юридичними особами, мають власний статут, прапор, символіку (емблему, нарукавну вишивку), відокремлене майно, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатки із зображенням Державного Герба України і свого найменування, від свого імені набувають майнових і особистих немайнових прав, мають обов'язки, є позивачами та відповідачами у суді.

22. Кодекс законів про працю України, введений в дію з 1 червня 1972 року Законом Української РСР від 10 грудня 1971 року №322-VIII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

22.1. Стаття 116. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

22.2. Стаття 117. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

24. Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

25. Порядок проходження служби позивача та звільнення регулюється спеціальним законодавством таким як: Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114, Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року, постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року №393.

26. Разом з тим, даними нормативно-правовими актами не встановлено порядку здійснення розрахунку зі звільненою особою, зокрема, не встановлено дати проведення остаточного розрахунку та відповідальності роботодавців за невчасне здійснення виплат всіх сум, які підлягають сплаті, що ставить таких осіб у вкрай невигідне становище, оскільки фактично позбавляє їх гарантій на фінансове забезпечення соціально-побутових потреб та створює умови для неналежного виконання роботодавцем своїх обов'язків.

27. За загальним правилом, норми спеціального законодавства є пріоритетними перед нормами загальними. Тобто, норми Кодексу законів про працю України підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

28. Закріплені у статтях 116, 117 Кодексу законів про працю України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

29. Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці посадових осіб органів внутрішніх справ, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення зі служби органів внутрішніх справ.

30. Висновки судів попередніх інстанцій про те, що Харківський національний університет внутрішніх справ не порушував прав позивача, оскільки здійснив виплату одноразової грошової допомоги при звільненні одразу після надходження коштів від Міністерства внутрішніх справ України, колегія суддів Верховного Суду вважає помилковими з огляду на наступне.

31. Обов'язок роботодавця провести виплату працівнику всіх належних йому сум при звільненні, передбачений у статті 117 КЗпП України.

32. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звільнено зі служби наказом Харківського національного університету внутрішніх справ №205 о/с від 06 листопада 2015 року. Відповідно, безпосереднім роботодавцем позивача був Харківський національний університет внутрішніх справ, а тому відповідальність, передбачену у статті 117 КЗпП України за непроведені розрахунку у день звільнення має нести саме Харківський національний університет внутрішніх справ.

33. Відсутність коштів на рахунку відповідача для виплати вказаної допомоги при звільненні також не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

34. Вищенаведене спростовує висновки судів попередніх інстанцій про відсутність обов'язку Харківського національного університету внутрішніх справ виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

35. При цьому, розрахунок розміру суми відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України необхідно розраховувати відповідно до норм Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

36. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

37. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

38. Зважаючи на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій не ґрунтуються на повно і всебічно встановлених обставинах справи, їх належній правовій оцінці, а суд касаційної інстанції в силу приписів статті 341 КАС України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, такі рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2017 року у справі 820/4619/16 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т.Г.Стрелець

Судді О.В.Білоус

І.Л.Желтобрюх