Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2018 року

Київ

справа №804/8570/16

провадження №К/9901/42711/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т.Г.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 804/8570/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «Промислово-виробниче підприємство «Кривбасвибухпром» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування припису, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду (прийняту у складі: головуючого судді - Єфанової О.В.) від 02 березня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Шальєвої В.А., суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.) від 28 серпня 2017 року,

у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Публічне акціонерне товариство «Промислово-виробниче підприємство «Кривбасвибухпром» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування припису №251/4.7-5 від 11.11.2016 року.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки вказані в акті перевірки є безпідставними та необґрунтованими, а вимоги припису такими, що не підлягають виконанню.

3. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано припис №251/4.7-5 від 11.11.2016 року, що винесений Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області. Стягнуто на користь позивача судові витрати у розмірі 1378 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині стягнення судового збору, Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року в частині розподілу судових витрат та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року. Ухвалити нове рішення, яким стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 1378,00 грн.

5. У касаційній скарзі відповідач зазначає, що з 01 січня 2017 року звільнений від сплати судового збору в усіх судових інстанціях у зв'язку з набранням чинності Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким доповнено пунктом 20 статтю 5 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку з чим стягнення з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області судових витрат вважає незаконним.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року.

7. 21 березня 2018 року вказана касаційна скарга Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.

8. Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.

IІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

9. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на час ухвалення оскаржуваних судових рішень)

9.1. Частина 1 статті 87. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

9.2. Частина 1 статті 94. Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

10. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом касаційної інстанції)

10.1. Частина 3 статті 3. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

10.2. Частина 1 статті 341. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

10.3. Підпункт 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення». Касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

11. Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (в редакції, яка діяла на час ухвалення оскаржуваних судових рішень)

11.1. Пункт 20 частини 1 статті 5. Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, структурні підрозділи виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об'єднаних територіальних громад, на які покладені функції із здійснення контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області в силу закону звільняється від сплати судового збору при поданні адміністративного позову, апеляційної чи касаційної скарги тощо.

При цьому, надання відповідачу пільги щодо звільнення від сплати судового збору не є підставою звільнення його від участі у розподілі судових витрат.

Як встановлено частиною 7 статті 6 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, яка діяла на час ухвалення оскаржуваних судових рішень), розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

За правилами частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на час ухвалення оскаржуваних судових рішень), якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, при задоволенні позовних вимог особи, яка не є суб'єктом владних повноважень, усі понесені нею судові витрати, у тому числі судовий збір, сплачений при поданні позову, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень, у даному випадку - Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, правильно застосував норми частини першої статті 94 КАС України (у відповідній редакції).

Разом з цим, колегія суддів зауважує, що вказана норма процесуального закону є імперативною та не підлягає звуженню в застосуванні.

Доводи скаржника щодо необхідності стягнення понесених позивачем судових витрат за рахунок Державного бюджету України колегією суддів відхиляються як безпідставні та такі, що не ґрунтуються на нормах процесуального закону.

Враховуючи наведене, Верховний Суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно присудив сплачену позивачем суму судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

13. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

14. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

15. Враховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року у справі №804/8570/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх