Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.05.2018 року у справі №808/3750/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 808/3750/17

адміністративне провадження № К/9901/48803/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О. П.,

судді - Кравчук В. М., Єзеров А. А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.12.2017 (суддя - Конишева О. В. ) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 (судді - Чепурнов Д. В., Мельник В. В., Сафронов Я. В. ) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати дії відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту - Василівської міської ради Запорізької області, протиправними;

- зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання від 06.07.2017 (вх. №7228) та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту - Василівської міської ради Запорізької області.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.07.2017 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту Василівської міської ради Запорізької області.

Листом від 26.07.2017 №Р-7228-5907/6-17 відповідач відмовив у задоволенні клопотання. В якості підстави для відмови у задоволенні заяви відповідач зазначив Постанову Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413, якою затверджено "Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" (надалі - Стратегія).

Зокрема, відповідач посилався на те, що Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах норм безоплатної приватизації, повинні надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації, відповідно до переліку земельних ділянок, який формується щоквартально та оприлюднюється на офіційному веб-сайті територіальних органів Держгеокадастру, при цьому площа земельних ділянок, яку пропонується передавати безоплатно у власність на території відповідної області залежатиме від площі земельних ділянок, право оренди на які було продано на території відповідної області у кварталі, що передував поточному кварталу. У другому кварталі поточного року продажу права оренди земель сільськогосподарського призначення не відбувалося.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідач безпідставно відмовив йому в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.12.2017, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від
20.03.2018, позов задоволено.

Визнано дії Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту - Василівської міської ради Запорізької області, протиправними.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області повторно розглянути клопотання від 06.07.2017 (вх. №7228) та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту - Василівської міської ради Запорізької області.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Суди визнали безпідставним посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року №413, якою затверджено Стратегію удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, як на підставу для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки вказана Стратегія хоч і передбачає певну послідовність дій Держгеокадастру під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації, водночас будь-яких змін до самого порядку одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, передбаченого Земельним кодексом України, у зв'язку із затвердженням вказаної Стратегії, внесено не було.

Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що відповідач відмовив позивачу у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з підстав, не передбачених чинним законодавством.

З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився відповідач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

В обґрунтування касаційної скарги посилався на те, що відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є вмотивованою, правомірною та прийнятою згідно вимог чинного законодавства.

Крім того, посилався на те, що зобов'язавши ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою, суд втрутився в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просив у її задоволенні відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до частини 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

За правилами частини 6 , 7 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених частини 6 , 7 статті 118 ЗК України. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених частини 6 , 7 статті 118 ЗК України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Верховний Суд вже розглядав справи, правовідносини в яких є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.

Зокрема, у постановах від 29.09.2020 у справі №814/2221/17 та від 30.06.2021 у справі №803/1232/17 Верховний Суд дійшов висновку, що "..що Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413 на момент її чинності не було встановлено заборону надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати інші, ніж зазначені у переліку, земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації.

Варто також зауважити, що зміст норм частин 6, 7 статті 118 ЗК України не передбачає складення жодних переліків земельних ділянок для цілей надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки і не визначає включення земельної ділянки до відповідного переліку як передумови для надання такого дозволу. Інших норм законів, які б передбачали включення земельної ділянки до відповідного переліку, відповідач не зазначив, а судом таких не встановлено.

Частиною 7 статті 118 ЗК України визначено виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки та не встановлено такої підстави як відсутність земельної ділянки у відповідному переліку або здійснення продажу права оренди на земельні ділянки у кварталі, що передує, у якості передумови для визначення ліміту можливої безоплатної приватизації земельних ділянок у процентному співвідношенні до вчиненого такого продажу права оренди у попередньому кварталі.

При цьому, Стратегія не є нормативно-правовим актом, що містить обов'язкові до виконання норми права. Вона лише визначає напрямки удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними на майбутнє."

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відмова відповідача у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою обгрунтована посиланням на Постанову Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413, якою затверджено "Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними".

Інших, передбачених частиною 7 статті 118 ЗК України, підстав для відмови у задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою лист відповідача не містить.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій обгрунтовано дійшли висновку, що відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав, не передбачених законом.

Крім того, у постановах від 06.08.2019 у справі №140/1992/18, від 29.08.2019 у справі №420/5288/18, від 30.11.2020 у справі №804/4743/16, від 21.10.2021 у справі №804/4434/16 Верховний Суд дійшов висновку, що:"? ..? за результатами розгляду будь-яких основних питань, в тому числі, про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах повноважень територіального органу Держгеокадастру цей орган має видавати відповідний наказ.

Відтак, рішення Держгеокадастру, прийняті за результатами розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не можуть бути оформлені у вигляді листів-відповідей. ? ..? Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи вказує на протиправну бездіяльність.".

Як встановлено судами, позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, за наслідками розгляду якого суб'єкт владних повноважень в межах місячного строку мав би прийняти відповідне управлінське рішення, однак таке рішення відповідачем прийняте не було, а про результати розгляду клопотання позивача повідомлено листом.

Враховуючи, що відповідач належним чином звернення позивача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою не розглянув, жодного з передбачених статтею 118 ЗК України рішень не прийняв, тому суди попередніх інстанцій обгрунтовано дійшли висновку про задоволення позову шляхом зобов'язання відповідача належним чином розглянути звернення позивача.

Покликання відповідача в обгрунтування касаційної скарги на те, що зобов'язавши його прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розробку землеустрою, суди втрутились в його дискреційні повноваження є безпідставним, оскільки жодної, з передбаченої законодавством підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у відмові (у формі листа) відповідачем не зазначено, а тому у відповідача відсутній інший правомірний варіант поведінки окрім, як надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частини 1 статті 350 КАС України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки при ухваленні рішень суди порушень норм матеріального та процесуального права не допустили, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.12.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

О. П. Стародуб

В. М. Кравчук

А. А. Єзеров