Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.01.2018 року у справі №820/3125/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 820/3125/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О. О.,

суддів: Дашутіна І. В., Желтобрюх І. Л.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2017, прийняту у складі головуючого судді Бадюкова Ю. В. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017, постановлену у складі колегії суддів:

Яковенка М. М. (головуючий), Лях О. П., Старосуда М. І.

І. Суть спору

1. У липні 2017 року Фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області) про скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги, у якому просив суд визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення від 08.06.2017 № 0000961315 про збільшення ФОП ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 324780,20 грн, в тому числі 259824,16 грн за податковими зобов'язаннями та 64956,04 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення від 08.06.2017 № 0000971315 про збільшення ФОП ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання з військового збору в сумі 23476,43 грн, в тому числі 18781,15 грн за податковими зобов'язаннями та 4695,28 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.06.2017 № Ф- 0000211315 про сплату ФОП ОСОБА_1 недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 158988,74 грн.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 зазначив, що відповідачем було неправомірно за наслідками проведення перевірки позивача донараховані податкові зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач зареєстрований в якості самозайнятої особи суб'єкта підприємницької діяльності у Виконавчому комітеті Харківської міської ради 18.06.2001, отримав свідоцтво про державну реєстрацію №0070625 від 18.06.2001. Позивач взятий на облік в ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова 18.06.2001, станом на час розгляду справи перебуває на обліку в Східній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області та зареєстрований у якості платника ПДВ, що підтверджується свідоцтвом від 29.01.2008 №100093671, яке видано ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова.

4. У період з 01.01.2014 по 31.12.2016 основним видом діяльності позивача є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, оптова торгівля, діяльність посередників. Позивач перебуває на загальній системі оподаткування.

5. Відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка самозайнятої особи ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з
01.01.2014 по 31.12.2016, за наслідками якої був складений акт від 18.05.2017 №3717/20-40-13-15-07/ НОМЕР_1.

6. При перевірці був використаний суцільний метод перевірки, документів зазначених в аркуші 7 Акту, в тому числі Книга обліку доходів і витрат.

7. Згідно з висновками акту перевірки встановлені порушення пункту 177.2.,
177.4., підпункту 177.5.3. пункту 177.5 статті 177 ПК України, абзац 1 пункту 2 частини 1 статті 7, пункту 2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", статей 168, 176, підпунктів 1.2. , 1.6. пункту 161 підрозділу 10 розділу 20 ПК України.

8. За результатами перевірки винесені: податкове повідомлення-рішення від
08.06.2017 №0000961315 про визначення податкового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб в розмірі 259824,16 грн та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 64956,04 грн; податкове повідомлення-рішення від 08.06.2017 №0000971315 про визначення податкового зобов'язання зі сплати військового збору в розмірі 18781,15 грн та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 4695,28 грн; вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.06.2017 №0000211315 про визначення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 158988,74 грн.

9. Не погоджуючись з вказаними рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся з цим позовом до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

10. Харківський окружний адміністративний суд постановою від 20.09.2017 позов задовольнив.

11. Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06.12.2017 підтримав позицію суду першої інстанції та за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

12. Задовольняючи позовні вимоги суди дійшли висновку про те, що відсутність доведення факту правопорушення, та неналежна оцінка господарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи. Визначені відповідачем порушення не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

IV. Касаційне оскарження

13. У касаційні скарзі ГУ ДФС у Харківській області, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить скасувати їх рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

14. У відзиві на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 указує, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції винесено законно та обґрунтовано, на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи, доводи ж касаційної скарги висновків цього суду не спростовують.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

15. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

17. Відповідно до пункту 177.1, 177.2 статті 177 ПК України, доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пункту 177.1, 177.2 статті 177 ПК України. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

18. Пунктом 177.4 статті 177 ПК України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

19.177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

20.177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

21. обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

22.177.4.3. суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

23.177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

24. Відповідно до підпункту 2 пункту 4 розділу III Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 (далі - Порядок), у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.

V. Оцінка Верховного Суду

25. Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом рішень за результатами документальної планової виїздної перевірки самозайнятої особи ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати останнім податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016.

26. Так, за наслідками проведення вказаної перевірки відповідачем прийнято Акт від 18.05.2017 №3717/20-40-13-15-07/ НОМЕР_1, відповідно до якого, контролюючим органом зроблено висновок, що ФОП ОСОБА_2, зокрема, до складу витрат 2014 року відносив витрати в сумі 193333,33 грн, використання яких в господарській діяльності не підтверджено.

27. Разом з тим, судами встановлено, що вказані витрати були понесені позивачем у період з 20.06.2012 по 19.10.2012 на виконання умов договору підряду №02/04 від 02.04.2012, укладеному з ТОВ "К. І. П." щодо виконання ремонтних робіт адміністративної будівлі, що розташована у АДРЕСА_1, яка належить на праві власності позивачу, що підтверджується копією витягу про державну реєстрацію прав від 19.10.2011 №31711244. Ці витрати були включені позивачем до Книги обліку доходів і витрат за 2014 рік.

28. На підтвердження правомірності віднесення витрат, позивачем було надано копію договору №0/06-1 від 01.06.2012 оренди адміністративної будівлі, що розташована у АДРЕСА_1, який був укладений з ТОВ "ВКП "Форсаж", копію угоди про зміну орендної плати від 23.12.2013 до вказаного договору та копії актів надання послуг оренди за період 2012-2014 роки.

29. Виконання робіт за договором підряду підтверджується копіями: протоколу погодження договірної ціни, довідки про вартість виконаних робіт, акта прийняття виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати), акта прийняття виконаних будівельних робіт.

30. На підтвердження понесених витрат у зазначеному розмірі та періоді позивачем були надані копії виписок, завірені банком, про проведення оплат за договором №02/04 від 02.04.2012 на суму 232000,00 грн (з ПДВ).

31. Суди попередніх інстанцій, дослідивши Акт перевірки, дійшли висновку, що контролюючий орган за цим епізодом, в Акті не зазначив первинні та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення та у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - не зазначив перелік цих документів.

32. Крім того, Акт перевірки не містить посилання на первинні документи, які б свідчили про проведення господарських операцій позивачем за якими зазначені витрати були понесені задля надання їм відповідної правової оцінки та визначення правильності чи помилковості віднесення вказаних сум позивачем до валових витрат.

33. Також, в акті перевірки не відображено питання правомірності віднесення витрат 2012 року у 2014 році і не викладено зміст цього порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків.

34. На підставі наведеного, з урахуванням положень підпункту 2 пункту 4 розділу ІІІ Порядку, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції щодо підтвердження позивачем витрат, які ним були понесені в 2012 році в розмірі 193333,33 грн, будь - яких обґрунтованих порушень ним вимог пункту 177.2, 177.4 статті 177 ПК України з цього приводу відповідачем не доведено.

35. Крім того, в Акті перевірки в якості порушень податкового законодавства позивачем указано про неправомірне віднесення до складу витрат у 2016 році сплачених відсотків по кредиту в сумі 308516,65 грн в 2015 році та в сумі 311151,51 грн в 2016 році, оскільки такі витрати не зазначені в переліку витрат, передбачених в пункті 177.4. статті 177 ПК України.

36. З аналізу положень статті 177 ПК України висновується, що фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування може віднести до складу витрат витрати, якщо вони документально підтверджені первинними документами; пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи-підприємця; безпосередньо пов'язані з отриманням доходів; фактично сплачені; товари (послуги) фактично отримано фізичною особою-підприємцем.

37. Як установлено судами, між позивачем та ПАТ "Східно-Український Банк "Грант" було укладено кредитний договір №16/від 18 від 15.05.2014.

38. Відповідно до пункту 1.1. вказаного договору було встановлено цільове призначення кредиту - на поточні господарські потреби. Згідно з копіями банківських виписок позивачем протягом 2015-2016 років були сплачені відсотки за кредитним договором №16/від. 18 від 15.05.2014 на загальну суму 619668,16 грн, які були відображені в складі витрат в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік.

39. Кредитні кошти залучались позивачем для поточних господарських потреб.

40. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 4 Закону України від 12.07.2001 № 2664-III "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (далі - ~law21~) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, серед інших є фінансовою послугою.

41. ~law22~ установлено, що до фінансових послуг відносяться банківські та інші фінансові послуги, що надаються відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність".

42. Згідно з частиною 1 статті 49 Закону України від 07.12.2000 №2121-III "Про банки і банківську діяльність" як кредитні в цій статті розглядаються операції - банківські послуги щодо розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

43. Отже, кредитування (тобто надання грошових коштів в позику під проценти банківською або іншою фінансовою установою) є банківською (фінансовою) послугою, в якій банк виступає надавачем такої послуги, а клієнт банку (в даному випадку - позивач) - є користувачем послуг банку. Оплата процентів, нарахованих на кредитні кошти, що одержані від Банку для господарських потреб є вартістю придбаних банківських послуг, прямо пов'язаних з господарською діяльністю позивача.

44. Ураховуючи наведене, суди дійшли обґрунтованого висновку, що позивач правомірно включив до складу витрат у 2016 році витрати по сплаті процентів за користування кредитом в загальному розмірі 619 668,16 грн.

45. Також в Акті перевірки в якості порушень податкового законодавства позивачем вказано про неправомірне віднесення до складу витрат у 2016 році амортизаційних відрахувань за 2015 рік в сумі 200 910,93 грн, за 2016 рік в сумі 219 175,56
грн, оскільки такі витрати не зазначені в переліку витрат, передбачених в пункті
177.4. статті 177 ПК України.

46. Порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об'єкта оподаткування визначений пунктом 138.3. ПК України, відповідно до підпункту 138.3.1 якого розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 138.3. ПК України, підпунктами 138.3.2-138.3.4 цього пункту.

При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім "виробничого" методу.

47. Не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування: вартість гудвілу; витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів. Термін "невиробничі основні засоби" означає основні засоби, які не використовуються в господарській діяльності платника податку (підпункт
138.3.2. пункту 138.3 статті 138 ПК України).

48. Відповідно до обставин справи у власності позивача знаходяться два об'єкта основних засобів:

- нежитлова будівля літ. "Р-1", загальною площею 505,8 кв. м., розташована за адресою АДРЕСА_2 вартістю 1573600,00 грн (згідно звіту про незалежну оцінку майна від 11.01.2013). Термін корисної дії - 20 років, група - 3 (будівлі, споруди), метод розрахунку зносу - прямолінійне списання, ліквідаційна вартість 5 000,00 грн. Дата початку амортизації - 01.01.2015. Тобто, амортизаційні нарахування за місяць складають 6 535,83 грн, за 11 місяців 2015 року - 71
894,13 грн, 12 місяців 2016 року - 78 429,96 грн;

- нежитлова будівля літ. "Щ-1", загальною площею 906,4 кв. м., розташована за адресою АДРЕСА_2 вартістю 2819911,00 грн (згідно звіту про незалежну оцінку майна від 11.01.2013). Термін корисної дії - 20 років, група - 3 (будівлі, споруди), метод розрахунку зносу - прямолінійне списання, ліквідаційна вартість 5 000,00 грн. Дата початку амортизації - 01.01.2015. Тобто, амортизаційні нарахування за місяць складають 11 728,80 грн, за 11 місяців 2015 року - 129
016,80 грн, за 12 місяців 2016 року - 140 745,60 грн.

49. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від
03.09.2014 у справі №820/13012/14, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання недійсною консультацію та зобов'язання вчинити певні дії, визнано недійсною податкову консультаціюя Основянської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів і зборів у Харківській області, що була надана ФОП ОСОБА_1 та оформлена лситом від 13.06.2014. Вказаними судовими рішеннями було зобов'язано Основ'янську ОДПІ м. Харкова надати ФОП ОСОБА_1 нову податкову консультацію.

50. Згідно з висновками судів у вказаній справі №820/13012/14 до складу витрат не включаються витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів. Разом з тим, ці витрати підлягають амортизації у порядку, визначеному статтями 144, 145, 146 ПК України. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" надає фізичній особі підприємцю право вести спрощений облік доходів і витрат, при цьому не позбавляє його права вести бухоблік валових витрат основних фондів, що підлягають амортизації та витрат на отримання основних засобів, придбання паливно-мастильних матеріалів.

51. За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про правомірність віднесення до складу витрат 2016 року амортизаційних відрахувань за 2015 рік в сумі 200910,93 грн, за 2016 рік в сумі 219175,56 грн. Колегія суддів підтримує такий висновок судів попередніх інстанцій.

52. Крім того, в Акті перевірки зазначено про те, що позивач помилково застосував річну суму авансових платежів в розмірі 2098,30 грн. У графі 1.3 розділу 2 Додатку Ф2 до Декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік вказана сума 6 359,96 грн, на підставі даних декларації підприємця необхідно було вказати суму 8 458,26 грн.

53. Порядок заповнення Декларації про майновий стан та доходи регулюється Інструкцією щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.09.2016 № 821)

54. Відповідно до вказаного нормативного акту, у рядку 1.3 розділу 2 Додатку Ф2 до Декларації про майновий стан та доходи зазначається залишок суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету з урахуванням фактично сплачених авансових платежів протягом звітного (податкового) року (рядок 1.1 - рядок 1.2).

55. Судами досліджено Декларацію про майновий стан та доходи за 2016 рік та встановлено, що в рядку 1.1. розділу 2 Додатку Ф2 до Декларації позивачем була зазначена сума 8458,26 грн, а в рядку 1.2. - сума 2098,30 грн, яка була фактично сплачена, що підтверджується копіями виписок банку.

56. Отже, в рядку 1.3. декларації позивач правомірно зазначив суму 6 359,96 грн, у зв'язку з чим суди дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність доводів контролюючого органу у цій частині.

57. Отже, Верховний Суд підтримує висновки судів попередніх інстанцій про те, що у контролюючого органу не було підстав для визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 60679,00 грн та штрафу у розмірі 15169,75
грн.

58. Виходячи із системного аналізу вказаних норм права та встановлених судами попередніх інстанцій обставин, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення та вимогу про сплату боргу діяв усупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства.

59. Колегія суддів також зазначає, що переоцінка встановлених судами обставин справи, а також додаткова перевірка доказів, не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 341 КАС України.

60. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

61. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

62. Ураховуючи приписи пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law26~, а також те, що касаційна скарга на судові рішення в цій справі була подана до набрання чинності ~law27~ і її рогляд не закінчено до набрання чинності ~law28~, Верховний Суд розглядає її у порядку, що діяв до набрання чинності ~law29~. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020).

63. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

64. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

постановив:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року справі № 820/3125/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий О. О. Шишов

Судді І. В. Дашутін

І. Л. Желтобрюх