Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.09.2020 року у справі №826/4043/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 826/4043/16

адміністративне провадження № К/9901/22242/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М. В.,

суддів: Губської О. А., Мельник-Томенко Ж. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року (головуючий суддя - Епель О. В., судді: Карпушова О. В., Кобаль М. І.)

у справі №826/4043/16

за позовом ОСОБА_1

до Генерального штабу Збройних Сил України

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

I. РУХ СПРАВИ

1. У березні 2016 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною відмову включити щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, до складу грошового забезпечення, з якого нараховано одноразову грошову допомогу у разі звільнення;

- зобов'язати виплатити одноразову грошову допомогу, передбачену частиною 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 25 повних календарних років з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначав про протиправність відмови відповідача включити щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60% грошового забезпечення до складу грошового забезпечення, з якого було нараховано одноразову грошову допомогу у разі звільнення.

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2017 року позов задоволено.

4. Визнано протиправною відмову Генерального штабу Збройних Сил України щодо не включення щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, до складу грошового забезпечення, з якого нараховано одноразову грошову допомогу у разі звільнення.

5. Зобов'язано Генеральний штаб Збройних Сил України виплатити одноразову грошову допомогу, передбачену частиною 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 25 повних календарних років з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги.

6. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволені позову.

7. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом Міністра оборони України від 8 грудня 2015 року №1024 позивача звільнено з військової служби у запас за пунктом "б" частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" - за станом здоров'я.

9. Наказом командира військової частини А2513 від 25 грудня 2015 року №296 позивача виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Шевченківського районного у місті Києві військового комісаріату. Зобов'язано виплатити одноразову грошову допомогу у разі звільнення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393, у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний рік військової служби, за 25 календарних років.

10. Листом від 23 лютого 2016 року, розглянувши адвокатський запит, Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України повідомило, зокрема, що відповідно до пункту 8 Інструкції про розмір і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки щомісячна додаткова грошова винагорода була встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, виплачувалась позивачу щомісяця з дня запровадження до дня звільнення його з військової служби, тобто мала постійний характер, то в силу положень статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні. Отже відмова відповідача, оформлена листом від 26 лютого 2016 року, включити винагороду у розмірі 60% грошового забезпечення до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога у разі звільнення, є протиправною.

12. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове, апеляційний суд виходив з того, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, має тимчасовий характер та не підлягає включенню до складу грошового забезпечення з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

13. Позивач у своїй касаційній скарзі зазначає, що відповідачем не заперечувалася обставина безперервної виплати йому щомісяця додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889.

14. Ні постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, ні виданою відповідно до її положень Інструкцією про розмір і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України не визначено, що щомісячна додаткова грошова винагорода носить тимчасовий характер.

15. Також у обґрунтування касаційної скарги зазначає що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, має не тимчасовий, а навпаки, постійний характер, її розмір є фіксованим, а виплати щомісячні, тому вона підлягає включенню до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.

16. Відповідач заперечень на касаційну скаргу не надіслав.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.

18. Згідно із частиною 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі-Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

19. У постанові Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

20. Відповідно до ~law12~ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

21. Підпунктом 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій" (далі - Постанова № 889) встановлено військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) щомісячну додаткову грошову винагороду: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

22. Відмова позивачу у включенні щомісячної додаткової грошової винагороди при обчисленні одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби ґрунтувалась на вимогах Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року №595 (далі - Інструкція №595), що виданий на виконання Постанови №889.

23. Підпунктом 2.2 пункту 2 Інструкції №595 передбачено виплату винагороди військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 2.1 цього пункту) здійснювати в таких розмірах на місяць: з 1 квітня 2013 року - до 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - до 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.

24. Відповідно до пункту 8 Інструкції №595 винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

25. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволені позовних вимог, керувався положеннями Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260, та Інструкції №595 як спеціальними нормативно-правовими актами, що визначають структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті одноразової допомоги при звільненні, не врахувавши при цьому пріоритетність законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.

26. Так, ~law13~ Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

27. Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме ~law14~, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам ~law15~.

28. Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, яка у постанові від 6 лютого 2019 року (справа №522/2738/17) дійшла наступних висновків.

29. Згідно з ~law16~ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

30. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

31. Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

32. Оскільки останні 24 місяці перед звільненням позивача додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою № 889, нараховувалась і виплачувалась йому щомісяця, що не заперечувалося та не спростовувалося відповідачем, підстави вважати таку винагороду одноразовим та нерегулярним видом грошового забезпечення відсутні.

33. За наведеного правового регулювання та обставин справи Верховний Суд погоджується із висновком суду першої інстанції що відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення, з якого нараховано позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду передбачену Постановою №889.

34. У численних постановах (зокрема, від 31 липня 2019 року у справі №826/3398/17, від 22 жовтня 2019 року у справі №520/3505/19, від 16 грудня 2019 року у справі №825/812/17, від 19 лютого 2020 року у справі №822/2741/17, від 28 лютого 2020 року у справі №817/1427/17, від 19 березня 2020 року у справі №820/5286/17, від 10 липня 2020 року у справі №760/8406/16-а) Верховний Суд сформував правову позицію у даній категорії справ, відповідно до якої щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 60% грошового забезпечення, що передбачена Постановою №889, підлягає включенню до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні.

35. При ухваленні рішення суд апеляційної інстанції керувався правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 4 листопада 2014 року ( №21-473а14) та від 16 червня 2015 року ( №21-621а15), а також в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року (справа №760/8406/16-а).

36. Проте, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17 зазначала, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

37. У даному випадку на час ухвалення рішення судом касаційної інстанції Великою Палатою Верховного Суду було висловлено правову позицію щодо складових грошового забезпечення військовослужбовців, а тому суд при перегляді судових рішень повинен керуватися саме нею.

38. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

39. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального права, прийнято з дотриманням норм процесуального права, але помилково було скасовано апеляційним судом, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

40. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 356 КАС України, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року N460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2017 року у справі № 826/4043/16 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Судді М. В. Білак О. А. Губська Ж. М. Мельник-Томенко