Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 жовтня 2018 року

Київ

справа №803/3751/15

адміністративне провадження №К/9901/14117/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року (суддя Александрова М.А.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року (судді Богаченко С.І., Старунський Д.М., Рибачук А.І.) в адміністративній справі № 803/3751/15 за позовом ОСОБА_1 до Волинського обласного військового комісаріату (далі - Військкомату ), Міністерства оборони України (далі - Міноборони), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання протиправними дій та визнання протиправними і скасування рішення і наказу, -

встановив:

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Міноборони від 17 квітня 2015 року № 14 оформлене протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців Департаменту фінансів Міноборони, та наказ військового комісара Військкомату від 05 червня 2015 року № 38-од про виплату одноразової державної грошової допомоги ОСОБА_3; визнати протиправними дії Волинського обласного військового комісаріату при вирішенні її питання про призначення і виплату їй одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю брата - військовослужбовця ОСОБА_4.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що є членом сім'ї загиблого військовослужбовця й нарівні з матір'ю має право на отримання одноразової грошової допомоги. Вважає протиправним рішення щодо призначення батькові загиблого - ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, який ухилився від виконання батьківського обов'язку відносно сина, а тому втратив право на її отримання.

Суди встановили, що 22 травня 2014 року загинув у місті Волноваха Донецької області під час виконання обов'язків військової служби (участі в антитерористичній операції) військовослужбовець ОСОБА_4, який є сином третіх осіб у справі ОСОБА_3, ОСОБА_2 та рідним братом позивачки ОСОБА_1.

Батьки загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвали шлюб 18 листопада 1996 року і проживали окремо.

Згідно з рішенням Луцького міського суду Волинської області від 17 травня 1996 року батько ОСОБА_3 сплачував на користь матері ОСОБА_2 аліменти на двох неповнолітніх дітей: дочку - позивачку у справі ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_1) і сина - загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 За невиконання цього обов'язку ОСОБА_3 вироком цього суду від 17 жовтня 1997 року притягувався до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів.

16 червня 2014 року Комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової державної грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців Департаменту фінансів Міністерства оборони України (Комісія) рішенням № 5 призначила одноразову грошову допомогу матері загиблого військовослужбовця ОСОБА_2

17 квітня 2015 року ця ж комісія рішенням № 14 призначила одноразову грошову допомогу батькові загиблого військовослужбовця ОСОБА_3, яка виплачена на підставі наказу Військкомату від 05 червня 2015 року № 38-од.

Позивач і третя особа ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом про визнання ОСОБА_3 таким, що ухилявся від виконання батьківського обов'язку та усунення його від одержання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю сина військовослужбовця ОСОБА_4 Луцький міськрайонний суд Волинської області рішенням від 21 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалами апеляційного суду Волинської області від 20 листопада 2014 року та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня 2015 року, у задоволенні позову відмовив.

05 червня 2015 року Військкомат надіслав заяви ОСОБА_1 від 15 і 27 травня 2015 року до Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової державної грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців Департаменту фінансів Міноборони. Разом із заявами направив документи: довідку про проходження військової служби; копію свідоцтва про смерть військовослужбовця; копію лікарського свідоцтва про смерть; копію довідки про причину смерті; копію витягу з протоколу центральної військової лікарської комісії; копію довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії (МСЕК); копію витягу з наказу військової частини А2331 про виключення ОСОБА_4 зі списків особового складу; копію свідоцтва про народження; копію довідки про склад сім'ї; копію паспорта ОСОБА_1; копію картки платника податків; копію рішення Луцького міськрайонного суду; копію витягу з Державного реєстру актів цивільного стану; копію довідки управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку.

До Департаменту фінансів Міноборони заяви ОСОБА_1 з документами надійшли 16 червня 2015 року і зареєстровані за № 14414.

За результатами розгляду документів Комісія надіслала до Військкомату листа від 22 червня 2015 року № 248/3/6/1272 з роз'ясненням, що подані ОСОБА_1 документи не відповідають вимогам Порядку, тому повертаються без реалізації.

Листом від 02 липня 2015 року № ВСЗ/808 Військкомат повідомив про прийняте рішення ОСОБА_1

Не погоджуючись з такими діями відповідачів ОСОБА_1 звернулась до суду.

Волинський окружний адміністративний суд постановою від 26 травня 2016 року у задоволенні позову відмовив повністю. Зазначив, що ОСОБА_3 в судовому порядку не позбавлявся батьківських прав щодо загиблого сина ОСОБА_4, отже правових підстав для усунення його від прав на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби немає.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29 вересня 2016 року постанову суду першої інстанції залишив без змін.

ОСОБА_1 не погодилася із рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій і подала касаційну скаргу про їх скасування та постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог. Зазначає, що має право на отримання частини грошової допомоги, оскільки на час загибелі ОСОБА_4 була членом його сім'ї та проживала з ним в одному помешканні та була пов'язана з ним спільним побутом. До того суди не взяли до уваги те, що позивачка звернулася до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо дітей, у тому числі й щодо ОСОБА_4

На касаційну скаргу Міноборони надіслало відзив, в якому просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.

Верховний Суд переглянув судові рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.

Відповідно до статті 41 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ).

Частиною першою статті 16 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби (підпункт 1 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII).

З метою реалізації положень статті 16 Закону № 2011-ХІІ розроблено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок).

Згідно пункту 5 цього Порядку одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату загибелі (смерті), рівними частками членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Аналогічні положення щодо переліку осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, передбачені у статті 161 Закону № 2011-ХІІ.

Суди встановили, що Луцький міськрайонний суд Волинської області рішенням від 21 жовтня 2014 року, залишеним без зміни ухвалами апеляційного суду Волинської області від 20 листопада 2014 року та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня 2015 року, відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання батька таким, що ухилився від виконання батьківського обов'язку та усунення від одержання одноразової грошової допомоги.

Також матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 у встановленому законом порядку не позбавлявся батьківських прав за ухилення від виконання батьківських обов'язків, а відтак на нього не розповсюджуються наслідки, передбачені частиною першою статті 166 Сімейного кодексу України щодо позбавлення майнових прав, заснованих на спорідненості із дитиною.

Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Пунктами 12, 13 Порядку передбачено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів). Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

На підставі наведених положень суди дійшли обґрунтованого висновку про правомірність рішення Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців департаменту фінансів Міністерства оборони України від 17 квітня 2015 року № 14 про призначення одноразової грошової допомоги батькові загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 та наказу Військкомату від 05 червня 2015 року № 38-од, на підставі якого проведена виплата.

З наведенням ґрунтовних мотивів суди спростували доводи позивачки про те, що нею в судовому порядку порушено питання про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав. Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у відкритті провадження в частині позовних вимог про позбавлення батьківських прав щодо ОСОБА_4 і у контексті наведених обставин у цій справі правильно зазначили, що на момент загибелі останнього ОСОБА_3 не був позбавлений батьківських прав, а тому він належить до переліку осіб, передбачених у статті 161 Закону № 2011-ХІІ, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Такими, що не ґрунтуються на законі слід також визнати доводи касаційної скарги про визнання протиправними дій Військкомату при вирішенні питання про призначення і виплату їй як сестрі - члену сім'ї загиблого військовослужбовця одноразової грошової допомоги.

Як убачається з матеріалів справи заяви ОСОБА_1 від 15 та 27 травня 2015 року разом з доданими документами направлені Військкоматом до Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців департаменту фінансів Міністерства оборони України. Листом від 22 червня 2015 року № 248/6/1272 повідомлено ОСОБА_1, що подані документи повертаються без реалізації, оскільки вони не відповідають положенням Порядку. Відповідач виходив з того, що згідно з довідкою, яку раніше подала ОСОБА_2, до членів сім'ї загиблого військовослужбовця належала лише мати. Натомість ОСОБА_1 подала довідку про склад сім'ї іншого змісту. У встановлений законом спосіб позивача повідомлено про прийняте рішення.

Решта доводів касаційної скарги не спростовують вищенаведені основні правові висновки суду.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді : Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко