Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 жовтня 2018 року

Київ

справа №529/630/17

адміністративне провадження №К/9901/24447/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Решетилівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (далі - управління ПФУ) на постанову Диканського районного суду Полтавської області від 11 серпня 2017 року (суддя Гвоздик А.Є.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року (судді Сіренко О.І., Любчич Л.В., Спаскіна О.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до управління ПФУ про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила: визнати дії управління ПФУ щодо припинення виплати їй пенсії протиправними; зобов'язати управління ПФУ поновити виплату пенсії з моменту порушення права на соціальний захист, а саме з 01 серпня 2017 року.

Суди встановили, що ОСОБА_1 є пенсіонеркою, перебуває на обліку в управлінні ПФУ та отримувала пенсію за віком.

Відповідно до довідки від 19 квітня 2017 року № НОМЕР_1 ОСОБА_1 була взята на облік в управлінні соціального захисту населення Диканської районної державної адміністрації (далі - управління соцзахисту) як внутрішньо переміщена особа.

У подальшому позивачка разом зі своєю сім'єю набули право власності на квартиру № 8, на вулиці Чернишевського, 5 у селищі міського типу Диканька Полтавської області, і 19 квітня 2017 року ОСОБА_1 зареєструвала постійне місце проживання за вказаною адресою.

05 липня 2017 року позивачка подала до управління соцзахисту заяву про виключення її з бази даних про внутрішньо переміщених осіб і з 05 липня 2017 року була знята з обліку.

05 липня 2017 року позивачка також звернулася із заявою до управління ПФУ, в якій повідомила про добровільну відмову від статусу внутрішньо переміщеної особи у зв'язку із придбанням житла та реєстрацією в у селищі міського типу Диканька Полтавської області та продовження виплати пенсії на загальних підставах як громадянину України без реєстрації як внутрішньо переміщеної особи.

За результатами розгляду цієї заяви управління ПФУ листом від 11 липня 2017 року № 41/М-02 повідомило, що виплату пенсії з 01 серпня 2017 року буде призупинено, а для відновлення її виплати необхідно надати довідку про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи та рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Вважаючи права та законні інтереси порушеними, позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом.

Диканський районний суд Полтавської області постановою від 11 серпня 2017 року позов задовольнив.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24 жовтня 2017 року це рішення залишив без змін.

Ухвалюючи такі рішення, суди виходили із того, що припинення виплати пенсії здійснено без прийняття відповідного рішення і за відсутності підстав, передбачених статтею 49 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1058-IV).

Управління ПФУ не погодилося із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і звернулося із касаційною скаргою про їх скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову. У скарзі посилається на неправильне застосування судами матеріальних норм права. Зокрема, зазначає, що суди не врахували вимоги Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VІІ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», згідно з якими пенсія виплачується у разі фактичного проживання внутрішньо переміщеної особи за місцем реєстрації, вказаним у довідці департаменту соціального захисту населення про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, також зазначає, що з моменту скасування довідки в управління ПФУ відсутні підстави для виплати пенсії. Зазначає, що управлінню ПФУ повідомили, що ОСОБА_1 знята з обліку як внутрішньо переміщена особа з 05 липня 2017 року, тому вони не мали законного права продовжувати виплату їй пенсії.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду перевірив зібрані у справі докази, на підставі яких були прийняті оскаржені рішення судів першої та апеляційної інстанцій, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон № 1058-IV.

Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти, у сфері правовідносин врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону № 1058-IV, за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; (положення пункту 2 частини першої статті 49 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009) 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

Встановивши те, що виплата пенсії позивачці припинена не з підстав, передбачених Законом № 1058-IV, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вказали на неправомірність таких дій відповідача.

Крім того, відповідно до частини другої статті 2 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Строк дії довідки про взяття особи на облік як внутрішньо переміщеної особи необмежений, нарахування і виплата пенсії особі, яка вимушено залежить від певних обставин, не може бути залежними від дії цієї довідки, оскільки право на пенсію гарантовано Конституцією України та є єдиним засобом до існування пенсіонера.

До того ж позивач добровільно відмовилася від статусу внутрішньо переміщеної особи, втрата якого не може впливати на соціальне забезпечення громадянина України, якому раніше призначена пенсія.

Доводи касаційної скарги відповідача з посиланням як на підставу припинення пенсійних виплат на постанови Кабінету Міністрів України, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки Закон № 1058-IV має вищу юридичну силу.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах Верховний Суд сформулював раніше, зокрема, у постанові від 22 серпня 2018 року (справа № 243/5476/17).

За наведених обставин колегія суддів визнає, що суди першої й апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, тому касаційну скаргу управління ПФУ слід залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 341- 343, пунктом 1 частини першої статті 349, статтями 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,-

постановив:

Касаційну скаргу Решетилівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області залишити без задоволення, а постанову Диканського районного суду Полтавської області від 11 серпня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко