Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2025 року

м. Київ

справа №120/18623/23

адміністративне провадження № К/990/17143/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Білак М. В., Єресько Л. О.

розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 120/18623/23

за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року (суддя-доповідач - Сушко О. О., судді: Залімський І. Г., Мацький Є. М.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом, у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати їй середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити їй середній заробіток за 131 день затримки повного розрахунку при звільненні за період з 21 липня 2023 року по 28 листопада 2023 року включно, обчислений шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на кількість днів затримки виплати розрахунку при звільненні.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 липня 2023 року по 28 листопада 2023 року у розмірі 57549,61 грн.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 .

Не погодившись із цим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не додано документа про сплату судового збору та надано п`ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.

15 жовтня 2024 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги у зв`язку з відсутністю фінансування.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року відповідачу продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги на 5 днів з дня отримання цієї ухвали.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 повернуто особі, яка її подала.

Відповідачем 25 березня 2025 року через підсистему «Електронний суд» повторно подано до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року визнано неповажними причини пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження. Відмовлено у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без руху у зв`язку з порушеннями строків встановлених частиною першою статті 295 КАС України, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку із зазначенням підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

На виконання вимог ухвали апеляційного суду, відповідачем 10 квітня 2025 року через підсистему «Електронний суд» подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування поважності причин пропуску строку відповідач зазначив, що уже звертався з апеляційною скаргою, проте така скарга була повернута йому у зв`язку з несплатою судового збору. Первісне подання апеляційної скарги відбулося у межах встановленого строку апеляційного оскарження.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у заяві про усунення недоліків, апелянт вказує підстави, які вже наводились у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження при подачі 24 березня 2025 року апеляційної скарги до суду, які визнані апеляційним судом неповажними.

Також суд зауважив, що з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги (05 листопада 2024 року) до дати повторного звернення з апеляційною скаргою (24 березня 2025 року) пройшло більше 5 місяців, що не може вважатись зверненням до суду без невиправданих зволікань.

Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачем до заяви не додано нових доказів на підтвердження поважності причин пропуск строку апеляційного оскарження, крім тих, що вже надавались суду.

ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

22 квітня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору. Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року залишено без руху.

12 травня 2025 року до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" надійшла заява про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2025 року продовжено Військовій частині НОМЕР_1 строк на усунення недоліків зазначених в ухвалі Верховного Суду від 30 квітня 2025 року у справі №120/18623/23.

29 травня 2025 року до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків до якої додано документ про сплату судового збору.

Автор касаційної скарги зазначає, що вперше оскаржив в апеляційному порядку рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року в межах строку, визначеного процесуальним законом, проте з підстав неусунення недоліків апеляційної скарги (не сплатою судового збору) апеляційну скаргу було повернуто. Після надходження коштів усунув недоліки апеляційної скарги - сплатив судовий збір та без зайвих зволікань звернувся до суду. Відповідач вказує, що не мав можливості з незалежних від нього причин вчасно сплатити та подати у встановлений строк відповідну апеляційну скаргу та не мав на меті зловживати своїми процесуальними правами.

Зазначає, що повторна апеляційна скарга подана в найкоротші та розумні строки після появи можливості усунення недоліків первинної апеляційної скарги, а саме сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.

Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції під час прийняття ухвали про відмову у відкриття апеляційного провадження не прийняв до уваги доводи відповідача, не дав правової оцінки обґрунтуванням та обставинам, викладеним у скарзі про визнання поважними причини пропуску процесуального строку на оскарження.

Отже, на переконання скаржника, постановляючи оскаржувану ухвалу суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права.

Ухвалою від 12 червня 2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Від відповідача відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України) не позбавляє суд касаційної інстанції можливості переглянути оскаржуване судове рішення.

Ухвалою від 17 вересня 2025 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

IV. Релевантні джерела права й акти їх застосування

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги встановлені статтею 296 КАС України. Зокрема, відповідно до пункту 1 частин п`ятої, шостої цієї статті до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору. Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.

Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

На підставі приписів пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

V. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та позиція Верховного Суду.

Касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, Верховний Суд зазначає наступне.

Як установлено судом апеляційної інстанції, підтверджено матеріалами справи, копію рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року відповідачем отримано 09 вересня 2024 року.

Вперше з апеляційною скаргою відповідач звернувся 09 жовтня 2024 року, тобто з дотриманням строку на апеляційне оскарження, передбаченого статтею 295 КАС України.

Водночас, ухвалою від 10 жовтня 2024 року суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишив без руху із наданням часу для подання документу про сплату судового збору.

15 жовтня 2024 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги у зв`язку з відсутністю фінансування.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року відповідачу продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги на 5 днів з дня отримання цієї ухвали.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 повернуто скаржнику у зв`язку з неусуненням недоліку апеляційної скарги.

З матеріалів справи слідує, що копію зазначеної ухвали скаржник отримав 05 листопада 2024 року до електронного кабінету користувача підсистеми «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

25 березня 2025 року Військовою частиною НОМЕР_1 вдруге подано апеляційну скаргу на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року у справі №120/18623/23. В апеляційній скарзі апелянт просив поновити строк на апеляційне оскарження, мотивуючи це відсутністю коштів на оплату судового збору

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року визнано неповажними причини пропуску військовою частиною НОМЕР_1 строку на апеляційне оскарження. Відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року.

В цій ухвалі Сьомий апеляційний адміністративний суд зазначив, що з моменту закінчення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року, а саме 09 жовтня 2024 року, пройшло більше п`яти місяців до звернення з апеляційною скаргою, що не може вважатись незначним строком пропуску на звернення до суду. Також, суд вказав, що державні органи є рівними перед законом і судом, поряд з іншими учасниками справи, та зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі при оскаржені судових рішень в апеляційному порядку, та не можуть зловживати наданими їм процесуальними правами. Суд дійшов висновку, що апелянтом не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України, та становили об`єктивно непереборні перешкоди, які пов`язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, причини пропуску строку апеляційного оскарження зазначені у вказаному клопотанні не є поважними.

Разом із тим, ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року апеляційну скаргу відповідача залишено без руху та запропоновано апелянту протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою із зазначенням підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями і доказами.

10 квітня 2025 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якій апелянт наголосив на тому, що вперше з апеляційною скаргою звернувся до суду в межах строку на апеляційне оскарження, проте така скарга була повернута йому у зв`язку з несплатою судового збору. Після виділення коштів Військова частина НОМЕР_1 повторно в найкоротший термін звернулася до суду апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції ухвалою від 11 квітня 2025 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 .

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, Сьомий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин. На переконання суду, з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги (05 листопада 2024 року) до дати повторного звернення з апеляційною скаргою (24 березня 2025 року) пройшло більше 5 місяців, що не може вважатись зверненням до суду без невиправданих зволікань.

Суд апеляційної інстанції виснував, що апелянтом до заяви не додано нових доказів підтвердження поважності причин пропуск строку апеляційного оскарження, крім тих, що вже надавались суду.

Надаючи оцінку висновкам апеляційного суду, Верховний Суд зауважує про таке.

Конструкція пункту 4 частини першої статті 299 КАС України встановлює дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, або якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У розрізі обставин цієї справи слід акцентувати увагу на тому, що ключовими аргументами автора касаційної скарги є те, що первісну апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції відповідачем подано з дотриманням процесуального строку, однак відсутність фінансування на оплату судового збору не залежала від волі відповідача.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21 сформував висновок, згідно якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

Відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Наведені відповідачем у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження обставини правомірно були оцінені та визнані судом апеляційної інстанції як неповажні, адже лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк встановлений процесуальним законом може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин. Окрім того, в ситуації з пропуском строків поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Суд зауважує, що обставини пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють орган державної влади від обов`язку своєчасної його сплати. Відповідач має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, а тому наведені ним обставини щодо відсутності бюджетного фінансування не повинні впливати на можливість неухильного виконання покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов`язків щодо оформлення апеляційної скарги, у тому числі щодо своєчасної оплати судового збору.

Отже, сама по собі сплата судового збору після спливу встановленого КАС України та наданого судом строку не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Правову позицію стосовно окресленого питання викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 у справі № 640/3393/19, де зазначено, що « особа яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.».

Разом із тим, після первинного повернення судом апеляційної інстанції апеляційної скарги відповідача (05 листопада 2024 року), він повторно звернувся з апеляційною скаргою лише через чотири місяці (25 березня року). Отже, друга апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 подана поза межами встановленого КАС України строку.

Верховний Суд зауважує, що право відповідача на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й, окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об`єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Як убачається з матеріалів справи, повернення первісної апеляційної скарги відбулося саме внаслідок несплати відповідачем судового збору, тобто обставин, які залежали виключно від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та не були пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Доказів існування інших непереборних обставин, які перешкоджали відповідачу скористатись правом на звернення з апеляційною скаргою у межах визначеного КАС України строку, автор касаційної скарги не зазначає та не надає.

Отже, наведені відповідачем обставини, якими обґрунтовано поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року, не пов`язані з об`єктивними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо неповажності наведених скаржником причин та відсутності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

V. СУДОВІ ВИТРАТИ

Ураховуючи результат касаційного перегляду питання щодо розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. М. Соколов

Судді М. В. Білак

Л. О. Єресько