Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 вересня 2018 року

Київ

справа №826/530/15

адміністративне провадження №К/9901/6062/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Файдюка В.В., Чаку Є.В., Мєзєнцева Є.І. від 21.07.2015 у справі №826/530/15 за позовом Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації до Кабінету Міністріву України, треті особи: Публічне акціонерне товариство "Київенерго", Харьківське обласне комунальне підприємство "Дирекція розвитку інфраструктури території", Комунальне підприємство "Чугуївтепло", Борівське комунальне підприємство теплових мереж, Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж, Комунальне підприємство "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харьковської області, про скасування окремих положень постанови та визнання нечинним Порядку,

УСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило:

- скасувати п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України (далі - відповідач) від 18 червня 2014 року № 217 "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу" (далі - Постанова);

- визнати нечинним з дати прийняття Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 444).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2015 року визнано незаконним та нечинним пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18 червня 2014 року № 217 «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу» з 02 липня 2014 року.

У решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2015 року скасовано та ухвалено нову.

В задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2015 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції. В обґрунтування касаційної скарги покликається на те, що відсутність місячного терміну для подання своїх пропозицій та зауважень до проекту постанови № 217 є дійсним та реальним порушенням прав та інтересів юридичних осіб, яких стосується цей правовий акт, що є достатньою підставою для визнання його незаконним. Крім того вказує, що судом апеляційної інстанції на надано правової оцінки висновку Міністерства юстиції України від 27.04.2014, що є основним документом, який міститься в матеріалах справи.

Відповідачем відзиву на касаційну скаргу до суду не подано.

В запереченні на касаційну скаргу Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить у задоволенні касаційної скарги позивача відмовити, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2015 залишити без змін.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що 18 червня 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 217 «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу», пунктом 1 якої затверджено Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу, що додається.

Вказана постанова набрала чинності з дня її офіційного опублікування в газеті "Урядовий кур'єр" № 116 від 02 липня 2014 року.

Незгода позивача з вказаною постановою, як такою, що порушує його права, обов'язки та законні інтереси, обумовила його звернутися до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції посилався на те, що відповідачем не було надано жодних доказів на підтвердження оприлюднення проекту оскаржуваної постанови у порядку та строки, встановлені Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», натомість, 24 червня 2014 року на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет розміщено повідомлення про оприлюднення проекту спірного регуляторного акта, тобто, вже після прийняття останнього, що є порушенням вимог ст.ст. 9, 13 вказаного закону, а також виключає можливість отримання від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань відповідних зауважень та пропозицій. Крім того, суд першої інстанції, як на підставу для задоволення позовних вимог, покликався на висновок Мін'юсту за результатами правової експертизи до проекту спірної постанови, за підписом Міністра, складеного 27.06.2014, з якого вбачається, що проект постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу" погоджено із зауваженнями щодо невідповідності акту законодавства, що має вищу юридичну силу, та вимогам нормопроектної техніки. Також у вказаному висновку вказано, що враховуючи частину другу статті 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", згідно з якою порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України, тому проект постанови має бути погоджений з Національним банком України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, Київський апеляційний адміністративний суд вказав, що те, що проект названої постанови Уряду був оприлюднений після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 217, не є безумовною підставою, яка свідчить про незаконність постанови, оскільки чинності вона набула з дня опублікування, а саме 02 липня 2014 року. Відтак усі заінтересовані суб'єкти (фізичні, юридичні особи, об'єднання) мали змогу подати свої пропозиції та зауваження головному розробнику проекту оскаржуваної постанови Уряду. Крім того, апеляційний суд зазначив, що видання постанови № 217, якою затверджений Порядок, вчинено Кабінетом Міністрів України на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом України «Про теплопостачання», а тому жодних підстав для задоволення позовних вимог не було.

Поряд з цим колегія суддів зазначає, що апеляційним судом не надано правової оцінки висновку Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи до проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поштові рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу".

У справі "Петриченко проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що цілком ігнорування доводів заявника, навіть коли вони були конкретними, доречними та важливими, призводить до не дотримання судами свого зобов'язання за пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Таким чином, залишення поза увагою висновку Міністерства юстиції України від 27.06.2014, на який як на один з головних доказів у справі покликався позивач, може розцінюватись як порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ч. 2 ст. 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази та не встановив обставини, які мають значення для вирішення справи, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до Київського апеляційного адміністративного суду.

Керуючись ст.ст. 343, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз ,

Судді Верховного Суду