Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.09.2018 року у справі №814/2956/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

18 вересня 2018 року

справа №814/2956/14

адміністративне провадження №К/9901/8599/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Явкинський елеватор» на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року у складі суддів Джабурія О.В., Крусяна А.В., Шляхтицького О.І. у справі №814/2956/14 за позовом Приватного акціонерного товариства «Явкинський елеватор» до Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

23 червня 2011 року Приватне акціонерне товариство «Явкинський елеватор» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкового повідомлення-рішення від 20 травня 2011 року № 0000122301 в частині збільшення Товариству суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем на суму 576 110 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) на суму 144 027 грн., з мотивів безпідставності його прийняття.

Розгляд справи здійснювався неодноразово. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 21 серпня 2014 року постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року у даній справі скасовано в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 20 травня 2011 року № 0000122301 в частині збільшення Товариству суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем на суму 576 110 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 144 027 грн., справу в цій частині направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Відтак, предметом нового судового розгляду даної справи є позовна вимога про скасування цього податкового повідомлення-рішення в зазначеній частині.

03 березня 2015 року постановою Миколаївського окружного адміністративного суду позов Товариства задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення податкового органу від 20 травня 2011 року № 0000122301 в частині збільшення позивачу, як платнику податку на додану вартість суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 576 110 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 144 027 грн.

29 липня 2015 року постановою Одеського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року, ухвалено у справі нову постанову, якою відмовлено у задоволенні адміністративного позову Товариства про скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 20 травня 2011 року № 0000122301 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 576 110 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 144 027 грн.

18 серпня 2015 року позивачем подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій Товариство, посилаючись на невідповідність викладених в рішенні суду апеляційної інстанції висновків обставинам справи, прийняттям рішення внаслідок неповного дослідження доказів, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на реальність здійснення ним господарських операцій, підтверджених первинними документами, з Товариством з обмеженою відповідальністю у вересні 2010 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Агротехтрейд» у вересні 2010 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Ковальзернотрейд» у вересні та жовтні 2010 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Шер К» у жовтні 2010 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Контрол-Ком» у листопаді 2010 року.

20 серпня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства та витребувано матеріали справи №814/2956/14 з Одеського окружного адміністративного суду.

21 вересня 2015 року відповідачем надані заперечення на касаційну скаргу позивача до Вищого адміністративного суду України, у яких просить залишити касаційну скаргу Товариства без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції без змін.

03 листопада 2015 року справа № 814/2956/14 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

24 січня 2018 року справа № 814/2956/14 разом із матеріалами касаційної скарги К/9901/8599/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом впродовж березня-травня 2011 року проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання зокрема вимог податкового законодавства за період 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, результати якої викладені в акті перевірки від 20 травня 2011 року №115/23/00955070, на підставі якого згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, керівником податкового органу прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 травня 2011 року № 0000122301, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання за порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97 на суму 659649 грн., з яких предметом судового розгляду та касаційного перегляду є сума 576 110 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, з яких предметом перегляду є сума 144 027 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» полягає у занижені позивачем податку на додану вартість, внаслідок формування податкового кредиту за взаємовідносинами з його контрагентами, а саме Товариствами з обмеженою відповідальністю «Де-Лонга», Холдінговая компанія «Агротехтрейд», «Ковальзернотрейд», «Шер К», «Контрол-Ком», «Промспецтор», які за висновком податкового органу не спрямовані на настання реальних правових наслідків, а тому є нікчемними.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами Товариством представлені світлокопії первинних документів, а саме: договори складського зберігання, договори поставки, складські квитанції, накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності, платіжні документи, які були досліджені судом при розгляді справи.

Суд першої інстанції оцінюючи спірні правовідносини дійшов висновку, що мав місце факт придбання позивачем продукції у контрагентів у періоді, що перевірявся, з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності (складське зберігання, посередництво в торгівлі сільськогосподарською продукцією), а також те, що придбання товарів супроводжувалось отриманням податкових накладних, які містили всі необхідні реквізити, передбачені чинним законодавством.

Податковим органом на переконання безтоварності господарських операцій, що мали місце між позивачем та його контрагентами судам попередніх інстанцій надані копія ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2013 року №К/800/44495/13, копія постанови Крюківського районного суду м. Кременчук від 05 серпня 2011 року у справі № 40233/11, копія постанови Суворівського районного суду м. Херсона від 19 червня 2012 року у справі № 2120/2003/12, копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 18 жовтня 2011 року у справі №5016/2167/2011 року, копія постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року № 23-4425/12/1470, копія висновку експерта від 10 жовтня 2011 року № 6465, копія акту Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаїв № 574/23- 300/35639294, копія акту Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва від 11 квітня 2011 року № 1231/23- 100/36536675, копія акту Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції від 17 березня 2011 року № 825/23-100/33436701, копія акту Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва віл 16 березня 2011 року № 825/23-100/33436701, копія акту Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва від 09 лютого 2010 року.

Виклавши шляхом перерахування докази у постанові суд апеляційної інстанції не оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо безтоварності господарських операцій висновуючись на наступному.

По взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Де-Лонга» (вересень 2010 року) загальна чисельність працюючих складає одну особу, у тому числі за сумісництвом 0 осіб (акт від 09 лютого 2010 року № 137/23-300/37104044). Позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій з цим контрагентом надано, а судом першої інстанції враховано договір складського зберігання, ТТН, договір купівлі-продажу, видаткові накладні.

Підстава відхилення (неприйняття) наданих позивачем документів судом апеляційної інстанції у постанові не зазначена, оцінка наданих документів з точки зору належності, допустимості та достатності доказів не надана. Спірним питанням є повноваження особи, яка підписала документи прийняті позивачем до обліку, при цьому, жоден із долучених до матеріалів справи документів не є оригіналом або засвідченою судом копією. Факт підписання документів, відповідність їх підставам формування бухгалтерського обліку, належність доказів, зокрема їх засвідчення та дотримання правил одержання (висновків експертів) з інших проваджень не досліджено. Позивач не спромігся довести факт використання придбаного товару у власній господарській діяльності впродовж всіх судових розглядів при досить тривалому терміні розгляду справи.

Суд визнає, що висновок про дотримання позивачем (або порушення) положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», за умови чіткої правової регламентації даної норми без належного встановлення усіх складових правовідносин є передчасним.

По взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Промспецтор», у цій частині прийнятними є доводи заявника касаційної скарги стосовно того, що податкове повідомлення-рішення щодо визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 83538 грн. 66 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 20885 грн. не є предметом судового перегляду.

По взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ковальзернотрейд».

Позивач на підтвердження реальності господарських операцій також надав договір складського зберігання, договір купівлі-продажу, податкові накладні. Видаткові накладні за підписом директора Товариством з обмеженою відповідальністю «Ковальзернотрейд» ОСОБА_1, які завірені печаткою даного підприємства. Проте, судом першої інстанції не було враховано той факт, що працівниками податкової міліції 03 квітня 2013 року отримано пояснення від ОСОБА_1, який повідомив, що ніяких договорів та інших документів з Товариством він не підписував.

Товариство у касаційній скарзі вказує на те, що відібрані працівниками податкової міліції пояснення не є допустимими доказами.

Суд визнає, що приймаючи ці пояснення як належні суд апеляційної інстанції не надав їм оцінку на відповідність процесуальним вимогам допустимості, що виключає можливість самостійної їх оцінки (переоцінки) судом касаційної інстанції за межами касаційного перегляду.

Оцінку із іншими контрагентами, взаємовідносини Товариства з якими вплинули на формування податкового кредиту, судом апеляційної інстанції не здійснено. При цьому суд апеляційної інстанції дійшов правильних узагальнюючих висновків.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції при вирішення справи не було звернуто увагу на той факт, що належним чином оформлена (підписана невідомою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги, пославшись при цьому на позицію викладену Верховним Судом України у постанові від 21 січня 2011 року.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Товариство та його вищевказані контрагенти, податкові накладні (та інші документи) яких стали підставою для формування позивачем податкового кредиту, виписані особами, які заперечують свою участь у створенні та діяльності товариств, які їх склали, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів. Отже, виписані від їх імені податкові накладні та інші документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним, з посиланням у цій частині на позицію Верховного Суду України викладену у постанові від 05 березня 2012 року у справі №21-421а11.

Суд погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, разом з тим такі висновки стосовно спірних правовідносин можуть бути висловлені після повного, належного та всебічного розгляду справи, здійсненого за умови долучення до матеріалів справи не світлокопій, а належних письмових доказів, вимоги до яких на час касаційного перегляду встановлені статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із його контрагентами, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд вважає, що не встановлення та не дослідження судами попередніх інстанцій складу податкових правопорушень, покладених податковим органом в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, доводить порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи внаслідок не дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів та встановлення обставин, що мають істотне значення на підставі недопустимих доказів.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, судові рішення у справі - скасуванню, з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Явкинський елеватор» задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року у справі №814/2956/14 та постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року скасувати.

Справу №814/2956/14 за позовом Приватного акціонерного товариства «Явкинський елеватор» до Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 20 травня 2011 року № 0000122301 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 576 110 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) на суму 144 027 грн., направити до Миколаївського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер