Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 вересня 2018 року

Київ

справа №806/5106/15

адміністративне провадження №К/9901/10743/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 806/5106/15

за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду, прийняту 04 грудня 2015 року у складі судді Липи В.А. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду, прийняту 24 лютого 2016 року у складі колегії суддів: головуючого - Жизневської А.В., суддів Малахової Н.М., Моніча Б.С.,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, у якому просив:

- визнати незаконними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови ОСОБА_2, у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства у власність на території Котлярської сільської ради Попільнянського району Житомирської області;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, повторно розглянути раніше подану заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства у власність на території Котлярської сільської ради Попільнянського району Житомирської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач не мав права відмовляти у видачі дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки твердження останнього про резервування земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства з метою надання їх у власність військовослужбовцям, які виконують завдання в зоні проведення антитерористичної операції, не є доведеним фактом та не підпадає під перелік підстав для відмови у видачі дозволу на розробку проекту землеустрою. Зважаючи на те, що дії відповідача не узгоджуються із приписами Земельного кодексу України, вважає, що його заява має бути повторно розглянута останнім.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду суду від 04 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства у власність на території Котлярської сільської ради Попільнянського району Житомирської області. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства у власність на території Котлярської сільської ради Попільнянського району Житомирської області від 22 вересня 2015 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 22 вересня 2015 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Котлярської сільської ради Попільнянського району Житомирської області.

Листом від 20 жовтня 2015 року Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повідомило позивача про те, що не може задовольнити його клопотання про надання дозволу на складання документації із землеустрою щодо передачі земельної ділянки у власність.

Відмовляючи у задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, відповідач керувався п.18 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та інформацією, викладеною у листі відділу Держгеокадастру у Попільнянському районі Житомирської області від 25 листопада 2015 року.

Так, із листа відділу Держгеокадастру у Попільнянському районі Житомирської області від 25 листопада 2015 вбачається, що земельна ділянка, на яку претендує ОСОБА_3 зарезервована з метою надання її військовослужбовцям, які виконують завдання по здійсненню антитерористичної операції.

У листі Котляревської сільської ради Попільнянської району Житомирської області від 20 жовтня 2015 року стверджується про те, що дана земельна ділянка зарезервована для громадського пасовища згідно рішення 42 сесії VI скликання від 30 липня 2015 року.

Суди дійшли висновку про задоволення позову з огляду на те, що законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, але відповідачем не наведено жодних підстав, передбачених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, за яких позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки. Крім того, суди виходили з того, що відповідачем не надано суду жодного рішення про резервування земельних ділянок по Попільнянському району Житомирської області для надання у власність учасникам АТО.

У поданій касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

Частиною 1 статті 117 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частин 6,7 статті 118 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів (пункт б частини 1 статті 121 Земельного кодексу України).

Отже, надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.

При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вказану норму Конституції України та положення статті 123 Земельного кодексу України суд зазначає, що неправомірною є відмова відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав інших ніж передбачено законом, а саме: невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відсутня жодна з підстав, передбачених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, за яких ОСОБА_2 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог.

Посилання відповідача у касаційній скарзі на пункт 14 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не спростовує зазначених висновків, оскільки вказана норма не встановлює підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Пункт 14 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" стосується відведення земельних ділянок учасникам бойових дій для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

Проте, стверджуване відповідачем резервування ділянки з метою надання її військовослужбовцям, які виконують завдання по здійсненню антитерористичної операції, не є передачею її у власність, а тому надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення такої земельної ділянки у власність не є заборонено законом.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили судові рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустили порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року у справі № 806/5106/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Судді Верховного Суду