ПОСТАНОВА

Іменем України

18 вересня 2018 року

Київ

справа №522/535/17

адміністративне провадження №К/9901/964/18 К/9901/969/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Лук'янчук О.В., Градовського Ю.М., Кравченка К.В. від 11.10.2017 та касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову Приморського районного суду м.Одеси в складі судді Загороднюка В.І. від 09.08.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 у справі №522/535/17 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зобов'язання поновити виплату пенсії за вислугу років,

УСТАНОВИВ:

В січні 2017 року представник позивача звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити ОСОБА_3 виплату пенсії за вислугу років з 07 жовтня 2009 року з її одночасним перерахунком, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, з проведенням індексації і компенсацією втрати доходів».

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зобов'язання поновити виплату пенсії за вислугу років - задоволено частково.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити ОСОБА_3 виплату пенсії за вислугу років з 12.07.2016 року з її одночасним перерахунком, відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, з проведенням індексації і компенсацією втрати доходів».

В задоволенні решти позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року постанову Приморського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2017 року скасовано.

Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зобов'язання поновити виплату пенсії за вислугу років - задоволено частково.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити ОСОБА_3 виплату пенсії за вислугу років, починаючи з 12 липня 2016 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що відсутні підстави для відновлення виплати пенсії позивачу, яка виїхала за кордон на постійне місце проживання. Крім того зазначає, що заява про поновлення пенсії має подаватися особисто.

Представник позивача в касаційній скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а скарга представника позивача частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 призначено пенсію за вислугу років з 13.07.1990 року.

19.04.1993 року позивач виїхав з України на постійне проживання до Ізраїлю. Починаючи з 1993 року пенсія позивачу не виплачується.

11.08.2016 року представник позивача подала до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області заяву про поновлення пенсії ОСОБА_3

Листом № 10460/02 від 18.08.2016 року відповідач відмовив позивачу у поновленні пенсії на тій підставі, що документи про поновлення пенсії не подані особисто позивачем, крім того пенсія не може бути поновлена з огляду на відсутність угоди про пенсійне забезпечення між Україною та Ізраїлем.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на поновлення виплати позивачу спірної пенсії, але з урахуванням строку звернення позивача до суду - 12 січня 2017 року, та приписів ст. 99, 100 КАС України.

Скасовуючи в частині рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що в діях відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, з проведенням індексації і компенсацією втрати доходів», оскільки з заявою про її перерахунок позивач не звертався, а відповідачем відмовлено лише у поновленні виплати пенсії.

Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09 липня 2003 року виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 51 цього Закону у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону №1058-ІVщодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІVвтратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Як зазначено в Рішенні №25-рп/2009 оспорюваними нормами Закону №1058-ІVдержава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії, як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів, що безумовно позивач як громадянин України має право на виплату призначеної йому пенсії, проте з визначенням дати її відновлення в межах строків звернення до суду, передбачених КАС України.

Стосовно вимоги представника позивача щодо відновлення виплати пенсії з 07.10.2009, суд зазначає наступне.

Колегія суддів звертає увагу, що з дня набрання чинності Рішенням № 25-рп/2009, тобто з 07.10.2009 року виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону № 1058-ІV. З цього часу відповідач був зобов'язаний відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Проте наявність обов'язку у відповідача відновити виплату пенсії не позбавляє позивача необхідності щодо захисту свого права. Отже, після прийняття та опублікування Рішення № 25-рп/2009 та невідновлення виплати пенсії позивачу, позивач повинен був дізнатися про порушення свого права, а відтак і розпочався відлік строку звернення до суду.

Поновлення права на виплату пенсії здійснюється не автоматично, а передбачає виконання ряду процедурних дій, пов'язаних з поновленням виплати, серед яких: подання заяви про поновлення виплати з дотриманням строків звернення, наявність документів, які підтверджують факт призначення пенсії, припинення її виплати чи право на поновлення її виплати.

Згідно з ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 100 КАС України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Частина 2 цієї статті передбачає, що позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що до вказаних правовідносин слід застосувати положення ст. 99, 100 КАС України. Вказана позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 08 грудня 2015 року (справи №№ 21-5440а15, 21-5653а15) та від 08.06.2016 року (справа № 505/2135/14-а).

Позовна заява направлена до суду 06.01.2017, що підтверджується відбитком поштового штемпеля на конверті, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду від дати звернення до відповідача із заявою про відновлення порушеного права (11.08.2016), отже позов підлягає задоволенню від дати звернення до органу ПФУ з 11.08.2016, а вимоги за період з 07.10.2009 по 06.07.2016 слід залишити без розгляду.

В задоволенні позову в частині вимог за період з 07.07.2016 по 10.08.2016 слід відмовити, оскільки для захисту порушеного права позивач в цей період не вчинив активних дій щодо звернення до органу ПФУ, що зумовлює необізнаність суб'єкта владних повноважень щодо необхідності відновлення прав позивача.

Стосовно доводів касаційної скарги відповідача, що позивачем не подано заяву про відновлення виплати пенсії особисто або законним представником, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" затвердженого постановою Правління пенсійного Фонду України від 30.01.2007 N 3-1, заява про припинення виплати пенсії у зв'язку з виїздом за кордон, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні тощо, подається пенсіонером, або його законним представником особисто до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання. При цьому в заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, які перебувають на повному державному утриманні, указується адреса одержувачів цієї частини пенсії.

Отже, передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою. Колегія суддів звертає увагу, що до відповідача звертався представник позивача на підставі нотаріально завіреної довіреності з проставленим апостилем, що підтверджується переліком до заяви.

Стосовно вимог представника позивача здійснити перерахунок пенсії згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що з вказаною заявою представник позивача не звертався, а тому відсутні підстави для задоволення вказаних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині виплати позивачу компенсації втрати частини доходів, та вважає їх передчасними, оскільки відповідно до ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050 виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації при відновленні виплати пенсії буде порушене відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.

Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити ОСОБА_3 виплату пенсії за вислугу років з 11 серпня 2016 року.

Позовні вимоги за період з 07 жовтня 2009 року по 06 липня 2016 року залишити без розгляду.

В задоволенні решти позову відмовити.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз ,

Судді Верховного Суду