Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 липня 2019 року

Київ

справа №815/1821/16

адміністративне провадження №К/9901/21990/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача Бевзенка В.М.,

суддів: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2016 (постановлена у складі колегії Димерлія О.О., Єщенка О.В., Ступакової І.Г.)

у справі №815/1821/16

за позовом ОСОБА_1

до Апеляційного суду Одеської області, Державної судової адміністрації України,

третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області,

про визнання протиправною відмови, стягнення вихідної допомоги,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Апеляційного суду Одеської області, Державної судової адміністрації України, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якому просив: визнати протиправною відмову Апеляційного суду Одеської області у нарахуванні та виплаті судді у відставці вихідної допомоги; визнати протиправною відмову Державної судової адміністрації України у нарахуванні та виплаті судді у відставці вихідної допомоги; стягнути з Апеляційного суду Одеської області на користь ОСОБА_1 , 1950 р.н., вихідну допомогу у розмірі 272844 грн., шляхом списання коштів головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеські області з відповідного рахунку, а в разі відсутності необхідної суми на рахунку апеляційного суду, списати кошти з державного бюджету у розмірі 272844 грн. у безспірному порядку за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.09.2016 позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Апеляційного суду Одеської області у нарахуванні та виплаті судді у відставці - ОСОБА_1 вихідної допомоги. Визнано протиправною відмову Державної судової адміністрації України у нарахуванні та виплаті судді у відставці - ОСОБА_1 вихідної допомоги. Стягнуто з Апеляційного суду Одеської області на користь ОСОБА_1 , 1950 р.н., вихідну допомогу у розмірі 272 844 грн. Зобов`язано Державну судову адміністрацію України виділити та перерахувати Апеляційному суду Одеської області кошти для проведення виплати судді у відставці ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі 272844, 00 грн. - 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2016 постанову Одеського окружного адміністративного суду окружного адміністративного суду від 26.09.2016 скасовано, прийнято по справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до апеляційного суду Одеської області, Державної судової адміністрації України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправною відмову Апеляційного суду Одеської області у нарахуванні та виплаті судді у відставці вихідної допомоги; визнання протиправною відмову Державної судової адміністрації України у нарахуванні та виплаті судді у відставці вихідної допомоги - відмовити в повному обсязі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та запереченні на неї

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанції були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу Апеляційний суд Донецької області, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані рішення залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 24.12.2014 позивачем було подано заяви до Вищої ради юстиції та Верховної ради України про відставку з посади судді Апеляційного суду Одеської області відповідно до статті 131 Конституції України та відповідно до статті 109 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010.

Постановою Верховної Ради України № 997-VIII від 04.02.2016 позивач звільнений з посади судді Апеляційного суду Одеської області у зв`язку з подачею заяви про відставку.

Наказом голови Апеляційного суду Одеської області №22-ос від 16.02.2016 позивач відрахований зі штату апеляційного суду Одеської області у зв`язку із поданням заяви про відставку. У вищевказаному наказі посилання на здійснення ОСОБА_1 нарахування та виплати вихідної допомоги у розміри 10-ти місячних заробітних плат за останньою посадою, відсутнє.

Відповідно до довідки Апеляційного суду Одеської області №23 від 22.02.2016, розмір заробітної плати ОСОБА_1 складав 27284, 40 грн.

23.02.2016 позивач звернувся до голови Апеляційного суду Одеської області до Державної судової адміністрації України із заявою, в якій просив здійснити нарахування та виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, відповідно до пункту 9 статті 126 Конституції України та статті 109 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010.

Листом №27 від 23.02.2016 Апеляційний суд Одеської області повідомив позивача про відсутність підстав для нарахування та виплати вихідної допомоги.

Листом №11-2363/16 від 15.01.2016 Державна судова адміністрація України повідомила позивача, що правові підстави для нарахування та виплати будь яких додаткових виплат при звільненні суддям відсутні.

Не погодившись з відмовою відповідачів у здійсненні нарахування та виплати вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позов частково, суди першої інстанції виходив з того, що на момент виникнення права позивача на відставку, у зв`язку з досягненням 20-річного стажу роботи на посаді судді, стаття 136 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010 діяла і передбачала пов`язане із цим право на отримання вихідної допомоги у розмірі десяти місячних заробітних плат, а тому зазначена норма зберігає юридичну силу як для позивача, так і для відповідача.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в даному випадку до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача. Оскільки датою виходу у відставку судді є дата прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади, то у позивача відсутнє право на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Відповідно до пункту 9 частини п`ятої статті 126 Конституції України однією з підстав звільнення судді з посади органом, що його обрав або призначив, є подання суддею заяви про відставку.

Згідно частин першої, третьої, четвертої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010 (в редакції, чинній на момент подачі позивачем заяви про відставку) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. У разі звільнення судді з посади в результаті внесення такого подання Вища рада юстиції повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України. Суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

На час звільнення позивача з посади судді та відрахування його зі штату Апеляційного суду Одеської області, набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 01.04.2014, в якому відповідно до Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 виключено статтю 136, яка передбачає виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

У рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача з посади судді.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача звільнено у зв`язку з поданням заяви про відставку на підставі постанови Верховної Ради України від 04.02.2016, тобто на час, коли положення про вихідну допомогу, передбачену статтею 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», втратили чинність.

Суд зауважує, що відмова відповідачів у виплаті такої допомоги не є звуженням змісту та обсягу прав позивача, оскільки законодавство, чинне на момент виходу позивача у відставку, виплату такої допомоги не передбачало.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки на день припинення повноважень позивача, як судді, законодавством не було передбачено право на отримання вихідної допомоги.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції та ґрунтуються на довільному тлумаченні норм матеріального права.

Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні. Таким чином, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2016 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М.Бевзенко

судді Н.А.Данилевич

Н.В.Шевцова