Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2018 року

Київ

справа №806/655/17

адміністративне провадження №К/9901/32914/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргуЖитомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - Житомирська ОДПІ)на постановуЖитомирського окружного адміністративного суду від 29.03.2017 (Головуючий суддя - Шуляк Л.А.) та ухвалуЖитомирського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2017 (колегія у складі суддів: К.С. Франовська, Т.В. Іваненко, Л.В. Кузьменко)у справі №806/655/17за позовомОСОБА_2доЖитомирської ОДПІпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Житомирської ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Ф" №340-17 від 15.06.2015, обґрунтований тим, що спірне рішення є неправомірним та підлягає скасуванню, оскільки органом місцевого самоврядування не приймалось рішення про встановлення транспортного податку на 2015 рік.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29.03.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2017, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №340-17 від 15.06.2015.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено у 2015 році податкове зобов'язання із транспортного податку, не ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України, зокрема, підпункту 12.3.4 пункту 12.3 пункту 12.5 статті 12, та не узгоджується із вимогами принципу верховенства права.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, відмовивши в задоволені позову у повному обсязі. Вказується на те, що рішення місцевих рад не може вплинути на підстави нарахування та обов'язок платниками сплачувати транспортний податок, оскільки такий обов'язок прямо закріплений законодавцем нормами Податкового кодексу України.

Від позивача відзив або заперечення на вказану касаційну скаргу до Суду не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

20.06.2017 Вищим адміністративним судом України, касаційне провадження за касаційною скаргою Житомирської ОДПІ відкрито.

03.03.2018 касаційна скарга передана на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. в порядку пункту четвертого частини першої розділу 7 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства у редакції Закону від 03.10.2017 № 2147.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 є власником транспортного засобу марки Land Rover моделі Discovery, тип легковий універсал В, з об'ємом двигуна 4999 куб.см, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2011 року випуску, дата реєстрації 24.04.2014.

Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення - рішення № 340-17 від 15 червня 2015 року, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб" в розмірі 25000,00 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_2 зареєстрована у АДРЕСА_1.

Високопічською сільською радою Житомирського району Житомирської області транспортний податок на 2015 рік не було встановлено.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів Законом України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII (далі - Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок та податок на майно, відмінне від земельної ділянки та плата за землю.

Згідно із пунктом 10.2 статті 10 Податкового кодексу України, в редакції Закону № 71-VIII, місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Зважаючи на зміст наведених законодавчих норм, встановлення податку на майно, зокрема в частині транспортного податку, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Одночасно підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України регламентовано порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.

В даному випадку із запровадженням транспортного податку на 2015 рік відповідні норми Закону № 71-VIII набрали чинності з 01 січня 2015 року. Отже, лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов'язку щодо встановлення транспортного податку. Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення транспортного податку.

При цьому, виходячи з неможливості збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом, в 2015 році не можна було визначити плановим періодом 2015 рік.

Таким чином, транспортний податок мав справлятися не раніше 2016 року.

Між іншим, зазначене підтверджується тією обставиною, що запроваджуючи змінений транспортний податок у 2016 році законодавець обмежив дію підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, передбачивши, що ця норма не поширюється на рішення місцевих рід про встановлення місцевих податків на 2016 рік.

В такий спосіб Верховною Радою України було змінено правове регулювання питання запровадження місцевих податків, і зокрема, транспортного податку. Відповідно, усі передбачені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України наслідки, в тому числі послідовність дій місцевих рад щодо прийняття та опублікування рішень про встановлення місцевих податків не застосовуються.

Підсумовуючи викладене, Суд вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що у відповідача були відсутні правові підстави для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки застосування контролюючим органом положень ст. 267 Податкового кодексу України з метою оподаткування транспортним податком не може мати місце у 2015 році.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Житомирської ОДПІ залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29.03.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2017- без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду