Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.01.2019 року у справі №807/2395/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 січня 2019 року

Київ

справа №807/2395/15

адміністративне провадження №К/9901/29668/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шарапи В.М.,

суддів - Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року у складі судді Луцович М.М. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2017 року у складі колегії суддів: Пліша М.А. (головуючий), суддів: Шинкар Т.ФІ., Ільчишин Н.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області (далі - ГУ Національної поліції у Закарпатській області), управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області (далі - управління МВС України в Закарпатській області), Іршавського районного відділу управління МВС України в Закарпатській області, третя особа - Закарпатська обласна організація професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

1.1 визнати протиправним та скасувати наказ управління МВС України в Закарпатській області від 6 листопада 2015 року № 248 о/с у частині звільнення його з посади;

1.2 поновити на посаді дільничного інспектора поліції підрозділу громадської безпеки Іршавського відділення поліції Хустського відділу поліції ГУ Національної поліції у Закарпатській області;

1.3 виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду.

2. Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 16 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2017 року, відмовив у задоволенні позову.

2.1 Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили із того, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження доводів позивача щодо подання ним відповідного рапорту чи будь-яких інших доказів його волевиявлення на проходження служби в поліції. З огляду на те, що питання щодо подальшого проходження позивачем служби в органах Національної поліції не було вирішено в порядку пунктів 9-10 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII), суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що при прийнятті оскаржуваного наказу відповідач діяв відповідно до вимог зазначеного закону.

3. Судами попередніх інстанцій встановлено:

3.1 З 25 червня 2012 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України.

3.2 7 вересня 2015 року позивача було повідомлено про те, що його посада підлягає скороченню з 7 листопада 2015 року.

3.3 5 листопада 2015 року за вих. №2/2700 управлінням кадрового забезпечення управління МВС України в Закарпатській області на ім'я голови Закарпатської обласної організації профспілки атестованих працівників ОВС Менджулу В.І. був направлений лист яким було скеровано для погодження список працівників які підлягають звільненню через скорочення штатів. За результатами розгляду вищевказаного листа президія Закарпатської обласної організації професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України постановила - надати згоду управління МВС України в Закарпатській області на звільнення з ОВС за підпунктом «г» пункту 64 (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114) працівників управління МВС України в Закарпатській області, згідно списку в тому числі позивача. Протоколом оперативної наради від 6 листопада 2015 року №47 «Про перехід на службу в національну поліцію України працівників Іршавського РВ управління МВС України у зв'язку з набранням чинності 7 листопада 2015 року Закону № 580-VIII ухвалено - у зв'язку із перебуванням у групі ризику СПЗ УКС управління МВС України в Закарпатській області, систематичним порушенням службової дисципліни та виконавської дисципліни, ігнорування вказівок безпосередніх керівників та керівництва райвідділу, слабкі ділові та моральні якості дільничого інспектора міліції СДІМ Іршавського РВ управління МВС України лейтенанта міліції ОСОБА_1 - не рекомендувати даного працівника для зарахування до штатів Національної поліції України.

3.4 Наказом управління МВС України в Закарпатській області від 6 листопада 2015 року № 248о/с згідно з пунктами 10 та 11 Розділу ХІ Закону № 580-VIII та відповідно до Положення № 114 звільнено старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 з посади дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Іршавського районного відділу управління МВС України в Закарпатській області за підпунктом «г» пункту 64 (через скорочення штатів).

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги

4. Не погоджуючись із такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати зазначені рішення судів та прийняти нове, яким задовольнити позов.

5. На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначив, що судами попередніх інстанцій безпідставно не було взято до уваги те, що він звертався до керівництва з приводу бажання надалі працювати в органах поліції. Крім того, він вважає, що має переважне право на залишення на роботі при скороченні штату, оскільки має пільги, як учасник бойових дій в зоні АТО.

6. Відповідачі заперечень на касаційну скаргу не подали.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції

7. Конституція України

7.1 Частина друга статті 19

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

8. Кодекс адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року)

8.1 Частина третя статті 2.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

9. Закон України від 2 липня 2015 року № 580-VІІІ "Про національну поліцію"

9.1. Пункт 1 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення".

Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім: пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; ч.7 ст.15 та ч.5 ст.21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.

9.2 Пункт 8 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення".

З дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

9.3. Пункти 9, 10 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення".

Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

9.4. Пункт 11 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення".

Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.

10. Закон України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію" (далі - Закон № 565-XII; який діяв на час виникнення спірних відносин)

10.1 Стаття 18

Порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням, згідно з пунктом 8 якого дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема у зв'язку зі скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.

11. Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114

11.1 Підпункт "г" пункту 64

Особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

12. Закон України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"

12.1 Пункт 13 частини першої статті 12

Учасникам бойових дій надаються пільги, зокрема, переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації.

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги

13. Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

14. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

15. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

16. Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що працівник міліції, посада якого скорочена, може бути прийнятий на службу до поліції, за умови його відповідності вимогам до поліцейських, одним із двох способів: шляхом видання наказу про призначення за його згодою або шляхом проходження конкурсу.

17. У першому випадку формою волевиявлення особи є надання згоди на призначення на посаду. При цьому, наданню згоди повинна передувати пропозиція щодо призначення на відповідну посаду, тобто ініціатива керівництва. Згода особи є відповіддю на цю ініціативу, а наслідком згоди є призначення особи на посаду відповідно до узгодженої пропозиції. Отже, особа, попереджена про звільнення за скороченням штатів, у цьому випадку не має можливості виявити ініціативу і своє волевиявлення здійснює шляхом згоди на ініціативу керівництва.

18. Така ініціатива є обов'язковою, оскільки без неї не може бути виявлено наявність чи відсутність можливості подальшого використання особи на службі відповідно до підпункту «г» пункту 64 Положення №114.

19. У другому випадку необхідна ініціатива особи щодо участі в конкурсі. Спосіб виявлення такої ініціативи визначається порядком проведення конкурсу та може мати форму письмової заяви (рапорту).

20. У аспекті спірних правовідносин колегія суддів звертає увагу на те, що лише якщо особа відмовилася від усіх пропозицій щодо зайняття певних посад і не подала заяви (рапорту) про участь в конкурсі на зайняття певної посади, виникають підстави для застосування пункту 10 розділу XI Закону № 580-VІІІ щодо звільнення особи за скороченням штатів.

21. Слід зауважити, що Верховний Суд України в постанові від 28 жовтня 2014 року у справі №21-484а14 сформулював правову позицію, за якою встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

22. Вирішуючи справу, суди попередніх інстанцій посилалися на неподання скаржником заяви (рапорту) про призначення в органах поліції, але не встановили факту здійснення або не здійснення скаржнику пропозиції щодо призначення на посаду в органах Національної поліції.

23. Сам факт відсутності заяви про намір продовжувати службу в органах поліції, якщо не було дотримано процедури звільнення, не може бути достатнім свідченням того, що звільнення у зв'язку зі скороченням штатів відбулось правомірно.

24. Крім того, судами попередніх інстанцій не досліджувалося питання дотримання відповідачем при звільненні позивача гарантій, передбачених пунктом 13 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відповідно до посвідчення від 28 жовтня 2015 року серії НОМЕР_1, ОСОБА_1 має право на пільги, як ветеран війни - учасник бойових дій.

25. Ураховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій про те, що звільнення позивача відбулось в межах та у спосіб визначений законом є передчасним, оскільки зроблений без належного дослідження зібраних у справі доказів.

26. Частинами четвертою та п'ятою статті 11 КАС України (у редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року) передбачено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

27. У відповідності до частини другої статті 69 КАС України (у редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року) встановлено, що &?н;…&?т; суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

28. Аналогічні приписи наведені в частині четвертій статті 9, частині третій статті 77 КАС України, (у редакції, що діє після 15 грудня 2017 року).

29. Всупереч наведеним законодавчим приписам судами попередніх інстанцій не витребувано у відповідача належних доказів, які б підтверджували або спростовували факт пропонування скаржнику посади в органах Національної поліції (або його невідповідність вимогам до поліцейських на момент вирішення питання про його звільнення).

30. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

31. Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема не досліджено зібрані у справі докази, а суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому відсутні правові підстави для ухвалення нового рішення або зміни судових рішень.

32. Таким чином, постанова суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до вимог статті 353 КАС України.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

33. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

34. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

35. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.М. Шарапа

В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич,

Судді Верховного Суду