Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2018 року

Київ

справа №826/10792/16

адміністративне провадження №К/9901/65989/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Нікея»на ухвалуШостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року (колегія у складі суддів: І.В. Федотов, Є.О. Сорочко, О.М. Ганечко)у справі№ 826/10792/16за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Нікея»доДержавної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві, Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києвіпровизнання незаконними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікея» (далі - ТОВ «Нікея») звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило:

визнати незаконним і скасувати рішення (лист) Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві від 17 листопада 2015 року вих. №28603/10/26-58-11-02-18;

визнати незаконним і скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві від 22 лютого 2016 року вих. №3881/10/26-15-08-02-14 про результати розгляду первинної скарги;

визнати незаконним і скасувати рішення ДФС України від 10 травня 2016 року №10273/6/99-99-08-02-01-15 про результати розгляду скарги;

зобов'язати Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві включити відомості з поданих ТОВ «Нікея» податкової декларації з податку на додану вартість за податковий період календарний місяць жовтень 2015 року, доповнення та додатка 5 до цієї декларації до облікових даних щодо цього товариства у інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 травня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і постановити нове судове рішення про задоволення позову повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ «Нікея» залишено без руху у зв'язку з тим, що сплачена позивачем сума судового збору не відповідала розміру, що мав бути сплачений за чотири вимоги немайнового характеру. При цьому, позивачу роз'яснені підстави залишення позовної заяви без руху та зазначені реквізити, на які необхідно сплатити суму судового збору, а також встановлено строк для усунення недоліків апеляційної скарги у десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали позивачем.

21 серпня 2018 року позивач подав заяву про роз`яснення ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року, у задоволенні якого йому було відмовлено ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року, оскільки дане рішення суду є зрозумілим і правові підстави для його роз'яснення відсутні.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року позивачу було продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги на п'ять днів з моменту отримання копії даної ухвали.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року дану адміністративну справу прийнято до свого провадження та у зв'язку із неусуненням у встановлений Київським апеляційним адміністративним судом строк недоліків апеляційної скарги, її на підставі ч.ч. 5, 6 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і надалі - в редакції з 15.12.2017) повернуто позивачеві.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив його скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Касаційну скаргу обґрунтовано помилковістю висновків суду про заявлення позивачем в позовній заяві чотирьох окремих позовних вимог немайнового характеру, кожна з яких підлягає оплаті судовим збором, враховуючи, що вимога про зобов'язання відповідача вчинити певні дії спрямована лише на реалізацію захисту права позивача, порушення якого встановлюється при вирішенні першої вимоги (про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії).

У відзиві на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини п'ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги додається, зокрема документ про сплату судового збору.

За змістом пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Закон України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (у редакції Закону, чинній на час подання позовної заяви, далі - Закон № 3674-VI) визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Згідно з приписами частини першої статті 4 Закону № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 3674-VI, за подання юридичною особою адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (абзац другий частини третьої статті 6 Закону № 3674-VI).

Відповідно до частини другої статті 4 цього Закону за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Як вбачається зі змісту прохальної частини позову, позивачем заявлені пов'язані між собою вимоги немайнового характеру, три з яких є основними, а інша - похідною. Оскільки вимога про визнання незаконним та скасування рішення є передумовою для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо), відповідно позивач правильно сплатив судовий збір, виходячи з розміру заявлених трьох позовних вимог, а не чотирьох, як помилково відзначив Київський апеляційний адміністративний суд.

За таких обставин, відсутні законні підстави для залишення позовної заяви без руху з підстав несплати позивачем судового збору за чотири вимоги немайнового характеру.

Враховуючи викладене, Шостий апеляційний адміністративний суд, ухваливши рішення від 16 жовтня 2018 року про повернення апеляційної скарги, порушив норми процесуального права, у зв'язку з чим це рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 353 КАС України (тут і надалі - в редакції з 15.12.2017) підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі; справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, касаційний суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а справа відповідно до приписів статті 353 КАС України - направленню до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея» задовольнити.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року скасувати, а справу направити до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження її розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду