ПОСТАНОВА

Іменем України

14 листопада 2019 року

Київ

справа №804/20845/14

адміністративне провадження №К/9901/9894/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І. А.,

суддів - Пасічник С. С., Юрченко В. П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.

Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від
27.10.2015 (судді Баранник Н. П., Малиш Н. І., Щербак А. А.

у справі № 804/20845/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрінк Дістрібушн Сістем"

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року Товариство з додатковою відповідальністю "Дрінк Дістрібушн Сістем" (далі - позивач, ТОВ "Дрінк Дістрібушн Сістем") звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від
09.09.2014 № 00071812501.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2015 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2015 скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від
02.02.2015 та задоволено позовні вимоги.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2015 та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2015.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що судом апеляційної інстанції не враховано, що позивачем до складу податкового кредиту включено суми податку по податковим накладним, які не зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. Суд апеляційної інстанції врахував податкові накладні, які були надані підприємством вже під час розгляду справи в суді. Такі документи до заяви додані не були, як і не були надані копії розрахункових документів.

Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від
26.01.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І. А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С. С. та Юрченко В. П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.08.2014 посадовою особою відповідача було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрінк Дістрібушн Сістем".

За результатами перевірки складено акт № 1854/1501/37150703 від 20.08.2014.

Перевіркою встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2014 року. За результатами звітного (податкового) періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету на 5 437 930,00 грн.

Порушення платником податку податкового законодавства обґрунтовано в акті перевірки наступним.

Підприємством подано у встановлений законодавством строк податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2014 року. В додатку № 8 до декларації заявлено про порушення продавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкерманський завод марочних вин" порядку заповнення та порядку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за: травень 2014 року - обсяг поставки складає 12 841 656,17 грн, сума податку на додану вартість 2 568 331,23 грн; червень 2014 року - обсяг поставки складає 14 347 993,25 грн, сума податку на додану вартість 2 869 598,65 грн.

Товариством 21.07.2014 до додатку № 8 приєднано копії первинних документів: податкові накладні, які не відповідають відображеним в додатку № 8 податковим накладним по контрагенту Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкерманський завод марочних вин", чим порушено абзац 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

При камеральній перевірці додатку № 8 до декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року встановлено, що: 1) платником заяву зі скаргою заповнено з помилками, а саме, показники додатку не відповідають первинному документу на паперовому носії на суму податку на додану вартість 1 640 235,11 грн; 2) платником порушено абзац 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме, до заяви не надано податкові накладні та копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг на суму податку на додану вартість 3 797 694,78 грн.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0007181501 від 09.09.2014 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 5 437 930,00 грн, та застосовано штрафні санкції у розмірі 2 718 965,00 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимоги, виходив з того, що в ході перевірки встановлено розбіжності між сумою податку на додану вартість зазначеною в накладних, та сумою податку на додану вартість, вказаною в додатку до декларації, на 1 640 235,11 грн, крім того до заяви не надано податкові накладні та копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг на суму податку на додану вартість 3 797 694,78 грн.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що у встановлений законодавством строк позивач подав до податкової інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2014 року. В додатку № 8 до декларації було заявлено про порушення продавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкерманський завод марочних вин" порядку заповнення та порядку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. До скарги позивач приєднав документи: копії накладних, оформлених продавцем з порушенням порядку їх заповнення, та накладних, що не були зареєстровані продавцем в Єдиному реєстрі, та документів, що свідчать про факт поставки придбаної продукції (видаткові накладні, в яких відображено обсяг поставленої продукції у звітний період, її вартість із сумою ПДВ). Копії зазначених документів приєднані до матеріалів справи. Тобто позивач діяв у відповідності до вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з такою позицією суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно до пункту 201.10 статті 200 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що у встановлений законодавством строк позивач подав до податкової інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2014 року. В додатку № 8 до декларації було заявлено про порушення продавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкерманський завод марочних вин" порядку заповнення та порядку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

До скарги позивач приєднав документи: копії накладних, оформлених продавцем з порушенням порядку їх заповнення, та накладних, що не були зареєстровані продавцем в Єдиному реєстрі, та документів, що свідчать про факт поставки придбаної продукції (видаткові накладні, в яких відображено обсяг поставленої продукції у звітний період, її вартість із сумою ПДВ).

Тобто, позивач діяв у відповідності до вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Крім того, першою подією у випадку з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкерманський завод марочних вин" (період, що перевірявся) була поставка продукції, оскільки за умовами договору дистрибуції, укладеного позивачем з вказаним контрагентом, оплата відбувається на умовах відстрочення платежу протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару. Податкові накладні були оформлені постачальником за фактом поставки партії товару. На момент подачі скарги до податкового органу позивач ще не мав розрахункових документів, що засвідчували б факт сплати ним податку у зв'язку з придбанням таких товарів. Отже, є безпідставним посилання відповідача у акті перевірки на невиконання позивачем вимог закону щодо надання таких документів.

Таким чином, нормами Податкового кодексу України законодавцем встановлена вимога щодо обов'язкової реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальником товарів (послуг) як підстава для формування податкового кредиту покупцем у такій операції з поставки. Разом із тим, в абзаці 11 пункту
201.11 ст. 201 Податкового кодексу України законодавцем передбачена процедура, яка направлена на захист права покупця за операціями поставки у випадку невиконання постачальником своїх вимог щодо надання податкової накладної або порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Дотримання цієї процедури надає покупцю товарів право на включення сум ПДВ у вартості отриманих товарів (послуг) до складу податкового кредиту, та є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки такого продавця.

Системний аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що подання платником заяви зі скаргою на постачальника з одночасним представленням первинних документів на підтвердження реальності виконання господарської операції з придбання товарів, робіт, послуг надає право такому платнику на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість й за відсутності реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.

Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2015 у справі № 804/20845/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. А. ВасильєваСудді: С. С. Пасічник В. П. Юрченко