Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.08.2019 року у справі №480/1595/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 листопада 2019 року

Київ

справа №480/1595/19

адміністративне провадження №К/9901/21549/19

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Гімон М. М., Усенко Є. А., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2019 року (судді - Мельнікова Л. В., Кононенко З. О., Калитка О. М. ) у справі № 480/1595/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

УСТАНОВИЛА:

До Сумського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі - ГУ ДФС), в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13 листопада 2018 року № Ф-14758-17.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019р. вказаний адміністративний позов повернуто у зв'язку із пропуском строку на судове оскарження спірної вимоги.

Вказану ухвалу оскаржено ОСОБА_1 в апеляційному порядку.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2019 року апеляційну скаргу повернуто без розгляду скаржнику.

Судове рішення мотивовано тим, що позивачка подала апеляційну скаргу на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду, а не через суд першої інстанції, як це передбачено підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України з огляду на те, що станом на дату подачі апеляційної скарги Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система роботу не розпочала, що, на думку суду, свідчить про те, що апеляційну скаргу учасники справи повинні подавати за правилами, які діяли до набрання чинності нової редакції КАС України, тобто - через суд першої інстанції.

При цьому, апеляційний суд в ухвалі послався на правовий висновок, викладений Верховним Судом в ухвалі від 15 лютого 2019 року у справі № 855/12/19.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2019 року та направити справу для продовження розгляду до Другого апеляційного адміністративного суду.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивачка, посилаючись на правовий висновок Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 541/134/17, зазначила, що вона неправомірно була позбавлена права на судовий захист, оскільки апеляційна скарга подана за правилами, які визначені статтею 297 КАС України, та згідно з принципом правової визначеності вона була вправі розраховувати на можливість подачі апеляційної скарги як через суд першої інстанції, так і безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає її розгляду.

Ухвалою Верховного суду від 9 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2019 року.

Колегія суддів, переглянувши ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2019 року в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до частин 1 , 2 , 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Так, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги, що особа, яка подає скаргу, вправі очікувати такого застосування норм процесуального законодавства (статті 297 КАС України, підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень КАС України), які надають їй право як безпосереднього подання апеляційної скарги до апеляційного суду, так і подання апеляційної скарги через місцевий суд. Правова ситуація, коли порядок звернення до суду обумовлено не залежними від волі особи обставинами, відомостями про які вона об'єктивно може не володіти, зокрема, початок функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, створює правову невизначеність щодо процедури судового захисту.

Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень КАС України, яке б гарантувало особі право на безпосереднє звернення із апеляційною скаргою до апеляційного суду відповідно до статті 297 КАС України, оскільки держава не вправі обмежувати права особи без мети захисту певного суспільного інтересу.

Натомість, при поверненні апеляційної скарги без розгляду, суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права скаржника на судовий захист.

Така правова позиція підтверджується сталою практикою Верховного суду щодо вирішення аналогічних спорів, зокрема, у справах № 405/1873/18,591/2303/18,211/4350/18,336/3555/18,826/8876/16,222/1402/16-а, 440/3782/18,2040/7769/18,1140/3385/18, а також правовим висновком Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 514/134/17.

Посилання в оскаржуваному судовому рішенні на правовий висновок, викладений Верховним Судом в ухвалі від 15 лютого 2019 року у справі № 855/12/19, на думку колегії суддів, не підтверджує правильність правової позиції апеляційного суду, враховуючи те, що під час ухвалення рішення у вказаній справі Верховним Судом було взято до уваги не тільки порядок подачі особою апеляційної скарги, але й закінчення строку на оскарження судового рішення та особливості змісту апеляційної скарги, що в сукупності дало підстави Верховному Суду дійти відповідних висновків.

Частиною 1 статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2019 року необхідно скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2019 року у справі № 480/1595/19 скасувати і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. Б. Гусак

Судді М. М. Гімон

Є. А. Усенко