ПОСТАНОВА

Іменем України

17 жовтня 2018 року

Київ

справа №448/234/16-а

адміністративне провадження №К/9901/36700/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуОСОБА_2на постановуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року (колегія у складі суддів: Н.В. Бруновська, В.З. Улицький, Р.М. Шавель)у справі№448/234/16-а (№ 876/4740/16)за позовомОСОБА_2доЛьвівської митниці Державної фіскальної служби Українипроскасування постанови про порушення митних правил, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову заступника начальника Львівської митниці ДФС Мірошніченка Михайла Івановича про порушення митних правил №0288/20917/16 від 12 лютого 2016 року, якою визнано ОСОБА_2 винним у порушенні митних правил, передбачених частиною 3 статті 470 Митного кодексу України (далі - МК України) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.

Позов обґрунтовано тим, що передбачене частиною 3 ст. 470 МК України правопорушення не віднесено до триваючих, у зв'язку з чим накладення на нього адміністративного стягнення після спливу шестимісячного строку з дня його вчинення є протиправним.

Постановою Мостиського районного суду Львівської області від 24 травня 2016 року позов задоволено. Скасовано постанову заступника начальника Львівської митниці ДФС Мірошніченко Михайло Івановича від 12 лютого 2016 року у справі про порушення митних правил №0288/20917/16 про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за частиною 3 ст. 470 МК України та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу розміром 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 8500 грн., а провадження у справі про порушення митних правил закрито, у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що оскаржувана постанова про порушення митних правил винесена на підставі частини 3 ст. 470 МК України, відповідно стягнення на її підставі може бути накладено на позивача не пізніше 6 місяців з дня вчинення ним відповідного правопорушення.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року скасовано постанову Мостиського районного суду Львівської області від 24 травня 2016 року та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтоване тим, що в діях позивача наявний склад правопорушення, передбаченого частиною 3 ст. 470 МК України, яке є триваючим, а тому відповідачем не пропущено строк накладення адміністративного стягнення, який у даному випадку складає шість місяців з дня виявлення цього правопорушення, а не з дня його вчинення.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням адміністративного позову.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 29 січня 2016 року під час проведення моніторингу Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України встановлено, що 29 жовтня 2014 року близько 02.27 год. через митний пост «Мостиська» Львівської митниці ДФС громадянин України ОСОБА_2 ввіз на митну територію України транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN PASSAT», VIN: WVWZZZ3BZYE233165, реєстраційний номер RPR04295, в митному режимі «транзит». Одночасно було встановлено, що зазначений транспортний засіб станом на 29 січня 2016 року не вивезений за межі митної території України у встановлений ст. 95 МК України десятиденний строк.

У зв'язку із порушенням строків транзитних перевезень передбачених частиною 1 ст. 95 МК України, митним органом прийнято постанову у справі про порушення митних правил № 0288/20917/16 від 12 лютого 2016 року, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 3 ст. 470 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн.

Так, як встановлено частиною 3 ст. 470 МК України перевищення встановленого ст. 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 1 частини 1 ст. 95 МК України визначено, що для автомобільного транспорту строк транзитних перевезень становить 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Відповідно до ст. 90 МК України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

При цьому, згідно з частиною другою цієї статті, до цього строку не включаються: 1) час дії обставин, зазначених у ст. 192 цього Кодексу; 2) час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення); 3) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює переміщення цих товарів).

Відповідно до частини 1 ст. 192 МК України, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов'язаний: 1) вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання; 2) терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.

Відповідно до п. 2 Розділу 8 Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 травня 2012 року №657 (далі - Порядок №657), факт аварії чи дії обставин непереборної сили - часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем.

При цьому, відповідно до п. 5 розділу VIII Порядку №657, передбачено, що якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.

Отже, підставою для звільнення від адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачене частиною 3 ст. 470 МК України, є, окрім підтвердження обставин аварії/непереборної сили відповідними документами, повідомлення митного органу про обставини події, місцезнаходження транспортного засобу, а також надання інформації, яка надає можливість ідентифікувати такий транспортний засіб.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, у матеріалах справи відсутні будь-які звернення та повідомлення в межах встановленого строку транзитного перевезення про обставини непереборної сили та неможливість вивезення автомобіля марки «VOLKSWAGEN PASSAT», VIN: WVWZZZ3BZYE233165, реєстраційний номер RPR04295, що свідчить про допущення позивачем адміністративного правопорушення за вчинення якого відповідачем прийнято оскаржувану у даній справі постанову про порушення митних правил.

Щодо доводів позивача про порушення митним органом строку накладення стягнення за порушення митних правил, Верховний Суд вважає за необхідне відзначити наступне.

За змістом частини 1 ст. 467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до ст. 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Аналіз наведеної правової норми свідчить про те, що перелік триваючих правопорушень, визначений у ст. 467 МК України, не є вичерпним.

Верховний Суд відзначає, що триваючими визначаються правопорушення, які почались з протиправної дії або бездіяльності та здійснюються в подальшому безперервно шляхом невиконання покладеного законом обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, тобто коли особа, або не виконує конкретний цей обов'язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.

Отже, використання транспортного засобу, що перебуває в режимі транзиту та щодо якого існує обов'язок вивезення за межі митної території протягом 10-денного строку є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов'язку, а відтак, виявивши вказане порушення 29 січня 2016 року та приймаючи 12 лютого 2016 року постанову, адміністративне стягнення за порушення митних правил накладене відповідачем в межах строку, передбаченого ст. 467 Митного кодексу України, а саме не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення.

При цьому, станом на момент виявлення правопорушення, обов'язок позивача щодо вивезення транспортного засобу за межі території України протягом 10 діб, встановлений пунктом 1 частини 1 ст. 95 Митного кодексу України, виконаний не був, що також не спростовано позивачем.

Діяння (бездіяльність) позивача щодо невивезення транспортного засобу, що перебуває під митним контролем, за межі території України, характеризуються тривалим невиконанням встановленого Митним Кодексом України обов'язку. Вчиняючи такі діяння, позивач перебував у стані безперервного порушення закону, тому відповідне порушення не може вважатись таким, що носить разовий характер.

Разом з тим, Суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що обов'язок щодо зворотного вивезення транспортного засобу впродовж 10 діб є темпорально обмеженим (завершується зі спливом строків, визначених ст. 95 МК України), оскільки такий обов'язок вважається виконаним саме з моменту його реалізації зобов'язаною особою, а не із закінченням законодавчо встановленого строку його виконання.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, не спростованим доводами касаційної скарги, про правомірність та законність винесення постанови у справі про порушення митних правил №0288/20917/16 від 12 лютого 2016 року.

Суд касаційної інстанції визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду