ПОСТАНОВА

Іменем України

17 липня 2019 року

Київ

справа №654/1278/17

адміністративне провадження №К/9901/30088/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голопристанського районного суду Херсонської області в складі судді Данилевського М.А. від 03 серпня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Скрипченка В.О., Димерлія О.О., Осіпова Ю.В. від 25 жовтня 2017 року у справі №654/1278/17 за позовом ОСОБА_1 до Олешківського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про зобов`язання вчитини певні дії,

УСТАНОВИВ

В травні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням зміни позовних вимог, просив визнати неправомірними дії Голопристанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області щодо відмови у призначені пенсії позивачу, у зв`язку з заміною відповідача у справі, просив зобов`язати Олешківське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до загального трудового стажу при призначенні пенсії за віком позивачу період роботи в колгоспі «Завіт Леніна» з 01 жовтня 1980 року по 19 вересня 1988 року включно, згідно довідки №6 від 28.01.2016, виданої адміністрацією Завіт-Ленінського сільського поселення Джанкойського району Республіки Крим, здійснити нарахування пенсії починаючи з 15 червня 2016 року.

Постановою Голопристанського районного суду Херсонської області від 03 серпня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Голопристанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком з урахуванням заробітної плати за період роботи в колгоспі «Завіт Леніна» з 01 жовтня 1980 року по 19 вересня 1988 року включно згідно довідки №6 від 28.01.2016, виданої адміністрацією Завіт-Ленінського сільського поселення Джанкойського району Республіки Крим. Зобов`язано Олешківське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до загального трудового стажу при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 період роботи в колгоспі «Завіт Леніна» з 01 жовтня 1980 року по 19 вересня 1988 року включно, згідно довідки №6 від 28.01.2016, виданої адміністрацією Завіт-Ленінського сільського поселення Джанкойського району Республіки Крим.

Зобов`язано Олешківське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити нарахування пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням стажу роботи в колгоспі «Завіт Леніна» з 01 жовтня 1980 року по 19 вересня 1988 року включно, згідно довідки №6 від 28.01.2016, виданої адміністрацією Завіт-Ленінського сільського поселення Джанкойського району Республіки Крим, починаючи з 23 березня 2017 року. В задоволенні іншої частини адміністративного позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року постанову Голопристанського районного суду Херсонської області від 03 серпня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову суду, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідач відмовляється врахувати до загального трудового стажу при нарахуванні пенсії період роботи в колгоспі «Завіт Леніна» з 01 жовтня 1980 року по 19 вересня 1988 року, проте стаж роботи підтверджений відповідною довідкою. Вказує, що перебування первинних документі на тимчасово окупованій території та видача довідок органами, що, не передбачені законом відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не може призводити до порушення права на пенсійне забезпечення. Крім того, просить призначити пенсію з 15.06.2016, тобто з дня звернення про призначення пенсії.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 листопада 2017 року відкрив касаційне провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 23.03.2017 позивач звернувся до Голопристанського ОУПФ із заявою про призначення пенсії, крім інших доданих до неї документів подані відомості про дохід, одержаний за період роботи в колгоспі «Завіт Леніна» з 01 жовтня 1980 року по 19 вересня 1988 року, а саме довідку №6 від 28.01.2016, виданою адміністрацією Завіт-Ленінського сільського поселення Джанкойського району Республіки Крим, оскільки записи в його трудовій книжці за цей період роботи відсутні.

Рішенням № 3 від 29.03.2017 Голопристанське ОУПФ відмовило позивачу у призначені пенсії, у зв`язку з відсутність необхідного 15річного стажу. Період роботи та заробітну плату в колгоспі «Завіт Леніна» з 01 жовтня 1980 року по 19 вересня 1988 року не підтверджено, оскільки довідка №6 від 28.01.2016, видана адміністрацією Завіт-Ленінського сільського поселення Джанкойського району Республіки Крим видана всупереч Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у разі відсутності необхідних записів у трудовій книжці, трудовий стаж підтверджується архівними довідками.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що довідка №6 від 28.01.2016 про одержаний дохід та про період роботи позивача у колгоспі «Завіт Леніна» є документом, виданим органом, утвореним не у відповідності до Конституції та законів України, тому не може слугувати належним доказом трудового стажу. Крім того про вказаний період відсутній запис в трудовій книжці позивача.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.

Так, відповідно до ст. 64 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII пенсії обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, що визначається відповідно до статей 65-67 цього Закону, який громадяни одержували перед зверненням за пенсією.

Відповідно до п. 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Відомості про дохід особи підтверджуються на підставі відповідних довідок, виданих на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.

Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У справі, яка розглядається підставою для незарахування пенсійним органом стажу роботи в колгоспі «Завіт Леніна» з 01 жовтня 1980 року по 19 вересня 1988 року стало відсутність запису про нього в трудовій книжці та видача довідки №6 від 28.01.2016 адміністрацією Завіт-Ленінського сільського поселення Джанкойського району Республіки Крим всупереч Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Колегія суддів щодо спірного питання зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII тимчасово окупованою територією визначено сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;

Згідно з частинами першою та другою статті 4 Закону № 1207-VII на тимчасово окупованій території на строк дії цього Законупоширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

На підставі частини першої статті 17 Закону № 1207-VII передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Згідно із статтею 18 Закону № 1207-VII громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом № 1207-VII.

Згідно із частинами першою - третьою статті 9 Закону № 1207-VII передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом з цим, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, на думку колегії суддів, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що трудовий стаж та заробітну плату, отриманий в колгоспі «Завіт Леніна», підтверджуються довідкою №6 від 28.01.2016, виданою адміністрацією Завіт-Ленінського сільського поселення Джанкойського району Республіки Крим (яке є відповідальним зберігачем документів ліквідованих Завіт-Ленінської сільської ради та його виконавчого комітету, колгоспу «Завіт Леніна», згідно архівної довідки 28.01.2016).

При цьому, колегія судів також вважає можливим застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.

Стосовно висновку суду апеляційної інстанції, що робота у колгоспі «Завіт Леніна» у період з 11.10.1980 по 19.09.1988 частково накладається на період роботи з 15.07.1988 по 05.07.1991 у кооперативу «Битовик» згідно до трудової книжки позивача, колегія суддів вказує, що можлива одночасна участь та робота в колгоспі та у кооперативі, та жодним чином не суперечить законодавству, що діяло на той час.

Стосовно доводів позивача про дату призначення пенсії, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пунктом 4.1 розділу ІУ вказаного Порядку зазначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. При цьому Порядком затверджено відповідний бланк заяви. Такі заяви про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач до управління з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон) звернувся 23.03.2017, що підтверджується копією заяви та копією Журналу реєстрації звернень громадян Управління Пенсійного фонду України в місті Гола Притсань та Голопристанському районі Херсонської області за 2016 рік, отже пенсію слід призначити саме з 23.03.2017.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови суду першої інстанції.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачена сума судового збору за подання касаційної скарги в сумі 768 грн. підлягає стягненню з Олешківського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 343, 349, 352, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року скасувати.

Постанову Голопристанського районного суду Херсонської області від 03 серпня 2017 року залишити в силі.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Олешківського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук