ПОСТАНОВА

Іменем України

17 червня 2020 року

Київ

справа №813/4071/16

адміністративне провадження №К/9901/43277/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Желєзного І.В., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Гулида Р.М., Кузьмича С.М., Улицького В.З. від 21 березня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» до Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Західному регіоні про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ.

1. У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» (далі - позивач, ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Західному регіоні (далі - відповідач, Інспекція Держенергонагляду у Західному регіоні), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу за порушення законодавства про електроенергетику від 28 жовтня 2016 року № 03/01-005.

2. На обґрунтування позовних вимог зазначило, що під час проведення позапланової перевірки ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» відповідачем зроблено безпідставні висновки щодо ухилення від виконання припису від 19 жовтня 2015 року №03/01-002. Відповідач не взяв до уваги того, що станом на момент перевірки позивачем з об`єктивних причин не було усунуто лише 25 з 153 пунктів, зазначених у вказаному приписі. Крім того позивач зазначив, що останній неодноразово звертався до Інспекції Держенергонагляду у Західному регіоні про перенесення термінів усунення порушень, у зв`язку із зменшенням обсягів перевезень та відповідно значним зменшенням надходжень коштів та доходів, реформуванням підприємств залізничного комплексу України та скороченням централізованого постачання обладнання та матеріалів. Регіональна філія «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» не мала можливості здійснити закупівлю матеріалів та обладнання необхідного для виконання припису, відтак вважає, що позивачем докладено усіх зусиль для його виконання у повному обсязі.

3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2017 року позов задоволено повністю.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем вживалися заходи на виконання припису від 19 жовтня 2015 року та станом на 21 жовтня 2016 року, останнім виконано 128 пунктів такого. Відповідачем не взято до уваги, що позивач був позбавлений можливості виконати вказаний припис у повному обсязі через наявність об`єктивних обставин, а не внаслідок свого волевиявлення та свідомого ухилення.

5. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

6. Приймаючи таке судове рішення, суд виходив з того, що позивачем умисно затягувався процес виконання припису від 19 жовтня 2015 року. Відсутність належного фінансування, різке зменшення обсягів перевезень тощо, на що посилався позивач, не може бути підставою для невжиття ним належних дій для виконання вимог припису і відповідно довготривалого та неодноразового його невиконання, адже такі дії становлять очевидну небезпеку для життя і здоров`я працівників залізниці і становлять загрозу можливих катастроф рухомого складу (потягів) залізниці.

ІІ. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

7. Не погодившись з таким рішенням суду апеляційної інстанції, у квітні 2017 року ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» звернулося до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

8. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального та процесуального права і не дослідив належним чином усіх обставин справи. Висновки суду апеляційної інстанції спростовуються фактом виконання позивачем 128 пунктів з 153 припису від 19 жовтня 2015 року і це свідчить про те, що залізниця не ухилялась, а навпаки докладала всіх зусиль до виконання вказаного припису у встановлені терміни.

ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. Касаційну скаргу подано до суду 12 квітня 2017 року.

10. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 квітня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця».

11. 11 травня 2017 року на адресу Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення на касаційну скаргу Інспекції Держенергонагляду у Західному регіоні, в якому остання просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року - без змін.

12. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». З цієї дати набула чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

13. Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

14. На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень КАС України справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

15. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 червня 2020 року, для розгляду цієї справи визначено суддю Желєзного І. В., суддів Берназюка Я.О. та Чиркіна С. М.

IV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

16. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21 жовтня 2016 року Інспекцією Держенергонагляду у Західному регіоні проведено позапланову перевірку позивача в присутності заступника начальника служби електропостачання регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» на предмет виконання суб`єктами господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених за результатами здійснення заходів з державного енергетичного нагляду, а саме: припису від 19 жовтня 2015 року № 03/01-002.

17. За результатами перевірки контролюючим органом складено акт перевірки (протокол) № 03/01-005, з якого вбачається, що відповідачем встановлено ухилення позивача від виконання вимог припису від 19 жовтня 2015 року № 03/01-002, а саме: пунктів 2, 3, 4, 7, 10, 13, 16, 18, 19, 27, 29, 30, 31, 32, 36, 59, 60, 107, 138, 139, 141, 142, 143, 146, 147.

18. 28 жовтня 2016 року Інспекцією Держенергонагляду у Західному регіоні на підставі акта перевірки відповідно до вимог ст. 27 Закону України «Про електроенергетику» прийнято постанову № 03/01-005 про накладення штрафу на позивача в розмірі 25 000,00 грн за порушення законодавства про електроенергетику в Україні.

19. ПАТ«Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» не погодилося з постановою про накладення штрафу, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

21. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Згідно з ч. 8 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (тут і далі також - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкта господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.

23. Відповідно до ч.3 ст. 27 Закону України «Про електроенергетику» (далі також - Закон № 575/97-ВР, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб`єкти господарської діяльності несуть відповідальність за правопорушення в електроенергетиці, зокрема, за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень чи приписів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики та порушення умов ліцензій - штраф у розмірі до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

24. Частиною 4 вказаної статті передбачено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики на підставі акта перевірки, оформленого в установленому порядку, за наявності порушень, передбачених цією статтею, видають у межах своєї компетенції суб`єктам господарської діяльності постанови або розпорядження про накладення штрафів за встановленою формою.

25. Згідно з ч. 3 ст. 12 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб`єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.

26. Порядок накладення державними інспекторами з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії на суб`єктів господарювання незалежно від форм власності штрафів за порушення законодавства в галузі електроенергетики та сфері теплопостачання визначається Положенням про порядок накладення на суб`єктів господарювання штрафів за порушення законодавства в галузі електроенергетики та сфері теплопостачання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1999 року № 1312 (далі - Положення № 1312, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

27. Відповідно до п. 10 Положення № 1312 суб`єкт господарювання сплачує штраф за порушення законодавства в галузі електроенергетики протягом 30 днів з дня прийняття постанови (розпорядження) про його накладення. У разі несплати штрафу у зазначений термін він стягується в судовому порядку.

28. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання умов припису суб`єкт господарювання несе відповідальність у вигляді штрафних санкцій, які накладаються постановою про накладення штрафу за порушення законодавства в галузі електроенергетики та сфері теплопостачання.

29. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 802/683/17-а.

30. Пунктом 9.5 Інструкції з організації проведення заходів державного енергетичного нагляду за суб`єктами електроенергетики, суб`єктами відносин у сфері теплопостачання і споживачами електричної енергії та оформлення їх результатів, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України від 24 грудня 2004 року № 817, передбачено, що у разі якщо суб`єкт господарювання не в змозі виконати вимоги встановлені приписом, з причин, які неможливо передбачити заходами щодо їх виконання, керівник суб`єкта господарювання не пізніше ніж за 10 днів до закінчення встановленого строку виконання відповідного заходу звертається у довільній формі до відповідного структурного підрозділу Держенергонагляду з метою отримання письмового дозволу на продовження строків виконання припису. Звернення розглядається керівником відповідного структурного підрозділу Держенергонагляду, який видав направлення на проведення заходу з державного енергетичного нагляду. Керівнику суб`єкта господарювання протягом 5 днів з дати отримання такого звернення надсилається обґрунтоване рішення, яке готується інспектором Держенергонагляду, що видав припис.

31. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач неодноразово звертався до Держенергонагляду про перенесення термінів виконання припису та ним погоджувались такі перенесення, однак в подальшому останні носили системний характер, відтак задоволені керівником Держенергонагляду не були, що не заперечується і самим позивачем. Зокрема, у перших двох зверненнях позивач просив відтермінувати виконання припису на декілька місяців, а в останньому зверненні від 20 вересня 2016 року звернувся з вимогою відтермінування вже на рік - до вересня 2017 року. Станом на момент прийняття оскаржуваної постанови відповідачем позивачем вимоги припису виконано не у повному обсязі.

32. Враховуючи вказані обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що такі дії позивача свідчать про умисне затягування процесу виконання припису та бажання уникнути відповідальності за його невиконання.

33. Також колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що відсутність належного фінансування, різке зменшення обсягів перевезень тощо, на що посилався позивач, не може бути підставою для невжиття ним належних дій для виконання вимог припису і відповідно довготривалого та неодноразового його невиконання й не може свідчити про неправомірність накладеного на останнього штрафу згідно з постановою №03/01-005 від 28 жовтня 2016 року, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, такі дії позивача становлять очевидну небезпеку для життя і здоровя працівників залізниці і становлять загрозу можливих катастроф рухомого складу (потягів) залізниці.

34. Розглядаючи наведені позивачем аргументи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів виходить з того, що такі були перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, їм була надана правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено. Висновків суду скаржник не спростував.

35. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

36. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

37. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

38. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

39. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

40. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що у оскаржуваному судовому рішенні судом правильно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

41. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

42. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Желєзний

Судді Я.О. Берназюк

С.М. Чиркін