Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.03.2018 року у справі №821/1395/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2018 року

Київ

справа №821/1395/17

адміністративне провадження №К/9901/29858/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року (суддя Попов В.Ф.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року (судді: Градовський Ю.М. (головуючий), Крусян А.В., Романішин В.Л.) у справі №821/1395/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 25.07.2017 № 0001701302, № 0001721302, рішення від 25.07.2017 № 0000881302 та вимоги від 25.07.2017 № Ф-0000361302,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - позивач, Підприємець) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування:

- податкового повідомлення - рішення від 25.07.2017 №0001721302, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з військового збору на суму 21 150,34 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 5 287,59 грн;

- податкового повідомлення - рішення від 25.07.2017 №0001701302, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 265 345,62 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 132 672,81 грн;

- рішення від 25.07.2017 №0000881302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафну санкцію у сумі 13 868,02 грн;

- вимоги про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 102 324,92 грн з єдиного соціального внеску від 25.07.2017 № Ф-0000361302.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимога контролюючим органом прийнято безпідставно. Позивач зазначає, що у рахунок сплати вартості маркетингових послуг від контрагентів отримав товарно-матеріальні цінності для потреб власної господарської діяльності. У зв'язку з тим, що між суб'єктами господарювання було проведено залік, доходи за 2015 рік та за 2016 рік отримані від маркетингових послуг, наданих контрагентам на суми відповідно 577 077,32 грн та 804039,20 грн, помилково не було відображено в декларації про доходи і майновий стан. Але, зважаючи на те, що витрати понесені Підприємцем було зараховано в рахунок вище зазначеного доходу, а також не було враховано в декларації, тому така помилка в частині оподаткування не призвела до жодних наслідків. Крім того, позивач вказав, що в акті перевірки збільшено оподатковуваний дохід за 2016 рік ще й на суму 28 906,34 грн проте до акту про перевірку жодних розрахунків щодо вказаної суми надано не було. Також на думку позивача всупереч вимогам пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України в акті перевірки відсутній висновок щодо завищення сум податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на суму 115 415,47 грн та військового збору на суму 8 656,16 грн, а у 2016 році з податку на доходи фізичних осіб на суму 144 727,06 грн та військового збору на 12 060,59 грн за рахунок проведеного взаємного заліку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року, у задоволенні позовних вимог Підприємця відмовлено в повному обсязі.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що спосіб здійснення розрахунків не впливає на розмір доходу, тобто сума отриманого доходу у не грошовій формі підлягає обов'язковому відображенню у складі загального оподаткованого доходу. Крім того суди зазначили, що для включення витрат понесених на придбання товарів від своїх постачальників до валових витрат, саме позивач має довести зв'язок таких витрат з отриманням оподатковуваного доходу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог Підприємця в повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення сум грошових зобов'язань, застосування штрафних санкцій та прийняття податкової вимоги стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки № 81/21-22-13- 02/27066216 від 05.07.2017, оформленого за результатом проведеної документальної планової виїзної перевірки Підприємця. під час якої було виявлено порушення позивачем вимог:

- пп. 16.1.2, п. 16.1, ст. 16, п. 177.2, п. 177.3, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 265 345, 62 грн;

- п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме занижено суму єдиного внеску з чистого оподаткованого доходу на загальну суму 102 324,92 грн;

- пп. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розділу XX Податкового кодексу України, а саме занижено суму військового збору на загальну суму 21 150,34 грн;

- п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України та п.2.1. «Порядку заповнення і подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку ф.№1 - ДФ» в частині відображення даних не у повному обсязі.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що платником податку у 2015 - 2016 роках до складу доходу не включено доходи від надання маркетингових послуг ТОВ «Єв'яп Трейдинг Україна»і ТОВ «Юніка-Сервіс».

На підставі акту та висновків зазначених у ньому контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки).

Судами також встановлено, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Ев'яп Трейдинг Україна» на підставі договорів на поставку товарів (продукції) від 03.12.2013 №2013-50 та про надання маркетингових послуг з ТОВ «Ев'яп Трейдинг Україна» від 3.12.2013 №2013, а з ТОВ «Юніка-Сервіс» на підставі договорів на поставку товарів (продукції) від 02.05.2014 №518/05/Х та про надання послуг щодо просування товарів під торговою маркою "Uniliver" від 01.04.2014 №593/05/Х.

На виконання зазначених договорів та врегулювання розрахунків між позивачем та контрагентами ТОВ «Єв'яп Трейдинг Україна», ТОВ «Юніка-Сервіс» складено акти заліку однорідних вимог по мірі надання позивачем послуг у просуванні товарів. Акти заліку однорідних вимог підтверджені актами виконаних робіт.

Відповідно до укладених актів заліку однорідних вимог, обидві сторони відображають взаємовідносини у бухгалтерському обліку.

Отже, розрахунки з вказаними контрагентами частково проведено шляхом зарахування однорідних вимог.

За період з 1.01.2015 по 31.12.2016 позивачем отримано доходів від надання маркетингових послуг ТОВ «Єв'ян Трейдінг України» та ТОВ «Юніка-Сервіс» на загальну суму 1 381 116,52 грн, в тому числі за 2015 -577 077,32 грн та за 2016 - 804 039,20 грн.

Судами встановлено, що отримані доходи за 2015 рік та за 2016 рік від маркетингових послуг, наданих ТОВ «Єв'ян Трейдінг України» та ТОВ «Юніка-Сервіс», позивачем не було відображено у декларації про майновий стан і доходи.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги Підприємець цитує норми матеріального та процесуального права, посилається на невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій фактичним обставинам справи. Касаційна скарга є ідентичною апеляційній скарзі, інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в апеляційній скарзі та позовній заяві позивачем не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права скаржником не наведено. Зокрема позивач вказує на те, що ним в декларації про майновий стан і доходи також не було відображено і витрати, що були понесені при проведенні господарських діяльності, що на думку Підприємця, в сукупності, не призвело до наслідків у вигляді втрат находжень до бюджету.

8. Контролюючий орган надав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність висновків судів попередніх інстанцій про безпідставність не відображення позивачем отриманого доходу в деклараціях про майновий стан і доходи за 2015 та 2016 роки, а відповідно і безпідставність не оподаткування такого доходу у відповідності до вимог законодавства та просить залишити касаційну скаргу Підприємця без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року залишити без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

9. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

9.1. Підпункт 16.1.2 пункт 16.1 статті 16.

Платники податків зобов'язані вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

9.2. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

9.3. Пункт 177.2 статті 177.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

9.4. Пункт 163.1 статті 163.

Об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

9.5. Перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, визначено п. 177.4 ст. 177.

9.6. Пункт 16--1 підрозділ 10 розділу ХХ.

Тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пп.162.1 ст. 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 цього Кодексу.

10. Цивільний кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 1 статті 601.

Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги

11. Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Пункт 2 частини першої статті 7.

Фізичні особи - підприємці на загальній системі оподаткування нараховують єдиний соціальний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід незалежно від форми (грошова чи не грошова) його отримання.

12. Сума отриманого доходу не у грошовій формі підлягає обов'язковому відображенню у складі загального оподаткованого доходу.

13. Чистий оподатковуваний дохід визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними із проведенням господарської діяльності такої фізичної особи-підприємця.

14. Витрати, що пов'язані з проведенням господарської діяльності фізичної особи-підприємця мають бути підтверджені належно оформленими первинними документами.

15. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору), обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов'язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

15. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

16. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

17. Розв'язуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень - рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та податкової вимоги за господарськими правовідносинами з ТОВ «Єв'ян Трейдінг України» та ТОВ «Юніка-Сервіс» суди, враховуючи встановлені контролюючим органом під час проведення перевірки обставини щодо не відображення у деклараціях отриманий дохід від господарських операцій з вказаними контрагентами, а також встановлені обставини справи судами під час її розгляду, та враховуючи, що сам позивач не заперечував факту такого не відображення доходу, надали належну оцінку зібраних у справі доказів у їх сукупності з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час прийняття рішення) та дійшли обґрунтованого висновку, що спосіб здійснення розрахунків (у цій справі це залік однорідних вимог) не впливає на обов'язок позивача відобразити отриманий дохід як у своєму податковому обліку у складі загального оподаткованого доходу так і у відповідній декларації, що подається до контролюючого органу.

18. Посилання позивача на не відображення в декларації також і витрат, що були понесені при проведенні господарських операцій з ТОВ «Єв'ян Трейдінг України» та ТОВ «Юніка-Сервіс», що, на думку Підприємця, не призвело до наслідків у вигляді втрат находжень до бюджету, не спростовує вказаного вище висновку. Крім того, як правильно зазначено судами попередніх інстанції при визначенні бази оподаткування до витрат можуть бути включені лише ті витрати, які безпосередньо пов'язані з отриманням доходу та які підтверджені належними первинними документами, проте позивачем таких документів надано не було.

19. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами та надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів як позивача так і відповідача, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі (аналогічні тим, що були зазначені в позовній заяві, апеляційній та касаційній скаргах) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

20. Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

21. Враховуючи встановлені обставини справи, а також правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивачем всупереч вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було спростовано та надано належних доказів, які б спростовували доводи контролюючого органу щодо не відображення позивачем отриманого доходу в деклараціях про майновий стан і доходи за 2015 та 2016 роки, а відповідно і безпідставність не оподаткування такого доходу у відповідності до вимог законодавства.

23. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи статті 16, 44, 163, 177, п. 16--1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року слід залишити без задоволення.

24. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

25. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року у справі № 821/1395/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду