Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2018 року

Київ

справа №809/1338/17

адміністративне провадження №К/9901/28579/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України та її голови ОСОБА_4 про скасування протоколу та зобов'язання до вчинення дій за касаційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду у складі судді Матуляка Я.П. від 19 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Онишкевича Т.В., Іщук Л.П., Обрізка І.М. від 22 січня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України та її голови ОСОБА_4 про скасування протоколу та зобов'язання до вчинення дій та просила: скасувати протокол Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 18 червня 2015 року № 2300 по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця ОСОБА_5, у якому «причини захворювання та причини смерті, так, пов'язані з проходженням військової служби»; зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України (далі - ЦВЛК) скласти протокол по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця ОСОБА_5, яка трапилася під час перебування ним у відрядженні, що є підставою вважати, що даний випадок смерті мав місце під час виконання ним обов'язків військової служби.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 є мамою малолітнього сина ОСОБА_3; батько сина, був призваний на особливий період військової служби 28 січня 2015 року Коломийським районним військовим комісаріатом Івано-Франківської області, помер 02 квітня 2015 року. Причиною смерті ОСОБА_5 став внутрішньо-мозковий крововилив внаслідок гострої мозкової недостатності. У наказі командира військової частини - польова пошта В0425 від 28 квітня 2015 року № 67 «Про виключення зі списків частини солдата ОСОБА_5» зазначено, що смерть солдата пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, але у висновку ЦВЛК по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця солдата ОСОБА_5 зазначено, що смерть солдата пов`язана з проходженням військової служби.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року, яку залишено без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що матеріали справи не містять доказів одержання ОСОБА_5 будь-якого поранення (травми, контузії, каліцтва) при виконання службових обов'язків під час проходження військової служби.

Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, ОСОБА_2 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 звернулась із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року та задовольнити позовні вимоги.

Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами першої та апеляційної інстанції протиправно не враховано те, що відповідно до наказу командира військової частини - польова пошта В0425 від 28 квітня 2015 року № 67 «Про виключення зі списків частини солдата ОСОБА_3» зазначено, що смерть солдата пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

Від Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України та її голови ОСОБА_4 у встановлений касаційним судом термін (до 19 березня 2018 року) відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2 не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року та постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року відповідають не повністю, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_5 був призваний на особливий період військової служби 28 січня 2015 року Коломийським районним військовим комісаріатом Івано-Франківської області та помер 2 квітня 2015 року у Полтавській обласній лікарні, внаслідок гострої мозкової недостатності, яка виникла через внутрішньо-мозковий крововилив.

При цьому, на час настання смерті ОСОБА_5 перебував у відрядженні відповідно до наказу командира військової частини - польова пошта В 0425 від 23 березня 2015 № 30.

Порядок встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України регламентовано пунктом 21 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 (далі - Положення № 402).

Підпунктом 21.30. пункту 21 Положення № 402 передбачено, що постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), яке призвело до смерті військовослужбовця, і причину смерті приймається в одному з формулювань, вказаних у підпунктах 21.5, 21.6 пункту 21 розділу II Положення.

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;

5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Встановивши, що смерть ОСОБА_3 сталася під час виконання ним обов'язків військової служби, суди першої та апеляційної інстанції відмовили у задоволенні позовних вимог, оскільки прийшли до висновку, що відсутні докази одержання ОСОБА_3 будь-якого поранення (травми, контузії, каліцтва) при виконання службових обов'язків під час проходження військової служби.

В той же час, відповідно до Положення № 402 захворювання, що пов'язане з проходженням військової служби - це захворювання, що виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності; захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби - це захворювання одержане (крім випадків протиправного діяння), у разі фактичного виконання службових обов'язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії.

Таким чином, судами в даній справі не досліджено питання, про час виникнення захворювання, яке спричинило смерть ОСОБА_3, зокрема, чи виникло дане захворювання під час проходження військової служби чи до початку проходження військової служби, що є визначальною умовою стосовно кваліфікації смерті ОСОБА_3

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій не надана оцінка наказу командира військової частини - польова пошта В0425 від 28 квітня 2015 року № 67 «Про виключення зі списків частини солдата ОСОБА_3», в якому зазначено, що смерть солдата пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлені всі обставини справи, які мають важливе значення для її правильного вирішення.

Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене та на підставі допустимих доказів встановити у цій справі причинний зв'язок смерті ОСОБА_3 із виконанням ним обов'язків військової служби.

До повноважень Верховного Суду, при розгляді справи в касаційному порядку, не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (див. рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до положень пункту 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (№ 63566/00) та пункту 13 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Петриченко проти України» (№ 2586/07), суд зобов'язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко