Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 жовтня 2018 року

Київ

справа №826/1711/17

адміністративне провадження №К/9901/31074/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2017 (суддя - Літвінова А.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2018 (головуючий суддя - Парінов А.Б., судді: Троян Н.М., Федотов І.В.) у справі №826/1711/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Славія» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, третя особа: Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Славія» (далі - ТОВ «Славія») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ДПІ у Голосіївському ГУ ДФС у місті Києві) від 11.07.2016 №0058221203.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2018, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві від 11.07.2016 №0058221203 в частині суми основного грошового зобов'язання у розмірі 2520,62 грн. та в частині суми штрафних (фінансових санкцій) у розмірі 630,15 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у Голосіївському ГУ ДФС у місті Києві звернулась із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в цій частині.

В обґрунтування своїх вимог ДПІ у Голосіївському ГУ ДФС у місті Києві посилається на те, що з набранням чинності Податкового кодексу України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу відповідача, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві проведено камеральну перевірку з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати орендної плати ТОВ «Славія» за період з 01.05.2013 по 31.12.2013, про що складено акт від 26.05.2016 №750/26-50-15-03-17/311065204

За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ «Славія» вимог статті 21 Закону України «Про оренду землі» та підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб.

На підставі названого акту перевірки відповідачем ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.07.2016 №0058221203, згідно з яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 12603,15 грн., у тому числі: 10082,52 грн. - за податковим зобов'язанням, 2520,63 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Вирішуючи даний спір суди попередніх інстанцій виходили з того, що з набранням чинності Податкового кодексу України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

Разом з тим, судами встановлено, що податкова декларація з плати за землю за 2013 рік подана ТОВ «Славія» 25.01.2013, а спірне податкове повідомлення-рішення №0058221203 винесене 11.07.2016, що свідчить про те, що грошове зобов'язання з орендної плати визначене в спірному рішенні за травень, червень є таким, що визначене поза межами строку давності, встановленого пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України. у зв'язку з цим, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, про скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині суми основного грошового зобов'язання у розмірі 2520,62 грн. та в частині суми штрафних (фінансових санкцій) у розмірі 630,15 грн.

Так, пунктом 102.1 статті 120 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками попередніх інстанцій, що грошове зобов'язання з орендної плати визначене в спірному рішенні за травень, червень є таким, що визначене поза межами строку давності, а тому позивач вважається вільним від такого грошового зобов'язання.

Заявником касаційної скарги не наведено жодних доводів на спростування зазначених висновків судів попередніх інстанцій.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

І.А. Гончарова

І.Я.Олендер ,

Судді Верховного Суду