Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 жовтня 2018 року

Київ

справа №820/2193/17

адміністративне провадження №К/9901/17807/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду в складі колегії суддів: Бадюкова Ю.В., Панченко О.В., Тітова О.М. від 12.06.2017, додаткову постанову Харківського окружного адміністративного суду в складі колегії суддів: Бадюкова Ю.В., Панченко О.В., Тітова О.М. від 14.06.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: П'янової Я.В., Зеленського В.В., Чалого І.С. від 21.09.2017 у справі №820/2193/17 за позовом ОСОБА_2 до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України третя особа: Державна фіскальна служба України про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

В травні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України від 28.04.2017 року про відмову у наданні йому статусу учасника бойових дій;

- зобов'язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України повторно розглянути надані документи та прийняти рішення про надання йому статусу учасника бойових дій.

В обгрунтування своїх вимог зазначав, що ним надано усі необхідні документи, які підтверджують безпосередню участь у зоні проведення антитерористичної операції, та які визначені Порядком надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року №413. Однак, відповідач неправомірно відмовив йому у наданні статусу учасника бойових дій.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року, позов задоволено. Скасовано рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України від 28.04.2017 року № 5941/К/99-99-04-04-01-14 про відмову у наданні йому статусу учасника бойових дій. Зобов'язано відповідача повторно, з урахуванням висновків суду, розглянути заяву ОСОБА_2

Додатковою постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2016 року зобов'язано Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України прийняти рішення про надання ОСОБА_2 статусу учасника бойових дій.

У касаційній скарзі Державна фіскальна служба України (далі - ДФС), посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що згідно п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" статус учасника бойових дій може бути наданий виключно особам рядового і начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС. Позивач, як співробітник податкової міліції у званні лейтенанта податкової поліції, до Головного міжрегіонального управління оперативного забезпечення зони проведення АТО ДФС України не відряджався, а отже службу у підрозділі оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції не проходив, що свідчить про відсутність підстав для визнання його учасником бойових дій.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні скарги ДФС.

Заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами встановлено, що позивач з 11.08.2003 працює в органах податкової міліції, а з 25.10.2016 року і до теперішнього часу працює старшим слідчим третього відділу розслідування кримінальних проваджень СУФР ГУ ДФС у Харківській області, має звання лейтенанта податкової міліції.

Наказом ДФС "Про відрядження працівників податкової міліції" від 08.06.2016 № 2277-о позивача відряджено до Головного управління ДФС у Донецькій області та Головного управління ДФС у Луганській області.

Відповідно до копії витягу з наказу Першого заступника Голови Служби - керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України генерал-лейтенанта ОСОБА_3 № 036 від 21.07.2016 року з 09.06.2016 року ОСОБА_2 є залученим до проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей і відрядженим в район її проведення з підпорядкуванням керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в Донецькій та Луганській областях таких співробітників ДФС.

Згідно копії витягу з наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) генерал - лейтента ОСОБА_4 від 11.08.2016 № 224дск вважати такими, що прибули до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань з 09.06.2016: лейтенанта податкової міліції ОСОБА_2, старшого слідчого третього відділу кримінальних розслідувань Слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Харківській області.

З копії витягу із розпорядження першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) генерал - лейтента ОСОБА_4 від 20.08.2016 № Р-2348 вбачається, що старшому оперативної групи ДФС України при штабі АТО було наказано сформувати групу у складі осіб, в тому числі і лейтенанта податкової міліції ОСОБА_2, для виконання групою з 20.08.2016 по 02.09.2016 спеціальних (бойових) завдань за призначенням щодо протидії незаконному переміщенню товарів (вантажів) вздовж та через лінію розмежування, припинення діяльності незаконних організованих груп та злочинних організацій в межах компетенції, протидії податковим злочинам в зоні проведення АТО в межах дорожнього коридору "МАЙОРСЬК - ЗАЙЦЕВЕ" - КПВВ "ЗАЙЦЕВЕ"; висування групи до району виконання завдань здійснити за маршрутом: БАХМУТ - ЗАЙЦЕВЕ - МАЙОРСЬК та в зворотному напрямку.

Згідно довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 10.02.2017 № 361/99-99-21-10-01-18д, виданою начальником Головного міжрегіонального управління оперативного забезпечення зони проведення АТО (м. Київ, м. Краматорськ, м. Слов'янськ) ДФС полковником податкової міліції ОСОБА_5, лейтенант податкової міліції ОСОБА_2 дійсно в період з 09.06. по 12.09.2016 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Підстава: накази ДФС "Про відрядження працівників податкової міліції" від 08.06.2016 № 2277-0 та від 07.09.2016 № ЗІП-о; витяги з наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 11.08.2016 № 224дск, від 09.11.2016 № 314дск, від 21.12.2016 №357дск.; витяг з наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ від 21.07.2016 № 036, від 26.10.2016 №054.

У зазначеній довідці вказано, що вона є підставою для надання позивачу статусу учасника бойових дій.

Таким чином, місцем дислокації позивача під час перебування на території проведення АТО був підрозділ оперативного забезпечення окремих територій зон проведення АТО ГУ ДФС Донецької та Луганської областей, які розташовувалися в населених пунктах м. Слов'янськ, м. Щастя, м. Бахмут та м. Маріуполь. Несення служби позивачем відбувалось на рівні з оперативними працівниками даного підрозділу: у складі добових нарядів на контрольних пунктах в'їзду/виїзду (КГТВВ) та на стаціонарних КрП, розташованих на першій лінії оборони; у складі зведених мобільних груп, які пересувались вздовж лінії розмежування з метою недопущення незаконного переміщення вантажів.

В лютому 2017 року позивач звернувся до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у ДФС про встановлення йому статусу учасника бойових дій.

28 квітня 2017 року Комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у ДФС повідомила позивача про відмову в наданні статусу учасника бойових дій з посиланням на те, що надання статусу учасника бойових дій іншим працівниками ДФС, крім осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції без внесення змін до чинного законодавства не вбачається за можливе.

Не погодившись з вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач має право на отримання статусу учасника бойових дій як особа, яка безпосередньо приймала участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведенні і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, що підтверджено відповідними доказами. А відтак відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб передбачений чинним законодавством України, що свідчить про незаконність та безпідставність оскаржуваного рішення.

Дослідивши спірні правовідносини, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини є Конституція України, Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-ХІІ (далі - Закон № 3551-ХІІ), Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №413 від 20.08.2014 (далі - Порядок № 413), Положення про Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2016 №957 (далі - Положення №957).

Відповідно до ст. 5 Закону №3551-ХІІ учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Пунктом 19 ст. 6 Закону №3551-ХІІ визначено, що учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Механізм надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці 1 п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону, визначений Порядком №413.

Відповідно до п. 2 Порядку №413 ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) статус учасника бойових дій надається: військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Пунктом 4 Порядку №413 закріплено, що підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення: витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.

Відповідно до пункту 5 Порядку №413, рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається:

- комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними, зокрема, в ДФС;

- міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання.

Згідно п. 1 розділу ІІ Положення №957 комісія призначена для прийняття рішень про надання (позбавлення) статусу учасника бойових дій, розгляду та вивчення поданих заяв та інших матеріалів, які є підставою для надання статусу учасника бойових дій особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції.

Підстави для відмови в наданні статусу учасника бойових дій визначені пунктом 7 розділу ІІ Положення №957, і такими підставами є:

відсутність документів, що містять достатні докази безпосередньої участі особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення;

надання недостовірних даних про особу;

виявлення факту підроблення документів про участь в антитерористичній операції, у забезпеченні її проведення;

наявність обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції.

Отже, вказана відповідачем підстава для відмови у наданні позивачу статусу учасника бойових дій (неналежність до осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС) не передбачена Положенням про Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у ДФС.

Як встановлено судами на підставі зібраних доказів, на підставі наказу ДФС лейтенант податкової міліції ОСОБА_2 відряджався до зони проведення АТО на території Донецької та Луганської областей в період з 09.06 по 12.09.2016 та брав безпосередню участь в проведенні та виконанні завдань, що покладені на підрозділи ДФС, брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Виходячи з аналізу наведених норм права та встановивши наявність у позивача усіх необхідних документів, визначених Порядком №413, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили про наявність у позивача права на отримання статусу учасника бойових дій як особи, яка безпосередньо брала участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим підстави для скасування судових рішень, в межах її доводів, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 211 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 328 КАС України (у редакції, чинній після 15.12.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Отже, враховуючи, що додаткова постанова Харківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2016 року в апеляційному порядку не переглядалась, підстави для її перегляду в касаційному порядку відсутні.

Керуючись ст.ст. 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року - без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

Судді Верховного Суду