Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.06.2021 року у справі №280/4796/20
Постанова КАС ВП від 16.08.2023 року у справі №280/4796/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 280/4796/20

адміністративне провадження № К/9901/20116/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Кравчука В.М., Єзерова А.А., Стародуба О. П.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба Миттєвого кредитування"

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2021 року (колегія у складі суддів Малиш Н.І., Баранник Н.П., Щербака А.А.)

у справі № 280/4796/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба Миттєвого кредитування"

до Національного банку України

про визнання протиправною та скасування постанови.

І. РУХ СПРАВИ

1. 16.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Служба Миттєвого кредитування" (далі - ТОВ "Служба Миттєвого кредитування"; позивач) звернулося до суду з позовом до Національного банку України (далі - НБУ, Регулятор), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Нацкомфінпослуг від 27.05.2020 № 267/252/15-4/14-П про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг, у розмірі 17000,00 грн.

2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.12.2020 ( суддя

СіпакаА.В.) позов задоволено.

3. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.05.2021 скасовано рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.12.2020, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

4. 28.05.2021 ТОВ "Служба Миттєвого кредитування" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.05.2021 та залишити в силі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.12.2020.

5. Ухвалою Верховного Суду від 14.06.2021 відкрито касаційне провадження.

6. Крім того, відповідач клопотав про розгляд справи за його участі, однак своєю ухвалою Верховний Суд відмовив в задоволенні такого клопотання.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є фінансовою установою та здійснює діяльність щодо надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту на підставі ліцензії на здійснення діяльності з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

8. У зв`язку із надходженням звернень громадян Нацкомфінпослуг надіслало на адресу позивача вимоги від 15.11.2019 №24871/15-8, 22.11.2019 № 25308/15-8 про надання інформації та документів по всім заявникам протягом 3 робочих днів з дня отримання цієї вимоги.

9. На виконання зазначених вимог ТОВ "Служба Миттєвого кредитування" направило засобами поштового зв`язку відповіді на вимогу від 27.11.2019 №74-Ю, від 02.12.2019 № 75-Ю, в яких, окрім іншого, повідомило про алгоритм укладання договорів з зазначенням послідовності дій щодо укладання договору та підтвердженням відправлення та прийняття оферти, інформацію щодо порядку (процедури), хронологію дій щодо укладання електронного договору, вчинених позивачем та запитуваних позичальників в інформаційно-телекомунікаційній системі та поза нею з зазначенням часу та дати таких дій.

10. 05.12.2020 Нацкомфінпослуг складено акт про правопорушення, вчинені ТОВ "Служба Миттєвого кредитування" на ринку фінансових послуг №2082/15-4/15 з висновком про надання ТОВ "Служба Митєєвого кредитування" фінансової послуги з порушенням ч. 1 ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", відповідно до якої фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору.

11. Такого висновку Нацкомфінпослуг дійшов за результатами розгляду звернень гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а також інформації та документів, що надійшли на вимогу Нацкомфінпослуг листами товариства від 27.11.2019 №74-Ю, від 02.12.2019 № 75-Ю.

12. За змістом акту, суть вчиненого позивачем порушення полягає у підписанні позичальниками заявки-анкета для отримання кредиту за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором у вигляді цифрової послідовності, що прямо суперечить вимогам Закону України "Про електронну комерцію", а саме:

- п. 6 та 12 ч. 1 ст. 3, відповідно до яких: електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір;

- ч. 6 ст. 11, відповідно до якої відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

13. Враховуючи підписання позичальниками заявки, яка є акцептом пропозиції (оферти) Товариства, за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором у формі цифрової послідовності, акцепт не може бути визнаний як такий, що вчинений відповідно до вимог ст. 11 та 12 Закону України "Про електронну комерцію".

14. Оскільки з наданих документів Товариства встановлено не дотримання порядку укладення електронного договору, встановленого статтею 11 та 12 Закону України "Про електронну комерцію", кредитні договори №1921835574074 від 06.08.2019, №1916277807251 від 12.06.2019, №1920604366897 від 25.07.2019, №1920527861874 від 24.07.2019, №1915716282972 від 06.06.2019 та № 1927646906379 від 03.10.2019 визнані такими, що не прирівнюються до договору, укладеного у письмові формі.

15. У зв`язку із отриманням Акту про правопорушення від 05.12.2020 №2082/15-4/15 позивач на адресу Нацкомфінпослуг направив пояснення від 23.12.2019 №88-Ю щодо обставин, викладених в акті. Позивач зазначив про хибність висновків, а також про перевищення Нацкомфінпослуг повноважень в частині визнання угод недійсними чи встановлювати факти укладення договору.

16. 28.01.2020 Нацкомфінпослуг виніс розпорядження №189 "Про застосування заходу впливу до ТОВ "Служба Миттєвого кредитування", відповідно до якого відповідач постановив: "Зобов`язати ТОВ "Служба Миттєвого кредитування" усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень, з наданням підтверджуючих документів у термін до 27.02.2020 включно".

17. Листом від 12.02.2020 №47-Ю позивач надав відповідь на розпорядження від 28.01.2020 №189, в якій зазначив, що укладання договорів здійснюється у відповідності до ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якою, серед іншого, встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання в тому числі "електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом" (абз.3 ч.1 ст.12 Закону). Одноразовий ідентифікатор відповідає п.6 ч.1 ст.3 Закону, де зазначено, що "електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору".

18. Попри це, 10.03.2020, в зв`язку із невиконанням вимог вказаного Розпорядження №191, що є порушенням п. 5.9 розділу V Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20.11.2012 №2319, який встановлює, що рішення Нацкомфінпослуг є обов`язковими для виконання особами, відповідачем складений Акт № 252/15-4/14 про порушення, вчинені ТОВ "Служба Миттєвого кредитування" на ринку фінансових послуг, яким порушено провадження у справі про правопорушення позивачем вимог законодавства про фінансові послуги.

19. Листом від 11.03.2020 №1645/15-8 примірник акту направлено на адресу позивача, а також повідомлено, що розгляд справи відбудеться 27.03.2020 о 15 год. 30 хв. за місцезнаходженням відповідача.

20. За результатами розгляду вказаного Акту, відповідач виніс постанову від 27.05.2020 №267/252/15-4/14-П про застосування штрафної санкції за порушення, вчинені на ринку фінансових послуг, відповідно до якої на підставі ст. 39, п. 3 ч. 1 ст. 40, п. 3 ч. 1 ст. 41, ч. 1 ст. 42 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", абз. 1 п. 1.5 розділу І, пп. 3 п. 2.1, п. 2.4 розділу ІІ, п. 3.2 розділу ІІІ, абз. 2 п. 4.20 розділу IV зазначеного вище Положення, до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 17000,000 грн.

21. Вважаючи постанову Нацкомфінпослуг про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг, протиправною, позивач звернувся до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

22. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувану постанову винесено всупереч приписам чинного законодавства, яке регламентує повноваження Нацкомфінпослуг, а також без урахування фактичних обставин справи, з хибним висновком про те, що кредитні договори №1921835574074 від 06.08.2019, №1916277807251 від 12.06.2019, №1920604366897 від 25.07.2019, №1920527861874 від 24.07.2019, № 1915716282972 від 06.06.2019 та №1927646906379 від 03.10.2019 є такими, що не прирівняні до договору, укладеного у письмовій формі у зв`язку з тим, що "підписання позичальниками заявки, яка є акцептом пропозиції (оферти) Товариства за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором у формі цифрової послідовності (акцепт) не може бути визнаний як такий, що вчинений у відповідності до вимог статей 11 та 12 Закону України "Про електронну комерцію" від 03.09.2015 №675-VIII".

На вимогу Розпорядження Нацкомфінпослуг №189 від 28.01.2020, що не містило зазначення, які саме порушення необхідно усунути, позивач все ж таки надав докази про виконання одноразового ідентифікатора як з зазначенням цифр, так і букв. Не дивлячись на це, Нацкомфінпослуг, з порушенням процедури розгляду справи про правопорушення суб`єкта ринку фінансових послуг та порядок застосування заходів впливу, виніс постанову про застосування до позивача штрафних санкцій.

З огляду на викладене, накладення штрафу на позивача у зв`язку з припущеннями щодо нікчемності укладеного між товариством та позичальниками договорів, є перевищенням повноважень відповідача та грубим втручанням в діяльність роботи ТОВ "Служба Миттєвого кредитування", оскільки в повноваженнях останнього відсутні права визнавати угоди недійсними чи встановлювати факт укладення договору. В свою чергу, порушення відповідачем приписів законодавства призвело до винесення необґрунтованого та протиправного рішення про застосування штрафних санкцій, внаслідок чого для позивача створена реальна загроза їх безпідставного стягнення.

23. Відповідач проти задоволення позову заперечив. Зазначив, що оскаржувана постанова Нацкомфінпослуг прийнята у зв`язку з невиконанням позивачем вимог Розпорядження №189 від 28.01.2020.

Позивач порушив порядок укладення договорів, оскільки використаний сторонами для підписання договору одноразовий ідентифікатор не відповідає вимогам Закону України "Про електронну комерцію", оскільки містить виключно цифрову послідовність.

Також, на думку відповідача, посилання позивача на порушення Нацкомфінпослуг порядку розгляду матеріалів про правопорушення та застосування заходів впливу є безпідставними, оскільки запрошені на розгляд справи по суті представники позивача не з`явились. В свою чергу, чинне законодавство в сфері регулювання ринків фінансових послуг не містить положень, які б передбачали, що рішення Нацкомфінпослуг вносяться саме в день розгляду справи по суті. Отже, Нацкомфінпослуг під час розгляду справи було дотримано всі процесуальні норми, встановлені чинним законодавством.

IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

24. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не врахував всі обставини, тобто не надав правову оцінку доводам позивача, а отже постанова не може вважатись обґрунтованою та такою, що прийнята з урахуванням усіх обставин, що мають значення для її прийняття.

25. Суд апеляційної інстанції не погодився з такими висновками суду першої інстанції та зазначив, що розпорядження №189 не визнавалося протиправним та є чинним і, відповідно, мало бути виконано позивачем у визначений контролюючим органом строк. Доказів виконання вказаного розпорядження матеріали справи не містять, враховуючи відповіді товариства на адресу відповідача.

26. Посилання позивача, з чим погодився і суд першої інстанції, на необґрунтованість оскарженої постанови, надання роз`яснень про алгоритм укладення електронних договорів, а також надання необхідної інформації для того, щоб встановити факт укладення договорів, не може беззаперечно свідчити про виконання розпорядження.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

27. Як на підставу касаційного оскарження позивач покликається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував ст. 11, 12 Закону України від 03.09.2015 № 675-VIII "Про електронну комерцію" (далі - Закон № 675-VIII) без урахування висновку про застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №524/5556/19; виходив з того, що акцепт пропозиції (оферти) за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором у формі цифрової послідовності не є підписом у сфері електронної комерції.

Стосовно висновку суду апеляційної інстанції щодо необхідності оскарження розпорядження Регулятора про усунення порушення законодавства про фінансові послуги, то ТОВ "Служба Миттєвого кредитування" виконало це розпорядження, надавши роз`яснення щодо укладення відповідно до ст. 12 Закону № 675-VIII договорів з фізичними особами та не мало підстав його оскаржувати у судовому порядку.

28. 05.07.2021 надійшов відзив від відповідача, в якому останній покликався на правомірність рішення суду апеляційної інстанції з огляду на те, що:

- позивач не виконав розпорядження про усунення порушення, що є підставою для застосування заходів впливу;

- розпорядження є чинним, в суді не оскаржено;

- суд апеляційної інстанції врахував всі обставини справи та надані позивачем пояснення.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

29. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги, відзиву на неї та дійшов такого висновку.

30. Відповідно до ч. 2 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

31. Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлює Закон України від 12.07.2001 №2664-III "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон №2664-III).

32. Відповідно до ч. 1 ст.1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі.

33. Згідно з ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

34. Відповідно до ст. 6 Закону №2664-III договір про надання фінансових послуг, якщо інше не передбачено законом, повинен містити підписи сторін.

35. Відповідно до ст. 12 Закону "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання в тому числі "електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (абз. 3 ч. 1 ст. 12). У свою чергу згідно з визначенням одноразового ідентифікатора, наведеного у п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

36. Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

37. При цьому, у відповідності до ч. 3 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

38. Також ст. 11 цього Закону встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею".

39. Отже, відповідно до цієї норми одним із способів акцептування клієнтом-позичальником пропозиції позикодавця укласти електронний договір є вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

40. За правилом ч. 8 ст.11 Закону №675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

41. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

42. При цьому принцип юридичної сили електронного правочину найбільш повно відображається у вимогах щодо форми правочину. Це підтверджується закріпленими на рівні міжнародних документів правовими нормами: ч. 1 ст. 8 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про використання електронних повідомлень у міжнародних договорах - повідомлення або договір не можуть бути позбавлені дійсності або позовної сили лише на тій підставі, що вони складені у формі електронного повідомлення; стаття 5 Типового закону про електронну торгівлю Комісії Організації Об`єднаних Націй з права міжнародної торгівлі - інформація не може бути позбавлена юридичної сили, дійсності або позовного захисту лише на тій підставі, що вона складена у формі повідомлення даних. Аналогічна норма міститься й у частині першій статті 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг": юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

43. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 31.08.2022 у справі №280/4456/20 та від 09.02.2023 у справі №640/7029/19, і Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від неї.

44. Також у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 31.08.2022 у справі № 280/4456/20 та від 09.02.2023 у справі №640/7029/19 Верховний Суд дійшов висновку про те, що одноразовим ідентифікатором є комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Відповідно, використання для підписання договорів позики електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який містить тільки комбінацію цифр, узгоджується із вимогами законодавства».

45. Враховуючи протиправність розпорядження, підстав для притягнення позивача за його невиконання у відповідача не було.

46. При цьому, не оскарження позивачем розпорядження №189 не впливає на висновки Суду у цій справі та протиправність оскаржуваної постанови.

47. З огляду на викладене, постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 27.05.2020 № 267/252/15-4/14-П про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг, у розмірі 17000,00 грн є протиправною та підлягає скасуванню.

48. Відповідно до ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

49. Отже, враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає закону і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.

50. Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

51. За подання касаційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 4204 грн (платіжне доручення від 26.05.2021), який відповідно до ст.139 КАС України підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 343 349 351 355 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба Миттєвого кредитування" задовольнити.

2. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2021 року у справі №280/4796/20 скасувати.

3. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року у справі №280/4796/20 залишити в силі.

4. Стягнути з Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9, код ЄДРПОУ 00032106) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба Миттєвого кредитування" (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд.39-а, оф.25, код ЄДРПОУ 38839217) судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 4204 грн (чотири тисячі двісті чотири гривні).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя О.П. Стародуб