ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року

м. Київ

справа № 806/441/17

адміністративне провадження № К/9901/35624/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Бердичівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року (суддя Романченко Є.Ю.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року (головуючий суддя Охрімчук І.Г., судді Жизневська А.В., Котік Т.С.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернова База України" до Бердичівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зернова База України" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Бердичівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Житомирській області (далі - відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.08.2016 №0004160314, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 720854,00 грн.

Судами встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 24.05.2016, за результатами якої складено акт від 12.07.2016 № 1222/03-14/39107267, яким встановлено порушення вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, статті 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік, І квартал 2016 року на 720854,00 грн.

У акті перевірки податковий орган констатував формування позивачем без достатніх правових підстав валових витрат за операціями із ТОВ "Житомирщина - Агро", посилаючись на те, що первинні документи, зокрема, видаткові накладні, складені з порушенням вимог законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність та містять недостовірні дані, а саме зазначено товар соя (урожай 2016), що суперечить умовам договору купівлі - продажу, у якому предметом договору є передача у власність зерна українського походження врожаю 2015 року.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.03.2017 позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення 05.08.2016 №0004160314.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов висновку про недоведеність податковим органом безтоварності господарських операцій позивача з контрагентом (ТОВ "Житомирщина - Агро") щодо поставки сої (урожаю 2015 року), яка в подальшому була використана у власній господарській діяльності, а відтак Товариство правомірно сформувало валові витрати за результатами таких операцій.

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06.06.2017 постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В своїй касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій, вирішення спору без повного та всебічного дослідження всіх обставин, які мають істотне значення для правильного розгляду справи, що унеможливило реалізацію завдання адміністративного судочинства та призвело до формального та незаконного вирішення спору.

Товариство правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористалося.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях частини першої статті 67, пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України, згідно з якими кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються виключно законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (підпункт 135.1 статті 135 ПК України).

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (далі - П(С)БУ 16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Згідно з п. 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Пунктом 44.2 статті 42 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

За визначенням статті 1 Закону №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.11.2015 року між Товариством (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирщина - Агро" (Продавець) укладено договір купівлі - продажу № 15, за умовами якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця зерно українського походження врожаю 2015 року, а Покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного договору.

Пунктом 2.1 договору визначено, що товар по якості повинен відповідати вимогам, вказаним в специфікації для кожної партії товару.

За змістом пунктів 3.2, 3.3 договору кількість, строк та місце поставки, ціна та загальна вартість товару для кожної партії, що поставляється згідно цього договору, визначаються в специфікаціях, які підписуються сторонами щодо кожної партії товару та є невід`ємними частинами (додатками) цього договору. Товар за даним договором може поставлятися партіями протягом періоду, вказаного в специфікаціях.

Датою поставки вважається переоформлення товару на ім`я Покупця за складськими документами на Зерновому Складі. Дата видаткової накладної співпадає з датою переоформлення товару на ім`я Покупця за складськими документами на Зерновому Складі. Право власності на товар виникає у Покупця з моменту оформлення товару на ім`я Покупця за складським документом на Складі (пункти 4.2, 4.5 договору).

Відповідно до пунктів 5.1 - 5.3 договору оплата товару, що поставляється за даним договором, проводиться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом трьох банківських днів після останньої з подій, зазначених нижче: поставка товару; визначення його якості і залікової ваги; пред`явлення Постачальником рахунку - фактури; передача документів, зазначених у п. 6.1 цього договору. Датою оплати товару вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця. Оплата вартості товару проводиться за прийняту залікову вагу.

Впродовж листопада - грудня 2015 року до договору купівлі - продажу сторонами підписано ряд специфікацій за №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, в яких визначено кількість, якість та ціну товару - сої, строки та місце поставки.

На виконання умов договору, як констатовано судами, у листопаді - грудні 2015 року контрагент поставив позивачу сою (урожаю 2015 року), про що свідчать акти приймання - передачі №23 від 09.11.2015, №24 від 09.11.2015, №32 від 24.11.2015, №34 від 27.11.2015, №36 від 07.12.2015, №38 від 14.12.2015, №0000000076 від 26.12.2015, №0000000081 від 30.12.2015, видаткові накладні №РН-0000041 від 06.11.2015, №РН-0000040 від 06.11.2015, №РН-0000057 від 24.11.2015, №РН-0000064 від 27.11.2015, №РН- 0000065 від 03.12.2015, №РН-0000066 від 04.12.2015, №РН-0000072 від 14.12.2015, №РН-0000079 від 25.12.2015, №РН-0000080 від 30.12.2015, складські квитанції на зерно.

Позивач за поставлений товар розрахувався у повному обсязі (банківські виписки).

В подальшому товар було реалізовано ТОВ "Андрушівський елеватор", ТОВ "Нобл Ресорсіз Україна", що підтверджується договорами купівлі-продажу №1 від 20.01.2016 та поставки №28924 від 24.12.2015, специфікацією, видатковими накладними, актами приймання-передачі, довіреностями на отримання товару.

Судами попередніх інстанцій, зокрема, з пояснень представника позивача, встановлено, що у видаткових накладних контрагент позивача, зазначивши товар - соя урожаю 2016 року, допустив описку, тоді як усі інші первинні документи свідчать про поставку саме сої урожаю 2015 року.

На підставі зазначених обставин та наведених доказів, оцінка яким була надана з дотриманням норм процесуального законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що господарські операції між позивачем та контрагентом документально підтверджені та фактично здійснені з метою використання в оподатковуваних операціях; відповідачем же - суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не доведено обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування валових витрат.

Доводи ж касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки та з урахуванням яких суди вже надавали оцінку встановленим обставинам справи, й по суті зводяться лише до їх переоцінки.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, Верховний Суд не вбачає підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій й задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Бердичівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко