Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.05.2018 року у справі №810/504/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 травня 2018 року

Київ

справа №810/504/17

адміністративне провадження №К/9901/41172/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2017 року (суддя Балаклицький А.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року (головуючий суддя Ісаєнко І.А., судді Губська Л.В., Федотов І.В.) у справі за позовом Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ХАС", як особи, відповідальної за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність №60 від 04 лютого 2004 року, Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ХАС", Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення коштів з банківських рахунків,

В С Т А Н О В И В:

В січні 2017 року Гадяцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - Інспекція) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ХАС", як особи, відповідальної за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність №60 від 04 лютого 2004 року, Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ХАС", Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення коштів з рахунків, відкритих у банках, обслуговуючих таких платників податків, одночасно порушивши питання звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2017 року відмовлено в задоволенні заявленого податковим органом клопотання та залишено позовну заяву без руху в зв'язку з її невідповідністю приписам статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору в сумі 4327101,99 грн.

Ухвалою ж від 24 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року, Київський окружний адміністративний суд повернув позовну заяву особі, що її подала, на підставі пункту 1 частини 3 статті 108 КАС України у зв'язку із неусуненням її недоліку, враховуючи, що надіслане відповідачем в межах наданого для усунення недоліку позовної заяви строку платіжне доручення №406 від 29 вересня 2016 року підтверджує сплату ним судового збору хоча і у визначеній ухвалою суду від 31 січня 2017 року сумі (4327101,99 грн.), проте при зверненні з позовом в іншій справі - №810/2739/16.

Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій ставив вимогу про їх скасування та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неврахування тієї обставини, що судовий збір в сумі 4327101,99 грн., сплачений податковим органом відповідно до платіжного доручення №406 від 29 вересня 2016 року, не використано в межах справи, за подання позову в якій він і сплачувався, - №810/2739/16, оскільки позовну заяву було повернуто судом, з заявою про повернення судового збору в межах справи №810/2739/16 позивач не звертався, а тому не позбавлений можливості використати таке платіжне доручення при поданні позову у даній справі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Відповідач (Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування") в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Справу згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду: головуючий суддя Пасічник С.С. (суддя-доповідач), судді: Васильєва І.А., Юрченко В.П.

Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Пунктом 3 частини 1 статті 7 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом було віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкривала стаття 10 цього Кодексу й визначала, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (стаття 49 КАС України).

Вимоги до позовної заяви встановлено статтею 106 КАС України, згідно із частиною 3 якої до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу (пункт 3 частини 1 статті 107 КАС України).

За змістом частини 1 статті 108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху (пункт 1 частини 3 статті 108 КАС України)

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674), відповідно до статті 1 якого судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (стаття 2 Закону №3674).

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону №3674 судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною 1 статті 4 Закону №3674 встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 якого за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою, судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вже вказувалось в цій постанові, оскільки предметом спору у даній справі є стягнення податкового боргу у розмірі 288473465,91 грн. (тобто спір носить майновий характер), то при зверненні з позовом Інспекція повинна була сплатити судовий в сумі 4327101,99 грн., а в зв'язку з тим, що дій по його сплаті нею вчинено не було, позовна заява ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2017 року залишалась без руху.

В межах наданого для усунення недоліку позовної заяви строку відповідач надіслав до суду клопотання, до якого додав платіжне доручення №406 від 29 вересня 2016 року про сплату судового збору в сумі 4327101,99 грн.

При цьому, в платіжному дорученні в графі «Призначення платежу» зазначено: "3507010, 2800, 22030101, Судовий збір (Київський окружний адміністративний суд), відп.до ухвали 19.09.16 по справі №810/2739/16 ТОВ "ХАС" ПАТ "Укргазвидобування", Без ПДВ".

Суди встановили, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року у справі №810/2739/16 позовну заяву Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «ХАС», Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення податкового боргу у розмір 288473465,91 грн. (яка була залишена без руху ухвалою цього ж суду від 31 серпня 2016 року із продовженням строку для усунення недоліків ухвалою від 19 вересня 2016 року) повернуто позивачу на підставі пункту 1 частини 3 статті 108 КАС України.

Водночас, як правильно зазначили суди, судовий збір в розмірах та порядку, передбачених Законом №3674, підлягає сплаті за подання кожного окремого позову, в разі відсутності пільг щодо його сплати, а тому судовий збір, сплачений за подання адміністративного позову в одній справі, не може бути використаний для підтвердження сплати судового збору за подання до суду іншого адміністративного позову, в тому числі тим самим позивачем до того самого суду.

В разі ж повернення особі поданої ним позовної заяви остання не позбавлена права звернутись до суду з заявою про повернення сплаченої суми судового збору у відповідності до положень пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №3674.

Отже, законодавством встановлено чіткий порядок повернення сплаченої суми судового збору, яка в подальшому на розсуд особи може бути використана для сплати судового збору за подання іншого (нового) позову, в той же час використання сплаченої в одній справі суми судового збору при поданні іншого позову не передбачено законодавством та є порушенням порядку сплати судового збору.

Посилання ж позивача на те, що з заявою про повернення сплаченого згідно платіжного доручення №406 від 29 вересня 2016 року судового збору в сумі 4327101,99 грн. він не звертався підставно не були взяті до уваги судами попередніх інстанцій, поскільки Законом №3674 не встановлено будь яких часових меж для подання такої заяви й вирішення питання повернення сплачених коштів в межах справи №810/2739/16.

З огляду на викладене та зважаючи, що, як вже зазначалось, подана Інспекцією позовна заява не відповідала вимогам статті 106 КАС України (відсутність документа про сплату судового збору в належному розмірі) й у встановлений судом строк останньою цього недоліку усунуто не було, касаційний суд вважає, що вона обґрунтовано повернута ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року.

Доводи ж касаційної скарги за наведеного не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, що призвело або могло призвести до прийняття неправильного рішення, а тому підстав для скасування ухваленого судового рішення та, відповідно, задоволення касаційної скарги Суд не вбачає.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду

З оригіналом згідно

помічник судді Ямкова О.О.