ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2018 року

Київ

справа №805/771/16-а

адміністративне провадження №К/9901/22686/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року (головуючий суддя - Арабей Т.Г., судді - Геращенко І.В., Міронова Г.М.) у справі

за позовом ОСОБА_3

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (відповідач 1), Міністерства внутрішніх справ України (відповідач 2)

за участю третьої особи - Професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України

про визнання протиправним та скасування наказу від 06 листопада 2015 року №402 та зобов'язання вчинити певні дії щодо працевлаштування, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 10 березня 2016 року ОСОБА_3 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ВС у м. Маріуполі Донецької області; Міністерства внутрішніх справ України; третя особа - Професійна спілка атестованих працівників органів внутрішніх справ України про визнання протиправними та скасування наказу від 06 листопада 2015 року №402 та зобов'язання вчинити певні дії щодо працевлаштування.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 06 листопада 2015 року її було звільнено з Костянтинівського міського відділу МВС України в Донецькій області (з обслуговування м. Костянтинівка та Костянтинівського району) з посади слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи. На час звільнення ОСОБА_3 знаходилась в декретній відпустці по догляду за дитиною з 19 червня 2015 року до 18 червня 2016 року, з приводу чого вважає наказ про своє звільнення протиправним та таким, що порушує її права.

3. 08 листопада 2016 року позивачем до Донецького окружного адміністративного суду подано доповнення до адміністративного позову, в яких остання просила зобов'язати відповідачів працевлаштувати її відповідно до трудового стажу, кваліфікації, покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти та в тій же місцевості за її професією.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

4. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління ВС у м. Маріуполі Донецької області; Міністерства внутрішніх справ України; третя особа - Професійна спілка атестованих працівників органів внутрішніх справ України про визнання протиправними та скасування наказу від 06 листопада 2015 року № 402 та зобов'язання вчинити певні дії щодо працевлаштування задоволено.

4.1 Визнано протиправним та скасовано наказ ГУМВС України в Донецькій області від 06.11.2015 року №402 о/с в частині звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ з посади слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи Костянтинівського міського відділу ( з обслуговування м. Костянтинівка та Костянтинівського району).

4.2 Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України працевлаштувати ОСОБА_3 у відповідному відділенні або управління чи іншій установі Міністерства внутрішніх справ на рівнозначній займаній раніше посаді.

4.3 Зобов'язано Головне управління ВС у м. Маріуполі Донецької області та Міністерство внутрішніх справ України працевлаштувати ОСОБА_3 відповідно до її трудового стажу, кваліфікації, покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти та в тій же місцевості за її професією.

5. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в силу положень п. 17 Положення №114 ОСОБА_3 користувалася всіма правами і пільгами, встановленими законодавством для матерів, тобто могла бути звільнена лише у випадку повної ліквідації підприємства (установи, організації) за умови її обов'язкового працевлаштування. Як встановлено судом, позивач має двох неповнолітніх дітей, має довідку одинокої матері на підставі ст. 135 Сімейного Кодексу України, з огляду на що має певні гарантії щодо обмежень на звільнення. Суд зауважив, що звільнення жінок, зазначених у частині 3 статті 184 Кодексу законів про працю України, має певні особливості, зокрема, таке звільнення можливе, проте власник зобов'язаний працевлаштувати жінку на цьому самому або іншому підприємстві відповідно до її спеціальності. Суд дійшов висновку, що оскільки позивач проходила службу на посаді слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи, слідчого відділу Костянтинівського міського відділу (з обслуговування міста Костянтинівка та Костянтинівського району) ГУМВС України в Донецькій області, вона підлягає поновленню на цій посаді. Таким чином, суд визначив обов'язок відповідачів працевлаштувати ОСОБА_3 відповідно до її професійних здібностей.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

6. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області задоволено частково.

6.1 Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року у справі №805/771/16-а скасовано.

6.2 Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

6.3 Зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області вжити заходи щодо обов'язкового працевлаштування ОСОБА_3.

6.4 В решті позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

7. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, зазначив, що оскільки доказів того, що позивач зверталась до Головного управління Національної поліції в Донецькій області з заявою на проходження подальшої служби в поліції у встановленому порядку, чи проходження конкурсу на посади в порядку, визначеному п. 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», матеріали справи не містять, то підстави для визнання протиправними та скасування наказу Головного управління МВС в Донецькій області від 06 листопада 2015 року №402 о/с в частині звільнення позивача в запас за п. 64 «г» (через скорочення штатів) відсутні. Також апеляційний суд вказав на те, що Міністерство внутрішніх справ України та його територіальні органи не наділені повноваженнями щодо призначення осіб на посади в структурі Національної поліції, а також щодо допуску осіб до участі у конкурсі на заміщення посад поліцейських, таким чином питання щодо подальшого проходження позивачем служби в органах Національної поліції не було вирішено в порядку, закріпленому у Прикінцевих та Перехідних положеннях Закону України «Про національну поліцію». Суд апеляційної інстанції зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню в частині зобов'язання Головне управління МВС України в Донецькій області, саме того органу, який призначав та звільняв позивача на посаді, вжити заходи щодо обов'язкового її працевлаштування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

8. 14 березня 2017 року ОСОБА_3 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року.

9. В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року.

10. В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_3 вказує на те, що судом помилково не взято до уваги те, що починаючи з 10 листопада 2015 року ГУМВС України в Донецькій області знаходиться в стані припинення, тобто, на думку скаржника, не має можливості виконати рішення суду, а його фактичним правонаступником є МВС України. Таким чином, позивач вважає, що апеляційний суд помилково визначив невірний орган, який повинен її працевлаштувати. Також скаржник, посилаючись на приписи статті 184 Кодексу законів про працю України, практику Європейського суду з прав людини, зауважила, що апеляційний суд відмовивши в задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним наказу про звільнення не врахував наявність у неї двох дітей, яким потрібен догляд та виховання.

11. Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2018 року зазначену касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. ОСОБА_3 проходила службу в органах внутрішніх справ з 23 січня 2006 року.

13. Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області від 31 жовтня 2014 року №388 о/с капітана міліції ОСОБА_3 призначено слідчим відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи, слідчого відділу Костянтинівського міського відділу (з обслуговування м. Костянтинівка та Костянтинівського району) з 30 жовтня 2014 року та надано відпустку для догляду за дитиною з 31 жовтня 2014 року до 18 червня 2015 року.

14. Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 17 липня 2015 року №223 о/с ОСОБА_3 надано відпустку для догляду за дитиною з 19 червня 2015 року по 18 червня 2016 року.

15. 06 листопада 2015 року Головним управлінням МВС України в Донецькій області прийнято наказ №402 о/с, яким згідно з п. 9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з 06 листопада 2015 року у запас Збройних сил за п. 64 «г» (через скорочення штатів) капітана міліції ОСОБА_3, слідчого відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя здоров'я особи слідчого відділу Костянтинівського МВ (з обслуговування м. Костянтинівка та Костянтинівського району).

16. 09 листопада 2015 року Костянтинівський міський відділ повідомив ОСОБА_3 (лист №13/28) про її звільнення з 06 листопада 2015 року та необхідність прибути до відділу для остаточного розрахунку.

17. Листом від 23 листопада 2015 року за №10/С-2кц ОСОБА_3 направлено витяг з наказу ГУМВС України в Донецькій області від 06 листопада 2015 року №402о/с та повідомлено про можливість отримання дублікату трудової книжки в Костянтинівському відділенні поліції Артемівського відділу поліції ГУНП в Донецькій області.

18. 04 січня 2016 року наказом Головного управління МВС України в Донецькій області №3о/с л/к внесено зміни до наказів Головного управління МВС України в Донецькій області від 06 листопада 2015 року №354 о/с та №402 о/с в частині звільнення працівників ОВС через скорочення штатів, та зазначено, що підставою для звільнення є п. 10, 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію», а не п. 9 розділу ХІ цього Закону.

19. 20 квітня 2016 року Костянтинівським міським відділом Головного управління МВС в Донецькій області складено довідку №6186/204/06-16 про те, що ОСОБА_3 до часу складання довідки за трудовою книжкою не з'явилась.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

20. Стаття 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Пункт 1 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII (далі - Закон №580): цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

22. Пункт 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580: з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

23. Пункт 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580: працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

24. Пункт 10 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580: працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

25. Пункти 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ»: утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1. Ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2.

26. Пункт 10 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення №114): особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

27. Пункт 17 Положення №114: вагітні жінки і матері з числа осіб рядового і начальницького складу користуються всіма правами і пільгами, встановленими законодавством.

28. Пункт 62 Положення №114: звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться:

а) у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби;

б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби (із зняттям з військового обліку).

29. Підпункт «г» пункту 64 Положення №114: особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

30. Стаття 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України): законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами

31. Стаття 184 КЗпП України: звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

32. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

33. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

34. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 341 КАС України)

35. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

36. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 3 ст. 341 КАС України).

37. Надаючи оцінку висновкам, викладеним в постанові суду апеляційної інстанції, та доводам, викладеним в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про порушення Донецьким апеляційним адміністративним судом норм матеріального права при ухваленні судового рішення з огляду на наступне.

38. Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції, зазначив, що положеннями Закону закріплено право працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції та відповідають вимогам до поліцейських упродовж трьох місяців з дня опублікування Закону №580, бути прийнятими на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

39. Відповідно до пп. 10-11 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580 працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

40. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

41. Разом з тим, Суд зазначає, що приписами Положення №114 КЗпП України передбачено певні права та гарантії для вагітних жінок і матерів з числа осіб рядового і начальницького складу.

42. Частиною 3 статті 184 Кодексу законів про працю України визначено, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

43. Так, за приписами ч. 3 статті 184 КЗпП України, звільнення працівника, який відноситься до категорії осіб, наведених у вказаній нормі права, у разі ліквідації підприємства, установи, організації, допускається лише з обов'язковим працевлаштуванням.

44. У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" містяться роз'яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

45. Таким чином, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

46. Разом з тим, Верховний Суд України в постановах від 04 березня 2014 року (справа №21-8а14), від 27 травня 2014 року (справа №21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (справа №21-484а14) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

47. Таким чином, оскільки відповідачем 1 не дотримано положення діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства в частині обов'язкового працевлаштування позивача, Суд приходить до висновку щодо протиправності оскарженого наказу ГУ МВС України в Донецькій області в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ.

48. Посилання суду апеляційної інстанції на відсутність доказів звернення позивача до Головного управління Національної поліції в Донецькій області із заявою стосовно проходження подальшої служби в поліції у встановленому порядку, а також обставини непроходження позивачем конкурсу на посади в порядку, визначеному п. 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», як на підстави для відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в частині визнання протиправним та скасування наказу про її звільнення з органів внутрішніх справ колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені обставини не стосуються предмету позовних вимог, адже протиправність звільнення позивача з органів внутрішніх справ обумовлена нівелюванням відповідачем 1 державних гарантій трудових прав останньої, які, зокрема, визначені ч.3 ст.184 КЗпП України.

49. Водночас, колегія суддів вважає необґрунтованими і безпідставними доводи скаржника стосовно того, що перебування починаючи з 10 листопада 2015 року ГУМВС України в Донецькій області в стані припинення унеможливлює виконання рішення суду.

50. Як встановлено судами попередніх інстанцій, записи про державу реєстрацію припинення ГУМВС України в Донецькій області та Костянтинівського МВ ГУМВС України в Донецькій області до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесені.

51. Таким чином, беручи до уваги те, що ОСОБА_3 проходила службу на посаді слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи, слідчого відділу Костянтинівського міського відділу ГУ МВС України в Донецькій області (з обслуговування м. Костянтинівка та Костянтинівського району), Суд вважає, що саме Головне управління МВС України в Донецькій області, тобто той орган, який здійснював працевлаштування позивача до органів внутрішніх справ та, відповідно, вивільнення, зобов'язаний вжити заходи щодо обов'язкового працевлаштування ОСОБА_3.

52. Колегія суддів звертає увагу на те, що при задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в цій частині апеляційний суд не врахував, що вирішенню питання щодо працевлаштування позивача передує необхідність приведення правовідносин, що виникли між сторонами, у первісний стан, який існував до видання наказу про звільнення позивача, тобто скасування даного наказу як незаконного.

53. Разом з тим, Суд вважає, що в даному випадку належним та повним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача 1 вжити заходів щодо обов'язкового її працевлаштування.

54. Частинами 1, 3 статті 351 КАС України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

55. З огляду на викладене, враховуючи те, що висновки суду ґрунтуються на невірному застосуванні норм матеріального права, оскаржувана постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року підлягає скасуванню, а касаційна скарга ОСОБА_3 - частковому задоволенню.

56. Керуючись статтями 341, 343-345, 349-356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

57. Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

58. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року скасувати.

59. Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

60. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 06 листопада 2015 року №402 о/с в частині звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ з посади слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи Костянтинівського міського відділу ( з обслуговування м. Костянтинівка та Костянтинівського району).

61. Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області вжити заходи щодо обов'язкового працевлаштування ОСОБА_3.

62. В задоволенні решти вимог відмовити.

63. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

В.М. Шарапа