ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2020 року

м. Київ

справа № 826/23602/15

адміністративне провадження № К/9901/14774/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2016р. (судді - Губська Л.В., Ісаєнко Ю.А., Федотов І.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив:

- визнати протиправною бездіяльність Печерської районної в м. Києві державної адміністрації з приводу непроведення капітального ремонту квартири АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати провести капітальний ремонт квартири АДРЕСА_1 на підставі дефектного акту від 23.10.2014 p., дефектного акту до листа відповідача від 29.05.2015 р. №105/02-0109 (з), а саме виконати роботи з обклеювання стін шпалерами простими та середньої щільності, кількість 0,3881; улаштування стяжок самовирівнювальних з суміші Cerezit CN-69 товщиною 5мм; улаштування покриття з лінолеуму площею покриття до 10 м2 (0,1232);

- зобов`язати надати суду звіт про виконання судового рішення через три місяці після набрання ним чинності.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що між ним та відповідачем було погоджено обсяги виконання робіт на ремонт квартири за адресою АДРЕСА_1 . Разом з тим, відповідачем виконано не всі роботи з безоплатного капітального ремонту його квартири.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.12.2015р. позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Печерської районної в м. Києві державної адміністрації стосовно непроведення капітального ремонту квартири АДРЕСА_1 в частині невиконання робіт з обклеювання стін шпалерами простими та середньої щільності, кількість 0,3881; улаштування стяжок самовирівнювальних з суміші Cerezit CN-69 товщиною 5мм; улаштування покриття з лінолеуму площею покриття до 10 м2 (0,1232) протиправною.

Зобов`язано Печерську районну в м. Києві державну адміністрацію провести капітальний ремонт квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , на підставі дефектного акту від 23.10.2014 p., дефектного акту до листа відповідача від 29.05.2015 р. №105/02-0109 (з), а саме: виконати роботи з обклеювання стін шпалерами простими та середньої щільності, кількість 0,3881; улаштування стяжок самовирівнювальних з суміші Cerezit CN-69 товщиною 5мм; улаштування покриття з лінолеуму площею покриття до 10 м2 (0,1232).

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2016р. постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено.

З рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що судом апеляційної інстанції невірно встановлено обставини справи, не надано належної оцінки доказам, що мають значення для правильного вирішення спору, що призвело до ухвалення помилкового рішення.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив у її задоволенні відмовити, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є інвалідом війни III гр., що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_1 від 01.03.2004, і відповідно до п. 1 Порядку проведення безоплатного капітального ремонту власних житлових будинків і квартир, що мають право на таку пільгу, затвердженого постановою КМУ від 20.05.2009 №565, та згідно з Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», має право на безоплатний капітальний ремонт квартири.

Згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого згідно розпорядження від 26.12.1995 №2414, квартира позивача приватизована у 1995 році.

У жовтні 2014 року, за участю представника будівельної організації ТОВ «Укрмонтажлюкс», Членами Комісії з питань ведення безоплатного капітального ремонту власних житлових будинків і квартир осіб, що мають право на таку пільгу, а також першочергового поточного ремонту житлових будинків і квартир осіб, які мають на це право (далі - Комісія), проведено обстеження квартири гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , та у його присутності складено перелік робіт, які необхідно виконати.

За результатами обстеження квартири будівельною організацією ТОВ «Укрмонтажлюкс» складено дефектний акт, а також зведений кошторисний розрахунок вартості об`єкта будівництва, яким визначено загальну вартість капітального ремонту квартири, що становила у 2014 році - 39204 грн.

На підставі визначеної загальної вартості капітального ремонту розраховано вартість капітального ремонту 1 кв.м квартири, яка становить: 39204 грн. (загальна вартість капітального ремонту): 44,6 (загальна площа квартири) = 879,01 грн.

На підставі визначених ремонтних робіт будівельною організацією було підготовлено дефектний акт та кошторисну документацію на проведення безоплатного капітального ремонту квартири. КП «Київекспертиза» проведено експертизу кошторисної документації на капітальний ремонт квартири позивача.

За результатами засідання Комісії прийнято рішення про виконання в межах вартості безоплатного капітального ремонту кількох видів ремонтних робіт, визначених за результатами обстеження квартири (протокол від 23.12.2014 №2).

Кошторисний розрахунок і вартість безоплатного капітального ремонту спірної квартири затверджено розпорядженням Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 26.12.2014 №688 за поданням Комісії.

Враховуючи заяву ОСОБА_1 від 09.12.2014 щодо перебування його на стаціонарному лікуванні за межами м. Києва з 10.12.2014 по 31.12.2014, проведення ремонтних робіт було перенесено на 2015 рік.

Листом Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 23.03.2015р. №Ю5-105/ОП/Ф-192-509 позивача повідомлено, що проведення безоплатного капітального ремонту його квартири заплановано на квітень 2015 року відповідно до визначених у 2014 році видів та обсягів робіт згідно з дефектним актом, що додавався до листа.

14.04.2015 представники Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної в місті Києві державної адміністрації та будівельної організації ТОВ «Укрмонтажлюкс» здійснили вихід до квартири гр. ОСОБА_1 з метою визначення часу, з якого можна буде розпочати проведення ремонтних робіт з безоплатного капітального ремонту в його квартирі.

Враховуючи значне зростання цін у 2015 році на будівельні матеріали та відповідні роботи, будівельною організацією ТОВ «Укрмонтажлюкс» була підготовлена нова кошторисна документація на проведення безоплатного капітального ремонту квартири з урахуванням дійсних цін, яка склала 54616 грн.

25.05.2015 позивач звернувся із запитом до Печерської районної в м. Києві державної адміністрації щодо надання інформації про документи, пов`язані з капітальним ремонтом його квартири, в тому числі, розрахунки, на підставі яких здійснювався капітальний ремонт, копію кошторису, окрім цього, просив надати інформацію про термін (строк) експлуатації лінолеуму, шпалер звичайних, ванни, змішувача, радіаторів чавунних.

Листом від 29.05.2015 №105/02-0109(з)12 відповідач повідомив позивача про те, що вартість безоплатного капітального ремонту його квартири становить 18459,21 грн.(879,01 грн. х 21 кв.м), а у зв`язку із змінами вартості будівельних матеріалів і робіт вартість безоплатного ремонту квартири у 2015 році буде становити 25555 грн. Крім того, зазначено, що у межах вартості безоплатного капітального ремонту прийнято рішення про виконання кількох видів ремонтних робіт, визначених за результатами обстеження (за усною згодою з позивачем).

Також повідомлено, що у квітні розпочаті ремонтні роботи у квартирі позивача згідно з дефектним актом, копія якого була надіслана позивачу листом від 23.03.2015 №105-105/ОП/Ф -192-509. Щодо інформації про терміни (строки) експлуатації лінолеуму, шпалер (звичайних), ванни, змішувача, радіаторів чавунних повідомлено, що зазначені питання не належать до компетенції місцевих адміністрацій.

До листа від 29.05.2015 відповідач додав копію дефектного акту від 24.10.2014.

З метою з`ясування порушених у зверненні питань, пов`язаних з проведенням безоплатного капітального ремонту квартири позивача, 11.06.2015 здійснено вихід за його домашньою адресою представників управління праці та соціального захисту населення Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, Управління житлово-комунального господарства та будівництва, житло-експлуатаційної дільниці «Липкижитлосервіс» КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва», будівельної організації ТОВ «Укрмонтажлюкс».

Під час виходу, з`ясовано стан виконання робіт з безоплатного капітального ремонту згідно з дефектним актом. Недоліки, зазначені в акті, зокрема, не працюючий кран у ванній кімнаті, були усунені. При цьому, відповідачем у черговий раз були надані роз`яснення ОСОБА_1 стосовно того, що проведення робіт з укладки лінолеуму та обклеювання шпалерами не входить до переліку робіт з безоплатного капітального ремонту.

На звернення позивача від 03.06.2015 листом від 17.06.2015 №105-105/ОП/Ф-192/1-1261 відповідачем повідомлено, що у зв`язку із зростанням цін на будівельні матеріали та роботи, вартість безоплатного ремонту квартири позивача у 2015 році складає 25555 грн. (загальна кошторисна вартість схвалена ТОВ «Укрекспертиза в будівництві» експертним звітом у травні 2015 р.), а також зауважено, що роботи із заміни підлоги та обклеювання шпалерами не входять до переліку робіт, які проводяться в межах вартості безоплатного капітального ремонту квартири.

03.11.2015 представники управління житлово-комунального господарства та будівництва Печерської райдержадміністрації, управління праці та соціального захисту населення Печерської райдержадміністрації, КП «Керуюча компанія з обслуговування житловим фондом Печерського району м. Києва», житло-експлуатаційної дільниці «Липкижитлосервіс» КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» склали акт про те, що ТОВ «Укрмонтажлюкс» в квартирі ОСОБА_1 , інваліда війни III групи, виконало безоплатний капітальний ремонт в повному обсязі, а 14.12.2015 складений Акт про ознайомлення ОСОБА_1 з Переліком будівельних робіт, виконаних під час безоплатного капітального ремонту його квартири.

Вважаючи, що відповідачем виконано не всі роботи з безоплатного капітального ремонту його квартири, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку щодо протиправної бездіяльності відповідача, яка полягає у невиконанні капітального ремонту квартири позивача у повному обсязі, внаслідок чого дійшов висновку щодо наявності підстав для зобов`язання відповідача цей ремонт виконати.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову про відмову в позові, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач довів суду правомірність своїх дій, в той час, як позивачем доводи позовної заяви не обгрунтовано та не доведено.

Розглядаючи справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв`язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.

З такими висновками судів колегія не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4, 19 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному:

«До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб`єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи.».

Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів не має підстав не погодитися із запропонованим підходом.

У справі що розглядається, спір виник щодо неправомірної, на думку позивача, бездіяльності відповідача, щодо не проведення у повному обсязі капітального ремонту його квартири, а предметом спору є зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень, здійснити капітальний ремонт квартири, яка належить позивачу на праві власності.

За загальним правилом, визначеним статтею 322 Цивільного кодексу України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень п. 8 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №3531) інвалідам війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги як позачерговий безплатний капітальний ремонт власних жилих будинків і квартир та першочерговий поточний ремонт жилих будинків і квартир у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 №565 затверджено Порядок проведення безоплатного капітального ремонту власних житлових будинків і квартир осіб, що мають право на таку пільгу (далі - Порядок №565), а її пунктом 2 встановлено, що першочерговий поточний ремонт житлових будинків і квартир осіб, що мають на це право згідно із Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «;Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» та «;Про жертви нацистських переслідувань», проводиться відповідно до Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 №572 «Про механізм впровадження Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Правила забезпечення схоронності житлового фонду, його експлуатація та ремонт регламентовані змістом Розділу IV Житлового кодексу України.

Отже, позивач звернувся до суду за захистом порушеного, на його думку, права у сфері житлових відносин.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Аналогічні за змістом норми закріплено і в частині першій статті 19 ЦПК України у редакції, чинній з 15.12.2017.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на її думку, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки пов`язані з порушенням права особи щодо житла, то такі спори відносяться до цивільних (житлових) спорів, незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень як відповідача.

Враховуючи викладене, спір про захист права конкретної фізичної особи на житло (щодо житла) є приватноправовим. Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками цивільних відносин, а розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства. Той факт, що відповідачем є суб`єкт владних повноважень не змінює правової природи спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.

При цьому, поняття «житлові відносини» в контексті змісту наведеної норми включає і право на капітальний ремонт цього житла в зв`язку з передбаченою на законодавчому рівні такою соціальною пільгою, оскільки норма не містить винятку зі встановленого нею загального правила.

Оскільки спірні правовідносини пов`язані із проведенням капітального ремонту житла, яке належить позивачу на праві власності, цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки у такому випадку особа звертається до суду за захистом порушеного цивільного права. Отже, такий спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а пов`язаний з вирішенням питання щодо житлового права.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 16.06.2020. у справі №810/789/17 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від нього під час розгляду цієї справи.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

З огляду на зазначене, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Відповідно до статті 239 КАС України позивач має право протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Керуючись ст. 238, 239, 341, 345, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.12.2015р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2016р. - скасувати.

Провадження у справі №826/23602/15 за позовом ОСОБА_1 до Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, - закрити.

Протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови позивач вправі звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук