Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.05.2020 року у справі №819/2099/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2020 року

Київ

справа №819/2099/15

адміністративне провадження №К/9901/19897/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2015 року (суддя Чепенюк О.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року (судді: Курилець А.Р. (головуючий), Кушнерик М.П., Мікула О.І.) у справі № 819/2099/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімерна компанія «Терполімергаз» до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімерна компанія «Терполімергаз» (далі - позивач, ТОВ «ПК «Терполімергаз») звернулось до суду з позовом до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Тернопільська ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області) про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.07.2015 № 0003622201 (в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 323 653,75 грн, у тому числі за основним платежем - 258 923,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 64 730,75 грн), № 0003631705 (в частині збільшення грошового зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 64 281,60 грн, у тому числі за основним платежем - 36 925,20 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 27 356,40 грн), № 0003642207 (повністю).

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення (в частині заявлених позовних вимог) були прийняті контролюючим органом всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки відповідач зробив висновки про порушення позивачем чинного податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на відповідні обставини.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області від 2 липня 2015 року: № 0003622201 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 323 653,75 грн, у тому числі за основним платежем - 258 923,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 64 730,75 грн; № 0003631705 в частині збільшення грошового зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 64 281,60 грн, у тому числі за основним платежем - 36 925,20 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 27 356,40 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення (в частині заявлених позовних вимог) діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки відповідачем не було доведено порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства в межах задоволених позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Тернопільська ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року в частині задоволених позовних вимог та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ПК «Терполімергаз» у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Тернопільською ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «ПК «Терполімергаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 19.11.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 19.11.2012 по 31.12.2014, про що складено акт перевірки від 17.06.2015 року № 3928/22-01/38417636.

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом 02.07.2015 прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0003622201, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 323 876,25 грн, у тому числі за основним платежем - 259 101,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 64 775,25 грн; № 0003631705, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 67 243,12 грн, у тому числі за основним платежем - 38 325,98 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 28 917,14 грн; № 0003642207, яким до товариства застосовані штрафні (фінансові) санкції на підставі статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання та обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 на суму 10 239,12 грн за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між ТОВ «ПК «Терполімергаз» (покупець) та ТОВ «Укр Інком» (постачальник) було укладено договір постачання № 0107 від 01.07.2014, відповідно до якого постачальник зобов`язувався поставити і передати у власність покупцю поліетиленову продукцію, поліетиленові труби, поліетилен та ін., а покупець зобов`язувався прийняти та оплатити товар у порядку і на умовах, визначених договором.

На підтвердження вказаної господарської операції позивачем було надано видаткові накладні, виписані за період з 01.07.2015 по 25.07.2015 на загальну суму поставки 870 727,50 грн, кожна з яких містить усі необхідні реквізити та відомості про зміст господарської операції у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88), ТТН на підтвердження кожної з поставок продукції. Станом на 30.09.2014 розрахунки між сторонами проведені у повному обсязі.

Судами попередніх інстанцій щодо транспортування товару встановлено, що товариство використовує орендовані транспорті засоби, на підтвердження чого надано копію договору оренди транспортного засобу від 06.08.2013, укладеного з орендодавцем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , а саме: сідлового тягача Е, марки DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , докази проведення розрахунків за оренду автомобіля, а також про наявність водія в штаті позивача. Також перевезення товару проводилось за участю залученого перевізника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімерна група «Терполімергаз» на підставі договору № 02-06 транспортно-експедиційного обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученнях від 01.06.2013.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач використовує в господарській діяльності для зберігання товару складські приміщення по АДРЕСА_2 , яке орендує у Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімерна група «Терполімергаз». В подальшому придбаний у ТОВ «Укр Інком» товар позивач реалізував ТОВ «Полімерна група «Терполімергаз», Товариству з обмеженою відповідальністю «ТБК «Професіонал», ТОВ «Полтавський ДБК», ТОВ «Газ-Пласт», Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» та іншим суб`єктам господарювання, про що до матеріалів справи долучені копії відповідних первинних документів (за період з липня 2014 року по грудень 2014 року). Судами встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивачем були виконані всі вимоги чинного законодавства (Закону України «Про автомобільний транспорт», Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 № 363), згідно з якими товарно-транспортна накладна визначена як обов`язковий документ, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом та зберігатися як у вантажовідправника, так і у вантажоодержувача. Всі наявні первинні документи бухгалтерського обліку складені належним чином та підтверджують обставини реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, належними доказами також підтверджено отримання товару від постачальника та його перевезення. Крім того, судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено, що контролюючий орган як на підстави недотримання чинного законодавства позивачем за відповідними господарськими операціями посилається на аналіз інформації з автоматизованих інформаційних систем податкових органів та податкової звітності контрагентів за ланцюгом господарських операцій без дослідження первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, а тому висновки відповідача при перевірці контрагента, ґрунтуються на припущеннях, а не на аналізі первинних документів бухгалтерського обліку постачальника.

У спірних правовідносинах орендодавцями виступали фізичні особи-підприємці, про що платник податків надав не лише відомості про їх реєстрацію як фізичних осіб-підприємців (копії свідоцтв про державну реєстрації), а й копії свідоцтв платників єдиного податку на підтвердження отримання доходу від операцій, здійснюваних у межах обраних ними видів діяльності. ТОВ «ПК «Терполімергаз» не виступав у даних правовідносинах податковим агентом та мав обов`язку нараховувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що по вказаних господарських операціях позивачу також було донараховано грошове зобов`язання з податку на додану вартість згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0005922203 від 22.12.2014, правомірність прийняття якого була предметом розгляду у справі № 819/1070/15-а. Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.06.2015 у справі №819/1070/15-а (набрала законної сили згідно з ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2015) визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0005922203 від 22.12.2014.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.03.2014 та 02.06.2014 між ТОВ «ПК «Терполімергаз» та ОДО «ИмпортХладСервис» було укладено договори № 03-14УО про проведення семінару та № 02/06 про надання послуг. Предметом і ціллю договорів було проведення семінарів у Республіці Білорусь щодо просування продукції торгової марки «Пласт Фасон » на ринку Білорусії серед монтажних організацій, які здійснюють діяльність по конструюванню, виготовленню, ремонту і наладці технічних пристроїв, які застосовуються на небезпечних виробничих обкатах газорозподільної системи та газоспоживання, а також підвищення кваліфікації спеціалістів Республіки Білорусь, які здійснюють діяльність по проектуванню, закупці, монтажу і наладці технічних пристроїв торгової марки «Терполімергаз», які застосовуються на небезпечних виробничих об`єктах газорозподільної системи та газоспоживання. Проведення семінарів відповідно до умов договору здійснювалось згідно з погодженими сторонами програмами. По виконанню послуг між сторонами підписаний акт приймання-передачі виконаних робіт від 29.04.2014 та 02.06.2014 відповідно. З актів вбачається зміст наданих послуг, дати та кількість проведених семінарів, місце проведення семінарів, відповідність проведених семінарів затвердженій програмі та видачу сертифікатів учасникам, та ін. Також, щодо отриманих послуг від ОДО «ИмпортХладСервис» директором ТОВ «ПК «Терполімергаз» були надані письмові пояснення від 07.09.2015.

Судами також встановлено, що позивач здійснював експорт продукції торгової марки «Пласт Фасон» та «Терполімергаз» до Республіки Білорусь. Встановлено, що між ТОВ «ПК «Терполімергаз» (постачальник) та ЧП «Полимер Логистик» було укладено договір на поставку продукції. По даному договору була проведена лише одна поставка продукції у березні 2014 року на суму 1 320 304,00 рос. руб. Після проведення у квітні та червні 2014 року серії семінарів щодо просування продукції на території Білорусії торгових марок «Пласт Фасон» та «Терполімергаз» значно збільшилися обсяги поставок товарів таких торгових марок до Республіки Білорусь, про що свідчать вантажно-митні декларації, міжнародні товарно-транспортні накладні та рахунки-фактури (інвойси) про експорт ТОВ «ПК «Терполімергаз» товарів від 09.04.2014 на суму 1 308 290,00 рос. руб., 06.05.2014 на суму 1 123 262 рос. руб., 21.10.2014 на суму 1 302 110,00 рос. руб., 02.12.2014 на суму 1 463 832,00 рос. руб., що підтверджує наявність економічної мети платника податку у придбанні послуг по просування продукції торгових марок «Пласт Фасон» та «Терполімергруп» на території Республіки Білорусії у вигляді збільшення обсягу експортних постановок продукції покупцям-нерезидентам та отримання прибутку (приросту активів). Контролюючий орган, роблячи висновки про нереальність вказаної господарської операції, зазначав про відсутність документів таких як, переліку відповідних працівників білоруських підприємств, дипломів встановленого зразка, трудових книжок із записами щодо підвищення кваліфікації, однак, не вказує, норму чинного законодавства, яка передбачає наявність таких документів для підтвердження даних бухгалтерського обліку платника податків.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем та вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій окремих положень Податкового кодексу України щодо оформлення відповідних первинних документів, того, що по ланцюгу постачання товару позивачу ТОВ «Укр Інком», у 4-й ланці - ТОВ «Цукровий трест», у яких, за податковою інформацією, відсутня податкова звітність про наявність основних фондів для здійснення господарської діяльності, позивачем не надано документального підтвердження досягнення відповідного економічного ефекту від здійснення господарських операцій, а також того, що відносно відповідних осіб, які створили/придбали ряд суб`єктів господарської діяльності, зокрема контрагента позивача - ТОВ «Укр Інком», відкрито кримінальне провадження № 32015130010000036 за ознаками злочину передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

8. Позивачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.

9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Підпункти 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14.

витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

10.2. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

10.3. Пункти 138.1, 138.2 статті 138.

Витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об`єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

10.4. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов`язань за звітний податковий період. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

10.5. Пункт 177.8 статті 177.

Під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб`єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

11. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Стаття 1.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина друга статті 3.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

11.3. Частини перша та друга статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

12. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88:

12.1. Пункт 2.4.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

12.2. Пункт 2.15.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

14. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

15. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

16. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

17. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

18. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

19. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

20. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

21. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).

22. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у запереченні на адміністративний позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди першої та апеляційної інстанції вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судами рішень).

23. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами першої та апеляційної інстанції обставин справи, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 2 липня 2015 року: № 0003622201 (в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 323 653,75 грн, у тому числі за основним платежем - 258 923,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 64 730,75 грн), № 0003631705 (в частині збільшення грошового зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 64 281,60 грн, у тому числі за основним платежем - 36 925,20 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 27 356,40 грн), діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що визначальним для вирішення справи є дослідження та встановлення фактичного руху активів в процесі виконання укладених договорів, і таке дослідження має бути здійснено на підставі первинних документів, які мають бути належним чином оформлені, стосуватись саме господарських операцій за якими було сформовано дані податкового обліку, та які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення таких операцій. Посилання контролюючого органу на те, що по ланцюгу постачання товару позивачу ТОВ «Укр Інком», у 4-й ланці - ТОВ «Цукровий трест», у яких, за податковою інформацією, відсутня податкова звітність про наявність основних фондів для здійснення господарської діяльності, що позивачем не надано документального підтвердження досягнення відповідного економічного ефекту від здійснення господарських операцій та мети здійснення такої діяльності, є безпідставними, оскільки відповідачем не було надано судам першої та апеляційної інстанції жодних належних та достатніх доказів на підтвердження того, що позивач брав участь у господарських відносинах з постачання товару від ТОВ «Цукровий трест» до ТОВ «Укр Інком», а також не спростовано досягнення відповідного економічного ефекту від здійснення господарських операцій за результатами господарської діяльності між ТОВ «ПК «Терполімергаз» та ОДО «ИмпортХладСервис». Крім того, як обґрунтовано зазначили суди першої та апеляційної інстанції, вказані господарські операції підтверджені наданими позивачем належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність відповідних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків, а у справі, що розглядається, позивачем було надано до судів першої та апеляційної інстанції первинні документи оформлені у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, що не спростовано відповідачем.

Щодо посилань контролюючого органу, що судами першої та апеляційної інстанції не було враховано, що відносно відповідних осіб, які створили/придбали ряд суб`єктів господарської діяльності, зокрема контрагента позивача - ТОВ «Укр Інком», відкрито кримінальне провадження № 32015130010000036 за ознаками злочину передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, колегія суддів зазначає, що контролюючим органом не було надано до судів першої та апеляційної інстанції жодних належних та достатніх доказів на підтвердження таких доводів, посилань підтверджених конкретними даними вказаного провадження, а також не було надано копій обвинувального або виправдувального вироку відносно незаконної діяльності осіб при здійсненні господарської діяльності ТОВ «Укр Інком» чи ТОВ «Цукровий трест», за ознаками злочину передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, що могло би підтвердити фіктивний чи протиправний статус контрагента позивача.

Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент розгляду справи судами) не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані судами першої та апеляційної інстанції під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

24. Судами першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом у запереченні на адміністративний позов та апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені відповідачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

25. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року слід залишити без задоволення.

26. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

27. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року у справі № 819/2099/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду